ГЛУЗД

Коломиянка Дарія Нечунаєва почала активно подорожувати, коли вийшла на пенсію — у 55 років. Тепер їй 68, а за плечима понад 50 країн світу. Жінка за змістовні та недорогі подорожі. Вона часто ходить у гори, сортує сміття, обожнює театр і запала на творчість Макса Кідрука. А щоб наблизити нашу перемогу, пані Дарія кожного дня волонтерить у Народному домі. 

“Я була в понад 50 країнах світу. Об’їздила всі європейські країни, крім острівних, ще була в Туреччині, Об’єднаних Арабських Еміратах, Ізраїлі, Тунісі, Єгипті, Мексиці, Шрі-Ланці, Танзанії, на острові Занзібар тощо. Зазвичай подорожую з групою людей, яких не знаю, так навіть краще, бо ні до кого не прив’язана”.

Усе почалося в школі, коли хтось подарував Дарині невеличку картинку, де було фото парламенту в Будапешті..

“Коли я закінчувала 4 курс, в університеті набирали групу студентів на практику в Будапешт — я записалася. Була десятою в списку, вже почали анкети готувати, і мене викинули з того списку. Та я нічого не втратила, бо поїхала в Одесу на практику, купалась і засмагала все літо”.  

2010 року знайомі пані Дарії почали їздити за кордон. Вона задумалася про подорож, але не наважувалася, бо дорого. А одного разу ходила містом і натрапила на афішу туристичної агенції про тур у Будапешт за 60 євро. 

“І я поїхала здійснити свою давню мрію. Це була моя перша подорож, а наступного року я полетіла в Туреччину, потім у паломницький тур країнами Європи, на 16 днів за 600 євро”. 

“Прогуляла всі гроші на подорожі”

Дарія Нечунаєва працювала інженером у приватній фірмі “Газовик”. Зарплата була невисока, але жінка заощаджувала.  

“Я людина економна, мені багато не треба, відкладала кошти в банку, де відсоток був найбільший. 2014 року банки почали банкрутувати, думала, куди маю витратити гроші, купити нічого не треба, і тоді згадала про тури. Отак прогуляла всі гроші на подорожі”.

Пенсія жінки низька, не вистачає 15 гривень до 3 тисяч, але вона не засмучується:  

“Не важливо, скільки отримуєш, а як витрачаєш і на що. Я живу в однокімнатній квартирі, маю субсидію, стараюся зекономити навіть з неї. Я ощадна до енергоносіїв, бо природу треба шанувати й користуватися її дарами з розумом. Від дитинства здаю макулатуру і десь уже 5 років сортую сміття, це не займає багато часу, а природу береже”.  

Дарія бюджетна туристка: щоб не купувати за кордоном, їжу бере з дому. 

“Зазвичай сніданки подають, а на вечерю мівіну ніхто не відміняв — дешево і сердито, ще й перевозити легко, приготувати швидко. Скільки людині треба їсти? Основне — отримати враження, а якщо кілограм втрачу, то дома відновлю. Я не шахтар, який важко робить, і не дитина, яка росте, мені багато не треба”.

Третю дитину віддають у монастир

“Мені дуже сподобався острів Занзібар, тут люди нікуди не поспішають, справжня акуна матата. Його омиває Індійський океан, вода казкового кольору — від ніжно салатового до фіолетового. Неймовірними є тропічні дощі, коли стіною ллє тепла вода. У Занзібарі дуже бідненькі будинки, схожі до наших стаєнь, а ще там майже не користуються електрикою — лягають і встають із сонцем. М’яса вживають мало, бо це дорого, зато рибу ловлять кожного дня в океані. Повсюди бігають коти, а собак немає, бо це дороге задоволення”. 

В ОАЕ жінку вразило те, що на піску люди побудували такі дивовижні споруди, в Африці — сафарі, на Шрі-Ланці — розповідь місцевого екскурсовода про одруження: 

“Тут батьки підбирають пару молодим, і розлучень майже немає. Вони дуже шанують астрологів, складають спеціальні карти, щоб дізнатися, чи підходять одне одному, і тільки після цього одружуються. Чоловік повинен мати будинок та машину, а жінка —  меблі й золото. Зазвичай у них по дві дитини, якщо сім’я бідна, то третю віддають у монастир”. 

“Коломийські волоцюги”

Дарія Нечунаєва майже кожного тижня ходить у гори:

«У нас є компанія під назвою “Коломийські волоцюги” — це група людей, здебільшого пенсійного віку, які щотижня відправляються в гори. Нашому вожаку 80 років, він постійно вигадує маршрути. Ми ходимо в гори і в дощ, і в сніг, і в спеку». 

Також жінка обожнює вистави, концерти, фестивалі, старається не пропустити жодної культурної події в місті. 

“Колись ходила на всі вистави та концерти, тепер трошки менше відвідую, бо пенсія та сама, а вартість квитків вища. У театрі сиджу лише в першому ряду, так від дитинства, коли ще тітка водила нас із сестрою на вистави”. 

“Я хочу жити в позитиві”

“У кожній країні я купую один магнітик. Коли приходжу на кухню, то любуюся ними і думаю, яка я молодчина. 

Хочу поїхати туди, де ще не була, мрію побачити Китай та Ісландію. Україну я теж майже всю об’їздила, цього року планувала поїздку в Суми та Харків… Рекомендую подорожувати Україною, адже це наша історія, яку треба бачити своїми очима, і не варто відкладати подорожі на потім, бо не знаєш, як повернеться життя”. 

Наостанок Дарія Нечунаєва каже:

“Я йду туди, де мені цікаво, спілкуюся з тими людьми, з якими хочу, мені не цікаво слухати про болячки, я хочу жити в позитиві”. 

Журналістка: Юля Варчук

Фотограф: Назарій Яжинський

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:

телеграмі

вайбері

вацапі

фейсбуці

інстаграмі

твіттері

Наші партнери