Ігор Гох – повсталий з попелу

Ви знаєте, як це зневажати і ненавидіти себе? Втратити родину, друзів, роботу, можливість бачити рідну дитину? Ігор Гох все це пройшов. Він – колишній наркозалежний, який зумів побороти цю страшну звичку і повернутись до нормального життя.

Ігор почав вживати наркотики у 12 років. Усе починалося, як гра: цигарки, алкоголь, а за ними – марихуана у колі друзів. У 16 років перейшов на важчі наркотики. Навчання в юридичному, потім робота, весілля, сімейне життя – здається, життя, як у звичайних людей, але “усе пішло по венах”. Тільки коли дружина пішла і забрала дитину, Ігор усвідомив, що навколо не залишилось нічого, окрім залежності. Тільки тоді він почав шукати вихід. Чоловік розповідає, що до того перепробував багато методів: і народні (зливання воску), і молитви в монастирях, і наркодиспансер, і психлікарні… Проте нічого не допомогло. Ось тоді і з’явився реабілітаційний центр, який врятував життя Ігоря.  

Колишній наркозалежний впевнений, реабілітація – це найефективніший метод у боротьбі з залежністю. Реабілітація триває близько року: перші півроку – це ізоляція, тобто залежному обрізають доступ до наркотиків, в разі необхідності – медикаментозно полегшують абстиненцію (“ломка”, похмілля). Також у цей період з хворим працюють психологи і психотерапевти, адже потрібно допомогти людині переосмислити життя, проаналізувати чому є залежність та побудувати нові принципи і підходи до життя. Далі починається ресоціалізація – доступ до зовнішнього світу, допомога на волонтерських засадах центру, в якому людина проходить реабілітацію. Це ілюзорна свобода: хворий ніби має свободу, але за ним постійно спостерігають, закріплюється “лідер” – людина, яка допомагає у ресоціалізації.

Ігор розповідає, що він відмовився приходити в центр та допомагати. Чотири місяці він просидів у квартирі, дивлячись телепередачі та не вірячи у власні сили. Ігор ділиться: не вірив, що зможе “зав’язати”. Проте, у нього вірив його “лідер”, який постійно пропонував провести лекції для наркозалежних. Спочатку Ігор впирався і не хотів нічого робити, навіть почав збиратись додому, та в останній момент здався і провів свою першу лекцію.   

“Моя перша лекція тривала понад дві години, хоча мала бути всього годину. Я відчув, що я можу, знаю і хочу щось робити. Я відчув себе потрібним, вартим чогось! А це дорого коштує для людини, яка стала вигнанцем вдома. Моє життя повністю змінилось. Саме після проходження курсу реабілітації я переосмислив своє життя. Розпізнати свої почуття, керувати ними – саме цього вчиться людина під час реабілітації.”

В Україні є різні реабілітаційні центри: християнські, у яких роблять акцент на силі віри, молитви та каяття; трудові, де лікування проводять методом фізичної праці, тобто увесь час людина проводить щось вирощуючи, доглядаючи тварин та щось майструючи. Ігор надає перевагу психосоціальним, де об’єднана робота наркологів, психологів, психотерапевтів та консультантів по хімічній залежності. Там проходить групова терапія, наркозалежного не просто примушують припинити вживати наркотики, а вчать і допомагають зрозуміти корінь хвороби та показують вихід. Однак не у всіх виходить “зав’язати” назавжди, буває, люди зриваються після 10-15 років утримання. Ігор зізнається, що і за себе 100% гарантію не може дати, проте каже, що саме в центрі він навчився тримати під контролем свої емоції, тому, коли виникають певні ситуації, він знає, як себе приборкати.

У Коломиї історія дещо гірша: окрім наркологів та психлікарні, ніякої іншої допомоги нема. Причому, за словами Ігоря, нарколог відправляє до психіатра, а психіатр до нарколога. Виходить замкнене коло, що не приносить жодної користі, а навпаки.

Зараз Ігор – незалежний консультант по хімічній залежності. Сам він це жартома називає консультант-фрілансер. В основному консультанти прив’язані до якогось конкретного центру, а Ігор – ні. Тобто він не проводить консультації з подальшими рекомендаціями певного центру та наразі не прив’язує свою діяльність до жодного із них.

