ГЛУЗД

Олександр Задорожний працює в ДСНС уже 16 років, 2,5 року є керівником оперативно-координаційного центру головного управління ДСНС України в Миколаївській області. Він полковник цивільного захисту.

“…в певний момент страх відключається”

24 лютого відчули всі відділення ДСНС. Ми в першу чергу, бо були на передку. Військові зі зброєю в руках воюють, захищають нашу державу, а ми виконуємо роботу після обстрілів агресора.

24 лютого я прокинувся о 4:30, одразу пішов на роботу. Виїхали на місце ліквідації надзвичайної ситуації, пожеж… Не було жодного протоколу дій, як нам працювати після обстрілу. Для нас усе це було новим.

Майже всюди, куди ми виїжджали, доводилося рятувати людей або витягувати тіла.

Усі ми знали, що наша професія пов’язана з ризиком, але коли працюємо на зруйнованих унаслідок вибухів будівлях, особливо де звисають конструкції, може статися повторне руйнування чи вибухнути залишки.

На щастя, під час виконання службових обов’язків ніхто з колег не загинув, було двоє працівників, які травмувалися, але з ними вже все добре, працюють. Троє наших рятувальників загинули за інших обставин: у перші дні в будинок однієї співробітниці прилетіла ракета, інший рятувальник на роботу поїхав полями, натрапив на протипіхотну міну, ще один загинув за кермом: позаду зірвалося…

Травмувалися наші працівники, коли розбирали п’ятиповерхову будівлю — після обстрілу стався зсув побутових матеріалів. Але тоді врятували життя чоловіка.

Кожна людина в тих чи інших обставинах певною мірою відчуває страх, така людська психологія. Проте в певний момент страх відключається і ти робиш те, що повинен робити.

Ми завжди відчуваємо вдячність від людей, яких рятуємо. Вони часто приходять у частину дякувати. Але ми не супергерої, ми такі самі люди, як ви, просто обрали такий шлях…

“найстрашніше, коли страждають діти”

Якщо я не помиляюся, від 24 лютого до 11 листопада, коли вже звільнили Херсон та Миколаївську область, то тільки 44 дні нас не обстрілювали. В області за цей час було приблизно 650 обстрілів, я ліквідовував 80 % випадків. Був на виїзді, коли розбирали завали Миколаївської ОДА, тоді ми врятували четверо або шестеро осіб, 38 загинули.

Найстрашніше,  коли страждають діти, такі випадки найбільше запам’ятовуються. Мені доводилося витягувати з-під завалів дітей.

На початку жовтня прилетіло в одну з п’ятиповерхівок Миколаєва і ми рятували 11-річного хлопчика від 1 ночі до 7 ранку. Дістали його звідти, усе було добре, а ввечері він помер.

Недавно був випадок, коли після прильоту хлопець 16 років залишився сиротою, загинула мама. Усі ці випадки запам’ятовуються…

Свою сім’ю я вивіз у західну частину України 25 лютого, потім вони поїхали до родичів за кордон. Хочуть повернутися, але поки що зашвидко.

Сім’ям там важче, ніж нам, бо вони читають новини і їм виглядає це все страшним, це ми тут, на місці, звикли вже.

Стресостійкість, набута роками

У мене, мабуть, династія (Усміхається). Батько був пожежником. Я пішов по його слідах. Вступав 2002 року і мав навчатися на пожежника, а 2003-го нас перекваліфікували.

Мене всі питають: “Як ви все це терпите?”. Розумієте, наша робота і в мирний час була пов’язана з тим, що ми бачимо і загиблих, і різні види травм… Мабуть, з роками набуваємо стресостійкості. Просто раніше не було такої кількості нещасть.

У головному управлінні ДСНС є психологи, до яких рятувальники за потреби можуть звернутися. Я поки що справляюся сам. Щодо колег не знаю, бо ці звернення  конфіденційні.

Хочу відзначити наш особовий склад. Це люди, які на своєму місці: усе роблять можливим. Наслідки російської агресії вони ліквідовують у найкоротший строк завдяки професіоналізму.

У Миколаївській області 29 пожежно-рятувальних підрозділів. Важливо ще виокремити роботу наших піротехнічних підрозділів, які працюють після звільнення територій. У нас їх 5, ще 5 приїхали на допомогу з інших областей.

Коли немає світла, у кожному підрозділі працюють генератори. А щодо зв’язку — як хто додзвониться. Були випадки, коли люди просто приходили в підрозділ і казали: “У нас сталася пожежа”, і ми долучалися. Так і рятуємо…

Журналістка: Оленка Гелетюк

Фотографка: Марія Горшкова

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:

телеграмі

вайбері

вацапі

фейсбуці

інстаграмі

твіттері

Наші партнери