ГУЦУЛьський ТИжДЕнь керамістів із карпатським присмаком

Міжнародний пленер «Золоте горно 2019»  — мистецький захід, який покликаний започаткувати на Косівщині традицію тематичних пленерів для керамістів з України та світу. Метою є популяризація та розвиток косівської традиційної та сучасної кераміки. 

П’ятнадцять митців на тиждень змінили звичну робочу майстерню на мальовничі Карпати. Локацією Міжнародного пленеру «Золоте горно 2019» стала територія спортивної бази Косова  — урочище Три Сосни. Результат заходу — виставка, яку презентували у Косівському інституті декоративно-прикладного мистецтва.

Проводиться дійство вже другий рік поспіль. Організатори планують зробити його щорічним. До Міжнародного пленеру щороку долучаються учасники не лише з України, а і з різних куточків світу. Для охочих достатньо зв’язатися з організатором, Сергієм Дуткою, або написати електронного електронного листа krugovert1@gmail.com . Учасники на період пленеру забезпечені матеріалами для роботи (глиняна маса, гончарні круги, печі, глазурі) , житлом та харчуванням.

Завдання «Золотого горна 2019» :

  • створити авторську роботу (розмір 30 – 40 см) на тему «Гуцульський гротеск»;
  • спільно виконана вогняна скульптура на таку ж тему. 

Учасники  не лише професійні керамісти, гончарі, пічники, художники й скульптори, а й аматори, які прагнуть навчитися виготовляти декоративні вироби з глини:  горщики, глечики, миски, горнятка, кафлі та ін. Вхід вільний — будь-хто може поспостерігати за роботою майстрів, побувати на майстер-класах та долучитися до процесу ліплення чи випалу . 

Першого дня учасники знайомилися між собою. 

Другого дня було відкриття пленеру та ознайомлення з темою робіт  — «Гуцульський гротеск». Екскурсія в Косівський інститут та музей Гуцульщини.  Лекція про гуцульську кераміку та творчість відомого народного умільця й майстра кераміки Олекси Бахматюка. Розробка ескізу вогняної скульптури. 

У третій, четвертий і п’ятий день учасники працювали над своїми авторськими роботами. В перервах відбувалися лекції, майстер-класи з випалів та гончарства. 

Шостого дня роботи підсушували і випалювали. 

Ну а сьомого – спільними зусиллями випалювали вогняні скульптури.

Мистецький захід відбувся за підтримки Косівської міської та районної рад,  ГО «Гуцулія», ГО «За покликом серця», викладачів Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва,  компанії «Next Stop Ukraine», компанії «Cirkon», садиби «Затишна».

Відвідати виставку керамістів мене підштовхнули фото на сторінці організатора пленеру  «Золоте горно 2019» Сергія Дутки. На світлинах були зображені молоді люди, які працюють із глиною. Кожного дня моя цікавить змушувала заходити на простори інтернету з однією метою  – підглянути, як творчі люди приборкують глину. Мене як нетерпиму натуру цікавив результат, а не процес роботи. А дарма! Адже пропустила я багато цікавого…

  Тому я таки вибралася оглянути виставку, яку представили керамісти з України, Білорусі, Польщі та Грузії. Вони виготовили роботи з кераміки та гончарства. 

Я вирушила у виставкову залу Косівського  інституту декоративно-прикладного мистецтва задовго до початку виставки. Там мене мало не збивають з ніг —  вирує робота: хтось розвішує по периметру зали фото А4 формату, хтось приносить ящики з виробами, інший їх підхоплює та акуратно викладає все з них на столи. На моїх очах порожня зала оживає виробами з кераміки та гончарства.

  Підходжу до найбільш заклопотаного худорлявого чоловіка, якому років за тридцять. На його білій футболці напис – «Золоте горно 2019». 

«Діковать (гуцульське «дякую»), що прийшли до нас, але поспілкуємось пізніше. У мене море роботи! Ще не всі роботи привезли, і потрібно вже виставлені попідписувати…»

Мене не зупиняють одні замкнуті двері — стукаю в інші. З питаннями йду до дівчини, яка розкладає вироби майстрів. Вже розумію, білі футболки з написом «Золоте горно 2019» одягнули учасники, організатор та представники влади.  Прямую до дівчини з короткою стрижкою у символічній футболці. Розпитую, як її звати, звідки приїхала та чи представляє якісь власні вироби.

«Мене звати Юлія Жолубак. Я приїхала з Луцька, навчалася тут в інституті. Дуже приємно, що мене запросили на цей пленер. Приємно знову зустрітися зі своїми викладачами, а також познайомитися з новими людьми. Косів дуже красивий. 
В кожного майстра було завдання – показати своє бачення гуцульської кераміки. У своїй роботі я не могла обмежитися лише декоративним вжитком гуцульської кераміки. Мені хотілося винести актуальні проблеми, зокрема, наприклад, зникнення карпатських лісів, руйнування культури під впливом такого агресивого ставлення людини до природи. Роботою «Гори зникають» я хотіла показати, якщо так буде продовжувати – наша природа скоро зникне. Сподіваюся, що моя робота заставить задуматися над цим…”

Далі мою увагу привертає композиція з традиційним косівським розписом: ваза, рибка і чоловік на круторогому барані. Автора знайти було неважко, ним виявився сивочолий дідусь —  Юрій Стрипко. 

