Наталія Комашко, лікарка-отоларингологиня з Франківська, розповіла, що з університетських часів мріяла потрапити хоча б на одну лекцію від всесвітньо відомого пластичного хірурга Пітера Адамсона. А вже 2022 року вони разом стоять в одній операційній. На жаль, цьому сприяли сумні обставини — війна.
“Я була розгублена. У мене є старший брат, який на той момент служив уже півтора року. І я радилась із ним, що робити. Тоді він сказав: «Розумієш, ти маєш це зробити, бо не факт, що я не буду в цій когорті пацієнтів, яким треба буде відновити тіло». Він тоді був десь в районі Гуляйполя. І оця розмова з ним стала вирішальною”, — пригадує лікарка.
Після початку місії “Face the future”, Наталія Комашко зрозуміла, що це її громадянський обов’язок, оскільки все їй вдається. І в результаті вийшла гарна співпраця — сформувалася українська професійна команда і знаходиться мотивація.
“До нас почали їхати поранені з усієї України”
“Іноземні лікарі з самого початку розглядали для місії “Face the future” лікарні у західній частині України. Це робили з метою безпеки, бо все-таки триває війна, велике скупчення лікарів зі всієї країни, іноземних колег, військовослужбовців, до того ж про місії завжди говорили публічно. Не знаю чому, та деякі лікарні відмовились від такої пропозиції, а наше керівництво, на щастя, погодилось одразу”, — ділиться пані Наталія.
За перший етап реалізації проєкту у Франківську лікарка взялась зі своєю командою самостійно, вони почали вивчати та підбирати пацієнтів. Тоді вони ще не знали, наскільки “важкими” будуть поранені.
“В той період були складні поранення. Ми почали шукати пацієнтів по всій Україні, а коли побачили складність роботи, то зрозуміли — нам потрібна допомога та експертиза. Тоді ми вже були на зв’язку з американцями, а у вересні 2022 року відбулася перша місія. До нас тоді приїхали 15 американських хірургів”, — розповідає лікарка.
Під час першої місії хірургам вдалось прооперувати 35 пацієнтів із важкими пораненнями голови та шиї. Спочатку франківські лікарі були розгублені через новий складний досвід, з яким їм іще не доводилось стикатись. Але, попри всі труднощі, місія завершилась успішно.
“Я вважаю, що місія вдалась, бо ми допомогли великій кількості людей. Крім того, ми провели величезну навчальну частину, бо всі операції транслювали онлайн і їх могли переглянути всі охочі колеги. Після місії ми не перервали контакту з американськими лікарями, а продовжили спільно онлайн консультувати пацієнтів, бо їхня кількість почала збільшуватися. До нас почали їхати поранені з усієї України, потребуючи нашої консультації”.
Під час місій оперують не всіх
У певний період кількість пацієнтів стала дуже великою, тоді франківські лікарі вирішили почати благодійний проєкт. Започаткували його у грудні 2022 року і назвали “Still strong”. Наталія Комашко ділиться: така назва символічна, бо вони стали ще сильнішими — і лікарі, і воїни. Проєкт мав свою мету: зібрати дані пацієнтів, проаналізувати їх та перекласти всю інформацію англійською мовою, щоб можна було консультуватись з американськими, канадськими та українськими лікарями і визначати подальший шлях лікування пацієнта.
“Перша місія у нас тривала тиждень, і це були п’ять операційних днів. А потім критична маса пацієнтів збільшилася. Відтак ми одразу домовились з нашими іноземними колегами про співпрацю. І в березні 2023 року у нас відбувалась уже друга місія. Тоді до нас приїхали і канадійці, і американці. Під час другої місії нам вдалось прооперувати 38 військовослужбовців. І от у жовтні ми провели вже третю місію”, — зазначає Наталія Комашко.
