Ранок. Білими стінами тягнуться сині смуги, їх розбавляє лише ряд білих дверей. У повітрі запах стерильності, а по сірій плитці вистукують кроки безлічі людей. Різного віку, статі та стилю. Та є у них дещо спільне — у кожного на ногах блакитні бахіли. Без них лише люди в білих халатах. Так живе КНП «Прикарпатський обласний центр служби крові».
Тут працюють кваліфіковані фахівці та фахівчині з багажем досвіду та чудовим почуттям гумору. Вони виконують безліч справ: координують донорство у всій області, організовують заходи, навчають нових фахівців, проводять лекції, популяризують культуру донорства. І головне — збирають, досліджують, переробляють, тестують кров і роблять все, аби кожен гемакон (пакет з кров’ю — ред.) — допоміг врятувати чиєсь життя.
Завдяки цьому, щодня до центру приходить безліч людей. Іноді більше, іноді — трохи менше. Але донори є завжди, як і потреба у здачі крові.
Паспорт донора:
Донором може стати будь-яка здорова, повнолітня людина, чия вага більша за 55 кілограмів. Усе залежить від загального індексу маси тіла. Донорство — це безпечно, але кожен організм переносить здачу по-різному, а відновлення для людей з малою вагою може тривати довше і складніше. Та все ж, ключовий критерій — рівень гемоглобіну.
Мінімальний показник для жінок—125, для чоловіків—135 одиниць.
Існують тимчасові протипоказання для донорства, наприклад: приймання антибіотиків, перенесення операції, нове тату (після процедури має бути 6-ти місячна перерва —ред.), чи навіть звичайний головний біль.
Та абсолютні протипоказання: донором не може бути людина з серцево-судинними, ендокринними (цукровий діабет — ред.), чи аутоімунними захворюваннями. Та люди, що лікують або лікували інфекційні та паразитарні захворювання — ВІЛ, СНІД, сифіліс, туберкульоз та гепатит.
Більше про це — на сайті МОЗ.
Якщо стан вашого здоров’я задовільний, то наступний етап — це підготовка до донації. За три доби до здачі не вживайте ліки, що містять аспірин. Відмовтеся від алкоголю і паління. Та напередодні здачі утримайтеся від гострої, жирної та солоної їжі, а також від молочних продуктів — все це впливає на компоненти крові.
Підготовка до донації
У центрі крові є декілька відділень. Сьогоднішній день проведемо у “Заготівлі крові та її компонентів”. Саме тут донори готуються до здачі, здають кров, та отримують консультацію щодо відновлення після донації. Все відбувається під наглядом медсестер та лікарки трансфузіологині — Марти Щирби.
“Підготовка насправді проста. Я завжди жартую: якщо ви добре поспали і зранку поснідали, більше від вас нічого особливого й не треба”, — розповідає лікарка Марта Щирба.
Центр крові влаштований так, щоб на кожному етапі донора супроводжував медичний працівник. Навіть у гардеробі завжди хтось є, щоб бути поруч, та підтримати людину, яка здала кров.
Тут ви отримуєте та одягаєте бахіли, піднімаєтеся на другий поверх та потрапляєте у білий коридор з синіми смужками на стінах, прямуєте в кінець до вивіски: реєстратура. Це перший офіційний етап донорства. Центр знаходиться у місті Івано-Франківськ, за адресою: вулиця Степана Бандери, 23. Прийом донорів триває з 8:30 по 14:30. У коридорі, зазвичай є невеличка черга з добровольців.
Тут вас зустрічають реєстраторки, зокрема рекрутерка — Жанна Дмитрів
“До нас на рецепцію приходять різні люди. Іноді розгублені, їх треба скерувати, пояснити що, де і як відбуватиметься. Іноді люди спокійні чи навпаки — нетерплячі, всі по-різному виявляють свої емоції. Хтось сміється, хтось замикається в собі. І все це нормально”.
Жанна розповідає, що окрім стандартної перевірки документів і реєстрації у базі донорів, їхня робота — розвіяти страх людини. Бо часто люди не так бояться самого донорства, як здачі капілярної крові з пальця для перевірки загального аналізу.
На її думку, це відгукується дитячий досвід, коли в поліклініках використовували старі скарифікатори (голки та ручки для проколювання пальця — ред.). Тепер же все оновлено, прокол миттєвий та неглибокий. І здебільшого люди отримують полегшення, коли розуміють, що це справді неболяче. Тож цей етап має велике значення в донації.
Після перевірки аналізу, майбутніх донорів скеровують до чергового лікаря, який/яка проводить об’єктивне обстеження, анкетування, вимірює тиск та інші показники. На основі цього приймає рішення чи може людина здавати кров.
“Приходьте, ми консультуємо, завжди є лікар, який надасть рекомендації. У випадку, якщо ви не зможете стати донором — матимете безкоштовне обстеження і почуєте думку лікаря. Ми вас перенаправимо і дамо шанс краще розуміти себе і стан свого здоров’я. У кращому випадку — здасте кров і допоможете людині, яка цього потребує”, — заспокоює лікарка трансфузіологиня Марта Щирба.