“Це новий напрямок, я такого ще не зустрічав. Завдяки своєму досвіду, тренінгам, що відвідую, можу повністю проконсультувати людину по всім питаннях залежності і запропонувати вихід. А ще я веду блог у Facebook, висвітлюю проблему наркоманії, інформую людей про можливість боротьби з таким явищем, показую на власному прикладі ефективність”, – ділиться чоловік.

Ігор розповідає, що любить свою роботу. За його словами, потрібно пройти цей шлях залежності, побороти її, хотіти допомогти іншим і мати відповідні навички, навчатися. Він спілкується з залежними не тільки при проходженні реабілітації, а й після курсу, також спілкується з батьками.  Ігор впевнений, що кращого психолога, ніж колишій залежний, немає, адже хто знає психологію, думки та поведінку наркозалежного, як не людина, яка колись так само мислила і діяла.

Взагалі “підсісти” на наркотик дуже легко, ділиться Ігор. Є люди, які схильні до залежності. Спробувавши раз, така людина залишається наче в полоні цієї хвороби. Вживання стає нав’язливою ідеєю, основним зацікавленням, ціллю всього життя. Звикання відбувається одразу за рахунок емоцій, які людина отримує. Ті відчуття починають переслідувати людину у тверезому житті і вона хоче повторити їх знову і знову.  

За словами Ігоря, залежний буде намагатися отримати їх штучно, а це практично завжди подобається – люди люблять відчувати контроль. Тільки залежність створює таку ілюзію, а розуміння реального стану речей приходить надто пізно. Страшно й те, що наркозалежний починає підсаджувати й інших, адже наркотики – задоволення дороге, а чим більше  залежних, тим легше зібрати кошти на дозу. У групі ризику школярі віком від 12 років. Якраз у цей вік хочеться спробувати усього, особливо забороненого, показати свою крутість та незалежність.

То як вберегти дітей від такої жахливої долі? Ігор каже, що в середньому перша спроба наркотиків відбувається у віці 12-13 років, тобто бесіди потрібно проводити раніше, років з 10. На думку консультанта з хімічної залежності, для дитини потрібно створити такі умови, щоб вона отримувала знання і враження від життя у правильних місцях і з правильними людьми: школа, секції, заняття, спорт, відпочинок. Якщо дитині буде не цікаво, вона буде шукати позитивні враження в інших місцях, з іншими людьм, а з ким і де саме – не важко здогадатись. Дітям потрібна увага батьків і спілкування. А дорослі, за своїми важливими турботами, часто, на жаль, забувають про це.

Не вирішить питання з наркотиками, легалізація їх легких видів, таких як медична марихуана, оскільки країна й досі корумпована на всіх рівнях, вважає Гох. Наркотики майже легалізовані, адже, зробивши буквально декілька дзвінків,можна знайти те, що шукаєш.  Єдиний вихід, стверджує Ігор, змінити тактику боротьби: не співчувати наркоману, а дати йому зрозуміти, що він такий нікому не потрібен, засоромити його і зробити вигнанцем. Саме це колись і подіяло на самого героя розповіді. За його ж словами, велика робота за батьками, вчителями, тобто старшими: показати дітям здорову і цікаву альтернативу наркотикам. Якщо у дітей будуть реальні емоції і захоплення, то вони не будуть шукати штучних. Саме тоді спрацює елементарний закон ринку: нема побуту – нема збуту. Не буде кому купувати наркотиків, не буде потреби їх виготовляти.

Наразі, окрім консультацій, Ігор займається співпрацею з реабілітаційними центрами по всій Україні, так і заробляє на життя. Також він має можливість домовлятися з ними про пільгові місця для людей, яких присилає в центр: замість повної суми за курс реабілітації, яка може сягати і 20 тисяч гривень, людина сплачує тільки харчування, а це біля двох-трьох тисяч гривень. Так Ігор допомагає людям, які потребують лікування, але не мають коштів. Завдяки блогу у Facebook, про роботу Ігоря Гоха знає багато людей по всій Україні. До нього звертаються за консультаціями та допомогою, і жодній людині він не відмовив. Консультує Ігор безкоштовно, адже вважає цю роботу своїм покликанням, а коли вдається допомогти, то щиро радіє за своїх підопічних.

Особисте пекло позаду, життя налагоджується, попереду багато роботи та реалізації задуманого. А з цієї історії стає зрозумілим одне: на яку б глибину людина не впала, вона завжди може піднятися і досягти нових вершин.

Журналістка: Яна Букреєва

Фото: Лука Суслов

А щоб у твоєму житті було більше Глуzду —підписуйся на наш телеграм-канал.