Лікарка ділиться, що в них з іноземними колегами уже є домовленість про довготривалу співпрацю і проведення двох місій щороку. До кожної з них лікарі ретельно готують пацієнтів, бо під час місії можуть бути прооперовані не всі.
“Є випадки, коли ми оперуємо самі або це роблять інші українські лікарі без допомоги іноземних колег. Є пацієнти, яким ще швидко оперуватися, бо це важкі реконструктивні втручання, а в людини можуть бути свіжі рани, нагноєння. І все це потрібно проконтролювати й вирішити в ході підготовки. Наступна місія буде у квітні, і ми вже відбираємо пацієнтів, яких оперуватимемо. Дехто буде і з попередніх місій — ті, що потребують два-три етапи оперування”, — розповідає лікарка.
Як змінювалась мета лікарів впродовж трьох місій
Пані Наталія поділилася, що на першу місію у них з колегами була конкретна мета — допомогти людям, бо коли вони почали збирати заявки від постраждалих і побачили, якими важкими є травми та пошкодження, що впливають на багато органів і частин тіла, то зрозуміли, що одним лікарем не обійдеться.
“Це мультифункціональні операції, де необхідна бригада з кількох лікарів, наприклад, нейрохірург, пластичний хірург, офтальмолог, лор. Бригади змінюють одна одну на операціях, які тривають 6-12 годин. Є важкі операції, коли у пацієнта немає частини кістки, бо її практично нічим не можна замінити. І ми знайшли вихід — на допомогу нам прийшла бельгійська компанія, в якій працюють наші інженери, і вони за технічною томографією пацієнта виготовляють із титану необхідну частину кістки. Ці імпланти створюють персонально для кожного пацієнта, а на операції присутні самі ж інженери. Це все дуже дороге, але ми співпрацюємо на волонтерській основі”, — ділиться пані Наталія.
Уже на третю місію франківські лікарі зрозуміли, що більший акцент почали робити саме на навчання і експертизу.
“Якщо на першій місії ми мали мету допомогти людям, то тепер заглибилися у навчання. Під час місій навчаємо і лікарів, і медсестер. Уже неодноразово наші лікарі самостійно проводили операції, використовували знання, які нам передали іноземці. І нам варто звикати до цього, багато вчитись, бо війна не скоро закінчиться і таких випадків будемо мати немало”.
Наталія теж частково змінила сферу своєї діяльності і досі не вірить, що самостійно проводить операції, про які ще рік тому не могла й подумати.
“У нас був пацієнт із мінно-вибуховим пораненням: у нього не було ока, носа та частини обличчя. І коли ми тільки почали з ним працювати, то встановили імплант, робили йому кістки, зашивали дефект піднебіння. Потім відновлювали ніс, формували повіки. Він молодий чоловік, почав подобатись собі. І для мене дуже важливо було відновити не тільки попередні функції, а й зовнішній вигляд пацієнта”.
Лікарка пригадує ще одну зі складних операцій, яку провела сама:
“Наш земляк пішов добровольцем на війну, йому відірвало ніс — і ми його сформували з ребра та вушних хрящів. Шкіру з лоба натягли на сформований ніс. Перший етап провели спільно з американцями навесні, а наступні етапи операції ми робили вже самі, бо це праця, яка проходить у кілька періодів. А вже у липні чоловік був із носом. Раніше ми такого не робили. Це просто фантастично, і мені зараз самій ще не віриться, бо я була лікарем-отоларингологом, займалася дуже ніжними та делікатними операціями. Якби мені хтось сказав, що я буду робити такі важкі реконструкції, я б ніколи у це не повірила”.
Лікар з Іраку ще не бачив таких складних поранень, як у наших хлопців
Зараз у лікарів є гугл-таблиця, в якій на черзі 800 пацієнтів, котрі потребують лікування. Щотижня вони з американськими колегами виділяють дві-три години на зустріч у зумі й обговорюють історію кожного пацієнта. Таким чином формують список тих, кого вони зможуть прооперувати під час наступних місій.
