Не так страшно жити з ВІЛом, як нічого про нього не знати

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

Для ліпшого розуміння, що це, залишаємо інформаційну довідку від Міністерства охорони здоров’я: ВІЛ і СНІД – у чому різниця.
ВІЛ – вірус імунодефіциту людини. Він вражає й поступово знищує клітини імунної системи, що захищають організм від інфекцій. ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8-10 років. При належному лікуванні цей процес може бути значно довшим.
СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Комплекс захворювань, що розвиваються внаслідок руйнування вірусом (ВІЛ) імунної системи.

Юлія Князюк – одна з тих, кому доводиться мати справу з ВІЛом щодня, інколи по декілька разів. Тому хто, як не вона, може розповісти про «справжнє обличчя» інфекції?

Дівчина вже 4 роки працює з ВІЛ-інфікованими. Вона – соціальна працівниця.

Перший рік до її обов’язків належали так звані «піші маршрути», потрібно було приходити в певні місця, як-от біля університетів, вокзалів чи на вулиці Надрічна, де найпопулярніше місце секс-працівників. Останні ж три роки вона «пересіла» на автобус, що з’явився в благодійного фонду, проте її маршрути та функції не змінилися: вона тестує людей та виявляє хворих на ВІЛ. 

Інструменти для тестування виглядають доволі акуратно – паперовий пакетик завбільшки, як від чаю, усередині голка, якою проколюють палець, бефер, куди крапають кров, і маленька серветка.

Бефер виглядає, як маленький термометр, проте на ньому тільки 3 позначки: велика буква С, унизу Т1 і Т2.

Юля вправно допомагає всім під час тестування та пояснює, що означають надписи на інструменті.

«С – має бути у всіх тестованих, це означає, що тест дійсний. Тож якщо просто висвітлюється буквочка С – ви здорові. Якщо разом із тим є тест-система визначає позначку Т1 або Т2 – це гірше: у вас виявлено ВІЛ першої або другої групи. Якщо Т1 і Т2 – відразу два типи. Проте якщо щось виявляємо, кажемо йти в Івано-Франківський Центр СНІДу. Там людей більш ретельно оглядають і розказують про те, що буде далі».

Поки розмовляємо, дівчина допомагає мені пройти тест (щоб не бути голослівною, я теж вирішила його зробити). Проколюю палець, на диво, нічого не відчутно, хоча перед тим згадала всі випадки невдалого проколювання у якихось горе-поліклініках і готувалася до неприємного болю. Юля крапає кров у бефер: червона смужка піднімається, водночас збільшується моє хвилювання. Але минає 10 хвилин, з’являється буква «С» на тесті, що означає – він дійсний, навпроти букв «Т1» і «Т2» нічого немає, отже, інфекції не виявлено. Це було легше, ніж здавалося. Можна знову починати дихати.

Разом із Юлею в автобусі завжди є психолог, щоб людина, у якої виявили ВІЛ, могла відразу про це поговорити й отримати кваліфіковану допомогу.

 «Тільки нещодавно з’явився психолог, до того я справлялася з усім сама – розмовляла з людьми, часто серед ночі були дзвінки, доводилося їх заспокоювати. Хтось узагалі не розуміє нічого, йде додому і вже потім дзвонить, у когось є відторгнення діагнозу, коли людина відмовляється вірити, хтось плаче – усі реагують по-різному».

Говорити, що інфіковані люди –  приречені, зовсім неправильно. Тепер є сучасні методи боротьби з ВІЛом – антиретровірусна терапія (скорочено АРТ)  – таблетки, які людина має пити щодня перед сном, щоб підтримувати свій організм і допомагати йому боротися.

«Люди з ВІЛ-позитивним статусом мають усі шанси жити повноцінно  завдяки таблеткам АРТ, але говорити про те, що ВІЛ виліковний, не можна. Таблетки важливо приймати вчасно та регулярно. Після певного періоду потрібно знову робити обстеження крові, і якщо вірусне навантаження не визначено – це означає,  що людина є носієм вірусу, але нікого заразити не може».