Медперсонал працює у режимі нон-стоп весь день. У кожному кабінеті безліч людей, які виконують свої задачі: реєструють, скеровують, пояснюють, консультують, проводять дослідження крові, фасують компоненти і не тільки. Але о 9:00, робота зупиняється. Всі виходять у коридор на хвилину мовчання та виконання Державного гімну — так вшановують пам’ять про полеглих героїв.
Після хвилини мовчання всі повертаються до своєї роботи і своєрідний донорський механізм знову починає працювати. Якщо консультація лікаря позитивна — ви переходите на наступний етап. Сірими сходами піднімаєтеся на третій поверх і потрапляєте у буфетну зону.
“Коли люди заходять у ці двері відбувається стандартна операційна процедура. Ми налаштовуємо їх тільки на позитивну й ефективну донацію. Для цього пригощаємо їх солодким чаєм з печивом”, — розповідає молодша сестра донорського відділу Марія Збровська.
Саме вона заспокоює донорів перед здачею крові і слідкує, аби всі поснідали. Це не просто формальність, а необхідність для підняття рівня цукру у крові. Адже завдяки глюкозі організм швидше адаптується до стресу.
Після чого донор проходить у донаційну залу де здійснюють забір крові — 450 млл. Процедура триває до 10-ти хвилин. Донор увесь час залишається під наглядом лікарів та медсестер. У кабінеті три крісла, а поруч приміщення зі ще одним спеціальним, де донори можуть за потреби відпочити.
“Це не боляче”
Марта Щирба розповідає, що досі існує міф про те, що донорство — це небезпечно, бо начебто тобі можуть занести інфекцію. Лікарка називає це пережитком радянщини.
“Зараз нічого не стерилізується. Адже система одноразова, закрита в пакеті, яка відкривається при донорові, як шприц. Тому немає шансу заразитися. Це настільки хибний страх, що воно аж разить. З наукової точки зору — це абсолютно неможливо”.
Також, до системи з гемаконом приєднаний спеціальний мішечок для забору зразків крові, який додатково перевіряють у лабораторії.
Після здачі донор залишається під наглядом, лікарі просять не вставати з крісла ще 3-5 хвилин. Донор повинен відчувати себе впевнено, без запаморочення чи поблідніння.
Поки троє здають кров, інші п’ють чай, спілкуються та налаштовуються на донацію. Хтось хвилюється більше, хтось менше. Донори, які роками здають кров, кажуть, що почуваються спокійно. Частина заглядає у донаційну з цікавості, чи хвилювання. Та, незважаючи на всі ці емоції та природну розгубленість, донорів об’єднує спільне бажання допомогти.
Донорство: від страху до звички
Це вже сьома донація Олега, каже, що зберігає сталевий спокій.
“Я хочу зробити щось корисне для суспільства, для людей які цього потребують. На сьомий раз боятися нічого, хоча останній був ще 10 років назад.
Перший раз здавав 25 років тому, у львівській військовій частині під час служби у армії. Це була добровільно-примусова пригода і тоді було дійсно страшно”, — ділиться Олег Богак.
Роман здає кров вчетверте, але зізнається, що трохи хвилюється.
“Давно була думка, як каже Олег, зробити щось корисне, а тут видалась нагода та й скористався”.
Чоловіки працюють разом у обласному відділенні Пенсійного фонду України. З нагоди дня донора їхній колектив вирішив приїхати на донацію.
“Якщо об’єктивно то це процедура, як йти до зубного, задоволення навряд чи отримаєш від цього, але головне результат. Але так багато разів на питання: чи все добре?, — я ще не відповідав за день.”— розповів Роман Фоменко.
На фоні чутно:
- Вам ліва рука підійде, мужчина?
- Так.
- Тоді заходьте.
“Оой, здаю кров вже 10 чи 15 раз, не рахував. Колись працював в ДСНС. Багато мав справ з кров’ю, бо робота з цим пов’язала. Так і вирішив, що хочу стати донором та допомагати так людям, які перебувають в надзвичайних ситуаціях», — каже донор Іван.
Інна Дика більше 9-ти років регулярно здає кров. Сьогодні стала доноркою 29-ий раз. До звання “Почесного донора” — залишилося 11 донацій.
Для звання Почесного донора – необхідно виконати 40 донацій крові або 60 донацій плазми. На Франківщині почесних донорів вже немало. А заслужених поки 4.
Заслужений донор України — це державна нагорода. Цю відзнаку отримують донори, які безоплатно здійснили: 100 донацій крові або 120 донацій плазми.
Та як бачимо, люди здають кров не заради нагород, а з бажанням допомогти іншим.
Вперше на донорство Інна потрапила через університецького товариша. Він любив відвідувати такі заходи і переконав Інну доєднатися. Після чого дівчина здавала кров раз на рік, потім трохи частіше. А тепер 3-4 рази щороку.
