Нездоланні: Олег Курилів

Наступний герой циклу “Нездоланні” не із чужих слів знає, що таке сьогоднішня війна на Сході. Проте, вона не зуміла зламати його життєрадосності та особливого блиску в очах. Його історії про війну викликають мурашки на шкірі. Та не зважаючи на все, саме позитив допоміг йому пройти всі кола пекла війни на Сході України.

Олег Курилів (1991 року народження) боєць АТО

«Були моменти, коли дзвонив додому прощатися із мамою, бо думав, що не доживу
до наступного ранку»

Олег закінчив Чернівецький  університет за спеціальністю «Туризм», але майже одразу після закінчення  пішов служити у Вісімдесяту окрему десантно-штурмову бригаду добровільно.

«У мене були думки про те, щоб записатися на миротворчу місію в Ірак, але вийшло так, що «кинули» мене на Схід України…Воювати. От тобі й маєш – миротворча місія».

Розповідає, про те, як все починалося: вся бригада виїхала по тривозі кудись, їхали у невідомість, ніхто не говорив ані напрямок, ані мету поїздки. Виявилося, що на схід України. Луганськ, Донецьк, Піски, Трьохизбенка  – і це ще не увесь список тих місць, де він був.

Цей оптимістичний чоловік розповідає зі сміхом навіть про найважчі моменти. Здається він вміє сміятися не тільки над ситуаціями, але й над самим життям.

«Важливо не втратити почуття гумору. Сміх та жарти – це те, що тримало нас, тоді, коли здавалося, що вже все втрачено. – ділиться Олег, –  Я бачив усмішку людей у критичні моменти і це мене підтримувало найбільше».

На питання чи патріот він, відповідає, що почуття патріотизму на війні помирає першим. Ніхто не воює за політику чи верхівку влади, всі стоять до останнього за найрідніше – сім’ю, друзів, коханих.

Повернувшись додому у січні, Олег вже декілька місяців намагається знайти себе на мирній території – працює із дітьми у Коломийській станції юних туристів, вчить своїх учнів скелелазінню. Та все ж, каже, було важко спочатку привчити себе до спокійного життя.

«Не міг ніяк звикнути до того, що можна їсти довше, аніж хвилину, чи митися під душем не похапцем. Зранку ліниво полежати на дивані, а не зриватися посеред ночі. Ті речі, що кожна людина собі дозволяє щодня, мені здавалися великою розкішшю».

Окрім того, він захоплюється подорожами та виготовляє «дощовицю» – музичний  перкусійний інструмент, що видає звуки дощу.

«Я починаю заготовки збирати ще зимою, потім довго сиджу над тим, щоб звук був саме такий, який необхідно – це може бути легенький дощик, або сильна злива. – ділиться чоловік, – До виготовлення інструмента я ставлюся дуже серйозно, бо сам процес вважаю  своєрідною медитацією».

У зону бойових дій поки повертатися не хоче, Олег потребує спокою та затишку, війні він віддав більше, ніж достатньо – свій спокій та життя товаришів.

Журналістка: Ростислава Мартинюк

Фото: архів Олега Куриліва

А щоб у твоєму житті було більше Глуzду —підписуйся на наш телеграм-канал.