Формула музики зі смаком любові від Тетяни Мандрусяк та Станіслави Родіної

“Зв’язок” та “Відчуття дихання” — книги, що стали результатом нетипових педагогічних підходів викладачів Коломийської музичної школи № 2 Тетяни Мандрусяк та Станіслави Родіної

Тетяна пише сценарії, Станіслава відповідальна за їх музичне оформлення. Їхня співпраця почалася ще 2004-го. Тоді колектив музичної школи мав відвідати загальноосвітні заклади, щоб запросити дітей на навчання в музичну школу. Викладачки підійшли до справи креативно: поставили виставу про живі звуки. 

Тетяна: Ми з колегами вирішили оживити процес набору в музичні школи. Ходили з класу в клас переодягнені в кольорові ноти. Згодом діти почали самі коригувати слова пісні. Ми питали їх, із чим у них асоціюються назви нот, і одна дівчина сказала, що соль — це совість. Мене це до глибини вразило, бо є багато простіших дитячих слів-асоціацій із цією нотою. 

Згодом викладачки почали організовувати вистави про композиторів на сцені музичної школи, потім у мистецькому центрі “Світовид”, на сцені коломийського педколеджу та на курсах підвищення кваліфікації у Франківську. Так і з’явилася думка видати книжку. 

Для постановок купляли тканини, багато чого приносили з дому, інколи позичали костюми в театральних трупах, навіть зірки на стелі ліпили. Залучали й рідних: з технічним забезпеченням допомагав чоловік Станіслави Євген Родін. 

“Ми робили все, щоб налагодити контакт з дітьми, бо кажемо їм, що музика прекрасна, а практика свідчить, що процес важкий. Діти хочуть усе й одразу, тому терплячість треба виробляти в процесі навчання, використовуючи різні ігрові формати. 
Велике значення має співпраця з батьками. Дуже добре, якщо є підтримка вдома”,  —  кажуть, доповнюючи одна одну Тетяна та Станіслава.

Коли ти проживаєш болючі моменти, то розумієш, що найважливіше  —  закладати в дитині надію

Тетяна: Щоб почути, що говорять діти, треба бути на їхньому рівні, сучасні діти активні, кліпові. Щоб краще їх зрозуміти ми шукаємо різні підходи: малюємо, стрибаємо, граємося. І робимо це не заради забави, а щоб дитина з легкістю зрозуміла. 

Спочатку потрібно привести дитину в легкість пізнання музики, а потім пояснювати: щоб прозвучала така краса, потрібно багато праці та терплячості. Дитина має відчувати любов, їй потрібно вселити надію, дати зрозуміти, що в неї вірять. Діти відчувають справжність. Вони нас учать…

Тетяна: У кожної дитини своя швидкість: одна моментально йде на контакт, а інша спочатку сканує викладача. Потрібно вловити дитячу хвилю…

За роки роботи я зрозуміла: кожна дитина, яка приходить, приходить не просто так. Ми не можемо переучувати сучасних дітей, можемо лише почути їх та допомогти згадати їхній дар, те, що вони вже вміли раніше.

Тетяна: Наші п’єси написано просто, але кожна історія несе смислове навантаження, яке варто використовувати в житті. 

Наша мета — розповісти ще й про людські цінності. Я помітила, що в кожному сценарії був певний напрям для життя дітей. Коли ти проживаєш болючі моменти, то розумієш, що найважливіше — закладати в дитині надію. 

Для написання сценарію ми збираємо всю інформацію про композиторів, щоб показати дітям, що геніальні — такі самі люди. Тільки вони не думали про свою геніальність, а просто творили. Людина є інструментом, головною є сила, яка довірила їй місію творити красу.  

Станіслава: Нашою метою було донести дітям глибину через просте.

Більшість людей не слухають і не сприймають класичну музику, бо нам не заклали правильної інформації про неї, а це одухотворена музика. У партитурах Моцарта немає виправлень, він просто записував, це свідчить про його геніальність.

“Наше співавторство, як ДНК”

Викладачки не планували видавати книжку, Тетяна писала сценарії, щоб втілити постановку до річниці певного композитора. І тільки згодом, коли творчий доробок помітно збільшився, викладачки подумали, що цей досвід може бути цінним і для педагогів інших музичних шкіл. Книжку створили, щоб зачепити дитину музикою. 

За основу сценаріїв узяли біографічні факти із життя композиторів. Додатком до першої книги є диск з музичним супроводом, що підсилює постановку, до другої книжки — QR-коди з творами композитора, про якого сценарій.

Тетяна: У нашій роботі важливим був сам процес, коли ти робиш і тобі це приносить насолоду. У процесі ти живий і динамічний. 

Тетяна: Творчість є всюди, вона необмежена. Дуже круто, що поряд люди, з якими я завжди чогось вчуся, глибше розумію музику. Коли тональності людей збігаються — проєкти вдаються… 

Наше зі Станіславою співавторство, як ДНК. Прочитавши мої сценарії, вона дуже влучно підсилила їх музикою композиторів, про яких були ці історії.

Спочатку народжується слово, а коли ним уже не можеш передати — іде музика, і це наче подвійна спіраль ДНК. 

Станіслава: І  фізика, і математика, і музика — усе це взаємопов’язано. Картини — це музика в кольорі, архітектура — музика в камені. Музика ніколи не припиниться, бо в ній присутній божественний аналіз.

Декілька років тому до нас приїхав лауреат премії Чайковського. Він грав Шумана, рояль видавав специфічний різкий звук, але музикант пристосувався до інструмента, і той зовсім по-іншому зазвучав. Я почула в цьому процес пізнання світу. 

З відчуттям дихання

Тетяна: Коли я читала про Ліста, то знайшла фразу: “Тато пише, як дихає”. 

У мене навчалася дівчинка, дуже прив’язана до мами, тендітна. Коли я виходила з кабінету, вона плакала. І щоб її заспокоїти, я повторювала: “Дихай — вдихай і видихай”. Тоді я й зрозуміла, що відчуття дихання є всюди й завжди. Так народилася назва для другої книжки.

Перша книжка “Зв’язок” вийшла 2019 року. 

Станіслава: Йдеться про зв’язок з Богом. Якщо зумієш його вловити, то тобі все вдасться і відчуєш радість буття.

Текст: Оленка Гелетюк

Транслітерація: Каміла Чернєцова

Фото: Назар Яжинський

А щоб у твоєму житті було більше Глуzду —підписуйся на наш телеграм-канал.