Важливо також знати, що симптомів ВІЛ узагалі немає, тобто людина може мати всередині вірус, навіть, можливо, когось заражати і не знати про це. Тому соціальні служби працюють із певними групами ризику – це можуть бути секс-працівники, чоловіки, які практикують секс із чоловіками, ті, хто вживає наркотики, але найбільшу ймовірність заразитися мають ті, які користуються загальною голкою під час вживання наркотиків. Це найбільш небезпечно.

«Окрім того, що тестуємо людей на різні хвороби – гепатити, ВІЛ/СНІД, ми ще консультуємо та провадимо їх під час лікування. Маємо й додаткову функцію – нещодавно почали збирати використані голки по місту, щоб ніхто випадково не заразився. Їх віддаємо на утилізацію. Часто люди самі приносять те, що знайшли біля дому чи школи».

Також Юля наголошує, що важливо знати про те, як передається вірус імунодефіциту:

– через незахищений статевий акт;
– через кров, сюди ж належить зараження через нестерилізовані або погано стерилізовані інструменти, наприклад, манікюрні ножички, інструменти стоматолога або голки – медичні чи для татуювання.
– через грудне молоко інфікованої матері до дитини. Тому всіх вагітних тестують на ВІЛ. 
Усе частіше є випадки, коли в інфікованої матері народжується здорова дитина. Тоді вона до 18 місяців приймає АРТ-терапію і є абсолютно здоровою.
Тепер в Україні здебільшого ВІЛ виявляють у молоді. Заражаються найчастіше через незахищений секс. Хоча колись було навпаки – через кров».

Окрім цього, Юля наголошує, що їй важливо розвіяти міфи щодо ВІЛу, щоб запобігти дискримінації цих людей.

 «Бувало так, що приходили до нас і питали, чи можна з такими людьми спілкуватися, це засвідчує, що багато хто не знає про хворобу. Не можна заразитися через басейн, спільний туалет, посуд чи якісь побутові речі… ВІЛ не передається також повітряно-крапельним шляхом. І навіть краплі крові недостатньо для зараження, бо для цього має бути прямий контакт, наприклад, через відкриту рану або переливання. Тому не бійтеся таких людей – їм теж потрібні друзі».

Ламати багаторічні стереотипи нелегко – хтось не піддається і продовжує жити ілюзіями, бо, зрештою, так легше, не доводиться зайвий раз думати; хтось ігнорує, бо «хата скраю» ніяк не пересунеться в центр. А що як із людьми з ВІЛом можна дружити і ніхто від того ще не помер?

Благодійний фонд «Захід-Шанс», де працює Юля, організовуватиме акцію, присвячену Всесвітньому дню боротьби з ВІЛ/СНІД. Там розкажуть про статистику, скільки людей інфіковано і яка тенденція –  на спад чи навпаки, можна отримати інформаційні матеріали та запитати про те, що цікавить.

Подія відбуватиметься 2 грудня у приміщенні Івано-Франківського туристично-інформаційного центру. Початок о 12:00.

Зробити тест та отримати консультацію безкоштовно може кожен, прийшовши за адресою: м. Івано-Франківськ, вулиця Довга, 42А (цокольне приміщення), Благодійний фонд «Захід-Шанс». Також працівники фонду щовівторка навідуються в Коломию, поблизу поліклініки в їхньому автомобілі від 11:00 до 13:00 можна зробити анонімний тест.
При Коломийській центральній районній лікарні є кабінет “Довіра”, де щодня від 9 до 12 теж можна зробити безкоштовний анонімний тест. Така змога буде і завтра, 2 грудня, у центрі Коломиї, біля музею “Писанка”, від 14:00 до 17:00 години.

Журналістка: Ростилава Мартинюк