ГЛУЗД

Сашку Міщуку 28, родом він із Житомирської області, Новоград-Волинська. До Львова переїхав 10 років тому вступати до університету на акторську майстерність при театрі ляльок, провчився там 2 роки.

“Згодом дізнався, що триває набір на навчання до шанованого львівського актора – Олега Стефана ( актор, педагог, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2006, заслужений артист України 2019 – ред.). 
Я по натурі максималіст, тому без вагань забрав документи та поступив до Стефана. Закінчив там бакалаврат. Думаю, усю акторську базу дав мені саме він. Після завершення навчання зрозумів, що саме зараз хочу працювати над створенням студії, тому на магістерку не пішов”.

Під час навчання Сашко підпрацьовував монтувальником сцени в театрі Курбаса. Згодом з’явились пропозиції театральних ролей. Саме тоді усвідомив, що з театром пора зав’язувати, і потрохи відмежовував себе від театрального світу. 

Мій особистий маніфест

Для Сашка завжди була близька й болюча тема мови. Відверто кажучи, людей, які так люблять українську мову й віддаються їй, небагато!

У дискусіях про мови українській можна закинути те, що не всю інформацію людина  може отримати власне українською. 

“Почалося з того, що я зрозумів: немає сенсу говорити про проблему, треба її вирішувати. Тому це стало  моїм маніфестом. Вважаю це настільки важливим, що віддаю цьому 80% свого часу і вкладаю в це гроші. 

“Мені дуже цікаво популяризувати харківський правопис, бо з нього всі стібуться, хоча насправді це фіксація того високого рівня української мови, якого вона досягла до втручання  радянських ідеологів та репресій над мовознавцями (лінгвоцид – ред). В озвученні використовую непопулярні власне українські слова. Це може викликати спротив серед аудиторії, але я люблю це і буду продовжувати робити”.

Починалось із малого: удома хлопець озвучував матеріал, а тепер це студія в центрі Львова зі змогою цілодобово працювати. Він почав із маленької ідеї, та зараз потребує більшого. 

“Я стартував з гучної назви – студії не було. Можна було б назватися “Озвучка Сашко”, але я вирішив по-іншому. Назвав “корабель” студією, то за 2 роки вона і з’явилась (Як корабель назвеш, так він і попливе – ред.).

Спочатку мені хотілось озвучувати короткі вірусні відео, щоб поширювати між українцями саме рідну мову, а не російську.

Відео з озвученням Сашка


Зараз мені цікавіше братися за довготривалі проєкти. Вони вимагають більше роботи, але й цінність їхня більша. 

Тому, що я страшний педант, витрачаю значно більше часу, ніж можна було б.
А в ідеалі має бути так: вийшло коротке відео – і якнайшвидше має з’явитися його переклад. 

Відео на 5 хвилин можна зробити і за годинку, але можна і за 5 годин. 
Якось озвучував 10-хвилинне відео від нуля, мав переклад. Повністю робота тривала 8 годин. Це було відео, присвячене майбутньому бою важковиків Олександра Усика і Тоні Белью. 

Відео з озвученням Сашка

Найбільша робота хлопця – україномовне озвучення мультфільму “Братик ведмедик 2”. На нього Сашко витратив близько двох місяців. 

80/20

“Найбільше часу я витрачаю на текст – щоб українські слова збігалися з рухом губ (ліпсинг – ред.). Специфіка англійської мови й української суттєво відрізняються: де в англійському слові один склад, в українському – п’ять. 80% – робота з текстом, а 20% – власне озвучення.
Зі мною працює велика команда. Це мої друзі та волонтери. Я ж не можу озвучити дванадцять різних голосів сам. Для мене найчастіше перекладають з англійської, а сам я адаптую (оживлюю) текст.  Мені із цим допомагають друзі. Загалом це велика робота. 

Я горю цим! Кайфую від процесу озвучування. 
Знайти людину, якій теж настільки розходиться в українській мові, непросто”. 

Не студією єдиною

Сашко разом із другом Василем Колісником створили проєкт “Радіо Скорбота”. Це комедійний україномовний подкаст із відібраними жартами та музикою (із шикарним закадровим сміхом Алехандро – ред.).

“По-справжньому я познайомився з Василем, коли ми їхали на гастролі в Київ. 
Після кожного робочого дня Василь влаштовував гумористичні маратони по декілька годин. Я працював із ним до того три роки, але саме тими вечорами побачив, що таке Василь. У мене був шок.
Як це виглядало: стоїть стіл, навпроти когорта людей, він каже речення – і дві хвилини всі сміються до сліз. А коли ми поверталися з Києва, він у потязі знову почав жартувати в “стилі Скорботи”. Це було саме тоді, як я вже мав перший мінімальний укомплектований набір для студії, мені якраз виділили приміщення у Львівському віддіденні YMCA завдяки Олександрі Сорокопуд. Я тоді сказав йому, що треба ці бенефіси фіксувати, бо це – шедевр. Він погодився.
А зараз у моїх очах Радіо “Скорбота” цілком досягло успіху. У ніші подкастів жанру комедії – 1 місце. Ми робили, бо це робилося, а воно переросло в самодостатній проєкт із маленьким, але дуже якісним, колом слухачів. І це не може не тішити”.

“І що тепер?” 

Сашко тримає курс на розвиток україномовного контенту. Продовжує просувати харківський правопис, себто цей, яким тепер мають оперувати всі. 

Чекайте новин, особливо після Нового року. 

Будьте, як Сашко, та пам’ятайте: “своїм язиком ви можете довести людей до екстазу, не лише будучи хорошими коханцями, а й просто спілкуючись українською” (Евтимій Вухоляп).

Шукайте його в соціальних мережах: Instagram та Facebook

P. S. Не можемо не згадати про те, що Загін Кіноманів, із яким зовсім нещодавно Глузд розпочав співпрацю, теж має підтримку Сашка. 

Загін Кіноманів – кіноогляди українських прем’єр та новин зі світу кінематографу.

Уже незабаром шукайте на Глузді нову рубрику.

Журналістка: Софія Брус

Фото: Олена Чабан

Отримувати сповіщення із новими матеріалами можна у нашому Telegram-каналі. Підписуйтеся і будьте в темі)

Наші партнери