—  Ви вперше на пленері?
—  Я вперше тут, хоч сам із Косова. Це дійство затягує. Сама атмосфера незрівнянно творча. За цей час глина стала рідною. В такій атмосфері однодумців я давно вже не був.
— Розкажіть про свої вироби.
В мене представлено не лише три роботи. Пробував використовувати різні техніки.  Досить пізнавальним був майстер-клас від грузина Георгія.
—  Яким кольорам надаєте перевагу у роботі?
—  Тут, на пленері, використовував традиційні косівські кольори. А взагалі, то я люблю природний колір глини, її фактуру і саму пластику. Тому не вводжу кольору, бо сама глина як матеріал і як відображення праці  — чудесна.  

 Крокуючи виставковою залою, почула польську мову. Так познайомилась із Кароліною Горжинською.

 (Переклад із польської)

—  Кароліно, з якого міста ти приїхала?
— Приїхала з польського міста Катовіце. Я вперше в Україні та в Косові теж. Зачарована приємною атмосферою, людьми, роботою, митцями, які брали участь у пленері. Здивована тим, як майстерно тут вміють розмальовувати печі. Дуже гарна тематика – «Гуцульський гротеск». Мені вдалося пізнати гуцульську автентику, історію кераміки на Гуцульщині. 
Мені тут дуже подобається.  Виліпила тут вироби, які розписала косівськими візерунками. Хотілося б ще більше пізнати український розпис. Якщо мене запросять – чекайте знову в гості.
—  Чи проводяться в Польщі схожі дійства?
—  Так.  Минулого року у Вроцлаві відвідувала фестиваль «Гарячі температури». Майстри працювали у двох напрямках – кераміка та скло. На тому фестивалі теж були гості з різних куточків світу. Вони показували різновиди печей для випалювання. 
—  Чи закладена якась символіка у вироби?
— Так. Своєю композицією хотіла закликати людей не викидати сміття, а правильно його утилізовувати або давати друге життя.

Нетиповими для Гуцульщини виробами здивував грузин Георгій Пачкорія та білорус Дем`ян Каптур. Останній в Карпати завітав із сім’єю. І тиждень вчив дітей приборкувати глину. Малеча протягом мистецького заходу захопилася не лише керамікою, а й гуцульським говором. Тепер їхній словниковий запас поповнився такими діалектами як «ватра»(ред. вогонь), «вуйко»(ред. дядько), «досвіта»(ред. зранку) та «шкіритися»(ред. сміятися).

До відкриття виставки декілька хвилин. І нарешті спілкуюся з організатором Сергієм Дуткою. 

— Як ви готувалися до пленеру? І чи вийшов той результат, якого очікували?
— Результат —  поняття відносне. Для кожного він вийшов по-своєму. Підготовка тривала три місяці. Впродовж цього часу залучили багато друзів та знайомих. Місцеві органи самоврядування сприяли проведенню пленеру. Спонсорами були також приватні установи. Цей пленер Міжнародний, і задіяна була підтримка багатьох людей.
 Було багато викликів: проживання, харчування, забезпеченість матеріалами, створення і облаштування локації. Вкінці, вже зараз —   підготовка виставки.
—  А як дізнавалися учасники з інших країн про ваш захід?
— Активне спілкування між художниками та керамістами відбувалося у фейсбуці. З грузинським колєгою спілкуюся в онлайні вже три роки. Вдалося вмовити приїхати до нас.  
— Що це за такі однакові статуетки?
— Це ми створили спільно з колегами. Виготовляло таке тріо поколінь: мій викладач, я і вже моя студентка. Статуетки  чисто символічно будемо вручати учасникам. Взагалі дуже багато людей вклало себе в цей пленер. Отак. Якби не вони, я б сам загнувся. Фініш буде ввечері. Будемо випалювати вогняну скульптуру, над якою працювали цілий тиждень. Піч вже зараз розпалюють, оскільки випал кераміки  — процес довготривалий.

Розпочалася виставка з нагородження учасників грамотами та статуетками. Під час нагородження кожен ділився враженнями та емоціями. Із виставки учасники та охочі вирушили туди, де проводили незабутній тиждень  — до старої спортивної бази Косова. Там пленер керамістів «Золоте горно 2019» захопив вечірнім феєричним завершенням: випалюванням вогняної скульптури, запальними танцями та піснями під гітару. Там магія вечірнього дійства зібрала не лише учасників, а й поціновувачів неординарного відпочинку на Косівщині.

Мистецьке життя Косова дихає гуцульським колоритом. Гості міста назавжди прикипають душею до тутешніх звичаїв і традицій. Кожен, хто тут був, розуміє, що гори  — місця сили, які закохують, притягують і не відпускають. А гостинні горяни завжди раді відкривати туристам і майстрам свій побут та пригощати смаколиками!

Журналістка: Марія Струк 
Фото: Сергій Юрків

Санченс Санч