Лікарка розповідає, що раніше у них не було такого досвіду лікування. Навіть американці та канадійці, коли приїжджали, то розповідали, що оперувати певні травми наших хлопців для них теж є викликом.
“До нас іще приїздив лікар з Іраку, який мав справу з лікуванням різних видів травми очей. Іноземець відзначив, що таких важких поранень навіть в Іраку під час війни не бачив. Для місій ми обираємо тих людей, у яких складні випадки, і коли ми знаємо, що без іноземних колег нам не справитись, бо в Україні таким пацієнтам не зможуть допомогти. Власне, тут ми знову повертаємось до теми навчання. До нас приїжджають на місії лікарі зі всієї України, щоб побачити процес операції. Бувало так, що в операційній спостерігало близько 20-ти лікарів і ще кілька сотень долучались онлайн”, — каже Наталія Комашко.
Навіщо іноземним лікарям приїжджати в Україну?
Зазвичай одна місія “Face the future” триває тиждень. Упродовж цього часу іноземні лікарі перебувають в Івано-Франківську, оперують наших військових, навчають лікарів, тож кожну наступну місію планують ретельно всі учасники.
“Зазвичай ми все завчасно плануємо, бо іноземні лікарі, які приїжджають на місії, всі дуже зайняті, і ми дуже цінуємо те, що вони роблять це у час своїх відпусток. У нас уже є відібрані пацієнти на чимало наступних операцій”, — говорить Наталія Комашко.
Лікарка розповіла, що найвідоміші фахівці, які беруть участь у місії, роблять це лише з гуманних цілей. Одним із таких є професор Адамсон.
“З нами працює доктор Пітер Адамсон. Він уже 20 років займається гуманітарною місією «Face the future foundation», відвідав Африку і ще багато країн з медичною допомогою. Наша місія була в нього п’ятдесят п’ята. Це дуже заможний чоловік, самодостатній, його знає весь світ, але він своє життя присвятив допомозі людям. І це дуже допомагає й нам, бо ми розуміємо, що з нами є фахівці, на яких можна опертися, порадитися, поспілкуватися”.
Лікарка Наталія поділилася: коли вона ще навчалась, то мріяла про зустріч з Адамсоном, а 2023 року він сидить перед нею в її кабінеті в міській лікарні Івано-Франківська.
“Коли я була молодшою, я чула про лікаря Пітера Адамсона і могла лише мріяти потрапити до нього на лекцію. А коли він уперше приїхав до Франківська, це був мій день народження. І я не могла повірити, що він тут, сидить у моєму кабінеті, розумієте? Ми маємо унікальний досвід повчитися в таких лікарів операцій рука в руку. Я сама не до кінця знаю, як у нас виходять такі дива. У нас зараз є стільки охочих доєднатися до місій різними способами, що кожної наступної місії допомоги звідусіль стає все більше і більше”, — ділиться лікарка Комашко.
“Наші пацієнти і є нашим ресурсом та натхненням”
Пані Наталія поділилась із нами, що найбільшою мотивацією для неї, як і для решти лікарів, є пацієнти, котрих вдалось вилікувати і дати їм ще один шанс на повноцінне життя.
“Найбільшу віддачу ми отримуємо від наших пацієнтів. Бачити їхні результати лікування, емоції — це те, що заряджає лікаря на роботу. Наші хлопці додають мені неабиякої сили та ресурсу, і заради них ми будемо проводити стільки місій, скільки буде необхідно. Але, звісно, сподіваємось, що зовсім скоро війна закінчиться і ми не будемо оперувати людей після вибухових поранень, а просто робити їм бажані реконструкції заради краси”, — завершує лікарка Наталія Комашко.
Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту «Strategic Media Support Program». Його реалізує Львівський медіафорум за підтримки NED
Журналістка: Тетяна Білинець
Фото: архів героїні
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
