Комунікація крізь стіни. Частина перша

Ти, мабуть, чув, що журналісти беруть теми для матеріалів із життя. Це не вигадка. Текст про сусідів і думку про те, що це суспільно важливо, настукала мені сусідка згори, а точніше її дитина. Робила вона це майже щоночі впродовж місяця, і коли я відчула, що моє око смикається в такт зі стукотом дитячих ніг, я не висипаюся і мене вже не заспокоює думка, що колись буду мамою і мої діти можуть бути не менш шумними — пішла знайомитися. Я хотіла повідомити про свою присутність унизу і зробити коректне зауваження (не сваритися!!!). 

Піднялася на їхній поверх, подзвонила у двері й зустрілася із жінкою, чия сім’я порушувала мій спокій. Сказала, хто я, і тільки почала говорити, чому прийшла, як сусідка хамовито кинула мені декілька фраз і зачинила двері. Я постукала ще раз, але від цього нічого не змінилося. 

Мене ця ситуація добряче вивела, тому я вирішила більше не входити в чиєсь становище і наступного разу, після 22:30, коли малеча знову вистукувала над моєю головою,  викликала поліцію. 

Варто сказати, що я ніколи б цього не зробила, якби сусідка поспілкувалася зі мною нормально, попросила вибачення і сказала, що постарається дотримуватися тиші, але це мені могло тільки снитися тими ночами, коли вдавалося спати.

Я зустрілася з поліцейськими, коротко описала ситуацію, пояснила, що мені не хочеться скандалити, але я не маю наміру терпіти стукіт о першій ночі. А за якийсь час мені зателефонував поліцейський зі словами співчуття.

Виявляється, сусідка не посоромилася сказати йому, що тепер вона вдягатиме підбори й буде в них ходити в мене над головою. Ну, і вона може робити все, що їй спаде на думку, до 22:00.

І ця “мила” жінка найближчими днями таки вдягла підбори й товклася над моєю головою. Це було посеред дня, на початку карантину, коли я  законослухняно самоізолювалася і випускала на світ наступний текст. О 17:00 поліція допомогти мені не зможе. Щоб моє життя не здалося мені казкою, собі в напарниці, до підборів, вона взяла ту саму дитину, яка цього разу не просто голосно топталася, а навмисно стрибала.

А наступного дня я побачила сторіс мого друга про гул перфоратора його сусіда, чиї симфонії він чув ледь не щодня. Тоді з’явилася думка, що таких нещасних точно більше, ніж двоє. Ми зробили про це опитування на сторінках Глуzду — і не помилилися.

Значно гіршою виявилася історія дівчини, яка відповіла в коментарях. Уляна  живе у квартирі, довкола якої не одні гучні сусіди: поряд живуть молоді люди, які влаштовують гучні вечірки з наркотичними речовинами, угорі — молоді батьки та пристрасні коханці (це одні й ті самі люди), а внизу — сусід-меломан. Йому Уляна давала знати, що його музика нестерпно гучна, стукотом по батареях в обід, а він відповідав їй у такий самий спосіб удвічі гучніше вночі.

Ти, мабуть, зрозумів / зрозуміла, що це дуже скорочена версія історії дівчини.

Інші сусіди до цього ставляться байдуже, поки що ніхто не вживав ніяких заходів. До гучного сусіда внизу дівчина раз викликала поліцію, але заспокоїло його це ненадовго. Оскільки Уляна неодружена дівчина невеликого зросту, вона не наважується самостійно вирішувати це питання. 

З наведених історій напрошується висновок: від адекватності сусідів частково залежить, із якою психікою ми повернемося до звичного нам життя.

Як не бути “сусідом-поганцем” та що робити, якщо такий живе поряд?

  • Якщо ти вирішив / вирішила, що карантин  — ідеальний час для ремонту, заздалегідь попередь про початок ремонту, домовся про періоди дня, коли можна шуміти, а коли не варто. І вигода буде подвійною: ремонт відбуватиметься без нарікань на шум і вам вдасться вберегти хороші стосунки.

За статтею 24 Закону України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, “власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов’язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт”. 

Якщо ж твій сусід  — працьовита бджілка з перфоратором і ти відчуваєш, що від постійного гулу з’їжджаєш з глузду, а він не попереджав нікого про свої плани з ремонтом,  розкажи йому про статтю 24 і домовтеся про зручний для всіх час. Такі питання найефективніше вирішувати на зборах ОСББ, а в період карантину — у чаті. Якщо у твоєму будинку таке не практикують  — вирішуй питання особисто із сусідом.

  • Дитячого крику вночі не завжди можна уникнути, але він може здаватися занадто гучним твоїм сусідам, тому поспілкуйся з ними, це питання можна вирішити комунікацією. 
  • Якщо ти слухач дитячого стукоту чи крику — поспілкуйся із  сусідами-батьками.
  • “Окей, але в мене через стіну не мама з дитиною, а дуже неоднозначний кадр, який шумить ночами та влаштовує гучні тусовки. Мені страшно, і я не наважуся знайомитися й робити зауваження”.

У такому разі контролювати тишу після 22.00  — обов’язок поліції, тому не соромся й набирай 102. Телефонуй стільки, скільки треба. Якщо ти будеш дзвонити щовечора і сусід втомиться платити штрафи, найімовірніше, він перегляне свою поведінку.

Ну, і не варто боятися його / її погроз, навряд він на щось наважиться, якщо поліцейський / поліцейська щовечора буде навідуватися в гості.

  • Якщо ти плануєш щось святкувати й ця вечірка триватиме довше, ніж до 22:00, попередь про це завчасно сусідів. Навіть онлайн-вечірка в період карантину може бути занадто шумною. Якщо такі заходи не відбуваються у твоїй квартирі щодня, дуже ймовірно, що сусіди це приймуть.

З поганцями зрозуміло, а в поліцію коли дзвонити?

Це нам допоміг з’ясувати юрист Михайло Данищук:

“Якщо звернення до шумного сусіда / ресторану / магазину не допомагає, варто викликати поліцію. Перевищення рівня допустимого шуму, як і спричинення шуму в нічний час, — це адміністративне правопорушення (ст. 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Поліція має скласти протокол і зафіксувати всі суттєві обставини події. 
Отож план дій:
Самостійно пересвідчитися, що шум перевищує допустимий рівень.


Визначити джерело шуму.


Викликати поліцію, повідомити про потребу виміряти рівень шуму на місці.


Простежити за правильністю і повнотою складення протоколу (записано суть правопорушення, чітко сформульовано обставини справи, вказано посилання на норму щодо додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, визначено рівень шуму, джерело його походження, є пояснення свідків події, дата та місце складення протоколу).

Часто суд відмовляється притягувати до відповідальності “порушників тиші” через недоліки протоколу.


Якщо шум повторювався і в поліцію ви зверталися не один раз, ці кілька протоколів треба зберегти та простежити за скеруванням їх до суду”.

Сусідів не обирають, але це не підстава бути поганцем або ж терпіти таких поряд. Принцип “Моя хата скраю — я нічого не знаю” не працює в будинках, де через стіну живе ще хтось, тут більше підійде: “Будьте взаємоввічливі!”.

Журналістка: Олена Гелетюк

Дизайнерка: Яна Букраєва

Основна ілюстрація: Олександр Грехов

Щоб краще чути серцебиття нашого медіа – підписуйся на наш Telegram-канал.