Безлюдна вулиця, тінь, пришвидшення кроків та відчуття, що серце от-от вирветься назовні… Що робити, коли відчуваєш, що за тобою впритул ідуть та як зрозуміти, чи це переслідувач? У тексті історія дівчини, яка зазнала переслідування, поради поліції, психотерапевтки та алгоритм дії у таких ситуаціях.
Дійти додому “безпечно”: історія Олі
У новорічну ніч, після святкування з друзями, Оля (ім’я змінено на прохання героїні — ред.) зрозуміла, що не хоче залишатися до кінця, і вирішила йти додому. Усі служби таксі в місті були зайняті. Подруги, які замовляли раніше за Олю, очікували близько години, тож дівчина зрозуміла, що швидко її ніхто не забере, вирішила йти пішки.
Вийшовши із закладу, вона зупинилася, щоб відповісти на повідомлення, як тут незнайомець почав кликати її із собою: “Пішли додому. Нам по дорозі. Давай під ручку”.
Оля почала пояснювати: хоч вона й напідпитку, не потрібно вважати, що їй потрібна допомога. Чоловік продовжив наполягати та почав іти на дівчину. Вона оперативно написала друзям, щоб ті забрали її з вулиці. Повернулася в заклад, де її просили почекати разом з дівчатами на таксі. Проте після ще одного перенесення виклику Оля таки вирішила йти пішки. Згадала, що в неї є перцевий балончик, тому було спокійніше.
Дорогою її перегнав інший незнайомий чоловік. Вона побачила, що в нього опущені штани, і вирішила перейти вулицю. Чоловік мастурбував та йшов за нею.
За якийсь час дівчина відірвалася, але з іншого боку дороги йшов чоловік. Він теж почав іти за нею. Проте, коли з автомийки виїздила автівка і перекрила дорогу чоловіку, Оля змогла відійти доволі далеко.
“Вже біля самого дому, біля цілодобового, я впритул наблизилася до чоловіка, який також мастурбував. Це був третій за вечір. Я вже думала: та ну, як це може бути? Він мене бачить і починає йти на мене. Згадую всі уроки користування перцевим, затримую дихання, заплющую очі і пшикаю. Він почав кашляти, впав і я швидко пішла додому”.
І хоч дівчина постійно думала про те, що її переслідують, ішла спокійно. Уже вдома почала сильно плакати.
Більшість друзів вислухали Олю та підтримали, проте були випадки, коли замість розуміння дівчина отримувала фрази: “а чим ти думала?”, “це ж новорічна ніч”, “ти ж живеш далеко”. У поліцію вирішила не звертатися, бо не вірить, що особу цих чоловіків можливо визначити. Після цієї ситуації вирішила, що їй необхідні курси самозахисту.
“Я розумію, що це зовсім не ОК. Чого я не можу безпечно приїхати додому? Я зараз відстежую кожну людину як потенційного маніяка. Я не заходжу із чоловіками в ліфт, іду сходами…”.
Хто ці люди?
Ексгібіціоністи — люди, які отримують задоволення від роздягання та демонстрації статевих органів незнайомцям. Інколи це супроводжується мастурбацією. Психологи вважають це відхиленням, кажуть, що ймовірність нападу ексгібіціоніста доволі мала, шкода здебільшого тільки психологічна.
Ексгібіціоністи не питають дозволу перед демонстрацією, тому їхні дії трактують як сексуальне насильство.
Чи можливо не панікувати?
Ми вирішили запитати психологиню Аліну Касілову, як діяти, коли людина стає свідком ексгібіціонізму чи бачить, як мастурбують на вулиці.
“Це стресова ситуація, така собі пожежа в організмі. У жодному разі не давати зрозуміти, що тобі страшно. Треба якось нестандартно відреагувати, але в жодному разі не тікати чи кричати, бо ексгібіціоністу потрібен страх. Коли вони бачать, що на їхні дії є спротив, то це неочікувано для них”, — каже психологиня.
Аліна розповідає, що людина реагуватиме так, як і в інших критичних ситуаціях чи у випадках, коли порушують її особисті кордони. Якщо хтось дає відсіч, то цілком можливо, що не піддасться паніці. Психологиня радить створювати шум, привертати увагу до дій порушника, говорити йому, що викличеш поліцію і робити це.
У разі паніки треба пам’ятати про дихальні вправи, спробувати відійти на безпечну відстань.
Якщо людина відчує, що така зустріч вплинула на її емоційний рівень, потрібно звернутися по професійну психологічну допомогу.
Чи є покарання?
Керівник чергової частини Коломиї Андрій Янко повідомив Глузд, що від 2020 року було приблизно 15–20 звернень про ексгібіціонізм. Здебільшого дії порушника кваліфікують як дрібне хуліганство за статтею 173 Кодексу України про адміністративні порушення. Якщо дії вчинено щодо неповнолітніх, то каратимуть відповідно до Кримінального кодексу за розбещення неповнолітніх.
Андрій Янко радить одразу телефонувати на “102” та фіксувати такі дії на фото чи відео, щоб надати правоохоронцям доказ.
Ми запитали керівника чергової частини, як бути, коли поліцейський не приймає заяви.
“Якщо під час виклику у вас відмовляються брати показання і говорять щось на кшталт “а ти сама винна” чи “не треба було туди ходити”, то ви маєте право заявити про це на лінії “112” або ж у черговій частині, оскільки будь-яке звернення мають фіксувати, а такі дії є протиправними”, — каже Андрій Янко.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про Національну поліцію”:
“Поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право будь-коли звернутися по допомогу до поліції або поліцейського.
Поліція не має права відмовити в розгляді звернення або відкласти його стосовно забезпечення прав і свобод людини від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або завершення робочого дня”.
Текст та дизайн: Ірина Блаженко
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у телеграмі чи вайбері.