“Я абсолютно нормально почуваюся після донацій, ніякої втоми чи запаморочень, тому вони увійшли в звичку”, – розповідає Інна.
Сьогодні до здачі долучилася з чоловіком та його двома колегами. розповідає, що інших людей можна переконувати донатити особистим прикладом. І радить обов’язково іти разом із “новачками” на першу донацію.
“Я не скажу, що це приємно, я про вигляд крові, але страху немає, бо я знаю, що буду нормально почуватися. Це заспокоює. Та й з пальця кров здавати все одно не приємніше, ніж з вени.”
Серед старожилів донорської спільноти, завжди є й нові обличчя. Андрій Плитка приїхав із колегами з Пенсійного фонду. Спочатку — просто фотографував їх під час здачі, а згодом теж наважився стати донором.
“Здаю кров вперше. Хочеться спробувати що ж це таке. Сьогодні колеги здають, тож вирішив, що теж спробую. Можливо, це буде плюсом і я в подальшому здаватиму кров частіше. У мене група крові: 1+, побачив у соцмережах, що на неї теж є сьогодні запит, тож вирішив, що це знак”, – каже Андрій.
Як поширюють культуру донорства
Серед завдань лікарів центру служби крові — є й пропаганда культури донорства. SMM відділу тут немає, але працівники разом організовують дні донора. Кажуть, що зараз важливо, аби кожен день — був днем донора. Цим напрямком займається лікарка-методистка Любов Грицишин
“У теперішній час зменшилася кількість наших активних донорів, у порівнянні з 2022 роком. Проте, робота у нас налагоджена. Ми співпрацюємо з різними колективами та організаціями, влаштовуємо виїзні заходи. План розписаний аж до вересня. У нас є розпорядження про забезпечення донорською кров’ю та компонентами крові у воєнний час. Тому ми обов’язково щотижня відправляємо певні об’єми у госпіталі для наших захисників”, — розповідає Любов Грицишин.
“Рушієм нашої незалежності і взагалі всього — є молодь. Так завжди було. Активні, молоді люди здають організовано кров. Це така чітка тенденція яка сформувалася з початком війни. Тому ми працюємо і з айтівцями і з банками і активістами і з усіма більш-менш великими колективами. (від 10ти людей — ред.)”, — доповнює лікарка Марта Щирба.
Як одна доза крові рятує три життя? Шлях крові після донації
Працівниця центру — Марта Щирба розповідає, що є три основні маніпуляції з кров’ю: це забір крові, переробка/розподіл на компоненти і тестування.
“Ми беремо з вас кров, яка просто витекла з вени у гемакон, а потім вона вже розділяється на компоненти і відбувається видача компонентів крові. Реципієнту не вливають звичайну цільну кров з вени. Тому й кажуть, що одна доза крові рятує три життя. Бо з донорської крові ми добуваємо: плазму, еритроцити і тромбоцити — три важливі компоненти крові. Завдяки розповіділу еритроцити, наприклад, зберігаються 42 дні.
Донорство з початком війни набуло неймовірних масштабів, таких, яких напевно цивілізований світ ще не бачив”, — розповідає Марта Щирба.
“Усі центри крові заготовляють кров на підтримку війська. Окрім цього, це цивільні лікарні і штатні потреби, які були завжди. Тобто, це онкохворі найчастіше, породіллі, люди з кровотечами. Жоден гемакон з кров’ю просто так не втрачається. Абсолютно кожна заготовлена кров точно потрапляє туди, де вона може врятувати комусь життя”, — запевняє лікарка.
СВІДОМЕ ДОНОРСТВО
Центри крові звітують в український центр трансплант-координації, там є донорська платформа. Ви можете відстежувати, як центри крові подають запаси крові. Обираєте регіон і медичний центр.
“Наприклад у нас станом на 12 червня достатній рівень крові групи й резусу: 2+, але мало 3-. Тобто, ми передбачаємо, що це для нас критично мало. І якщо ви знаєте, що у вас 3- біжіть до нас — вже. Якщо у вас 2+ то відтермінуйте собі здачу на післязавтра.
Та ми раді всім донорам і завжди кажемо так: маєте час і натхнення — приходьте, воно не пропаде, не буває такого, щоб ваша кров не попала до адресата” — підсумовує Марта Щирба.
Від редакції:
Не всі герої носять плащі, знаємо, що українські часто використовують броню замість нього. Але герої теж бувають різні. Через російську агресію потреба в донорах зростає. А запаси крові — це справді питання життя та смерті. Адже цей, ретельно підготовлений пакетик, дає шанс жити і цивільним, і військовим, а кожне життя — безцінне. Один донор допомагає одразу трьом, тому вони справжні герої і їхні лави завжди відкриті для охочих. Де можна здати кров і які нагальні потреби сьогодні, можна переглянути тут.
Текст: Уляна Феняк та Ростислав Чайка
Фото: Уляна Феняк
