ГЛУЗД

Зміни – це завжди важко, бо передбачається вихід із зони комфорту, але лише так можна говорити про розвиток. Зміна правил гри у масштабах цілого суспільства вимагає великої сили волі та багато ресурсу. Впровадження реформ, по великому рахунку, невдячна справа, бо реформатори в авангарді якісних перетворень. Їх часто не розуміють і звинувачують. Їм доводиться ламати стару систему і витримувати супротив.

На теренах Прикарпаття одним з найпалкіших прихильників і локомотивів медичної реформи є Олег Токарчук, головний лікар Коломийської дитячої лікарні та депутат Івано-Франківської обласної ради. З його слів, Україна знаходиться у критичному стані. Медична реформа покликана стабілізувати її як пацієнта. Дати відчути реальні позитивні зміни як для лікарів, так і для населення країни загалом. Вперше за історію України Міністерство охорони здоров’я претендує дійсно бути міністерством, яке не просто лікуватиме наслідки, а реально дбатиме про здоров’я всієї нації.

– Зараз на шальках терезів здоров’я нації і можливість змінити спосіб мислення людей. На медичну реформу покладають багато надій. Чи достатньо добре продумана реформа?  Ми знову йдемо власним шляхом чи за зразок взяли якусь успішну світову практику? Чи врахований чинник українських реалій?

Звичайно враховано чинник українських реалій. Найважливіша складова української дійсності – це чинна Конституція, а саме 49 стаття. (ред. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.) Всі українські законодавчі ініціативи, які вже проголосовані парламентом, і втілюються, лежать в реаліях Конституції України.

На сьогоднішній день це є оптимальним інструментом як для захисту людей, так і повільної трансформації самої галузі. Зміни відбуватимуться негостро, повільно. Реформа розтягнута на певні терміни та етапи і дозволить адаптуватися до них максимально м’яко.

Брати модель іншої країни, навіть найуспішнішої, надзвичайно складно. Все зупиняється на різниці в законодавчій базі. Кожна країна відрізняється своїм суспільно-політичним устроєм, відрізняється своїм станом економіки. Це все відправні точки, з яких повинні виходити ми. Повинні усвідомлювати, що одним кроком, одним нормативним документом, законом чи навіть низкою законів, ми в одну секунду не змінимо ні матеріально-технічний стан лікувальних закладів, не змінимо всю спільноту медиків, які працюють в Україні. Навіть більше, ми не змінимо ставлення людей до свого здоров’я. Це повільний процес трансформації суспільства, можливість всім стати кращими.

Медична реформа – це шанс для країни стати більш здоровою, захищеною і спроможною. Ця реформа по своїй філософській концепції – це децентралізація відповідальності. Причому максимально дистанційована. Раніше від лікаря первинної ланки ніколи нічого не залежало. Це був раб системи, причому найбільш віддалений від прийняття рішень. Від сімейного лікаря зараз не просто починає щось залежати у галузі. Він стає центром прийняття рішень, тому що ця людина починає володіти таким поняттям, як охорона здоров’я тієї громади, яка йому довірила своє здоров’я. Децентралізація відповідальності досягає не лише лікаря, але й до кожної людини, до кожного свідомого громадянина. Можливо, не всі помітили, але концептуальна фраза реформи “свідомий вибір лікаря”. Коли таке було? Ти проживав, скажімо,на вул. Січових Стрільців і ти був прикріплений до якогось дільничного лікаря по замовчуванню. Не було важливо чи він тобі подобався чи ні. Процедура заміни дільничного лікаря була настільки важкою, а часто навіть неможливою. Ти роки був прикріплений до лікаря. Він отримував заробітну плату за тебе, а ти міг до нього ніколи в житті навіть не звернутися лише з причини, що він не подобається. Децентралізація відповідальності до пацієнта – це ти свідомо обираєш свого лікаря. Навіть більше, ти вчишся свідомо користуватися ним, як лікарем. Це важлива філософська складова, яка мені дуже імпонує. Реформа є одним з кроків збільшення відповідальності громади загалом і кожної людини зокрема. Реформою скасовано прив’язку до конкретної дільниці чи до місця проживання. Ти обираєш свідомо лікаря, який подобається своїми знаннями, підходами, годинами прийому та іншими критеріями.

Перший свідомий крок – це вибір лікаря. Другий свідомим кроком є навчання у свого сімейного лікаря дбати за своє здоров’я. Головна місія сімейного лікаря не вилікувати тебе, а зберегти твоє здоров’я, підказати тобі інструменти, дати в руки механізм як діяти, аби залишатися максимально здоровим. Я вважаю, що це навіть не європейський крок, а цивілізаційний крок, який нам дає команда міністерства вже сьогодні.

Чи достатньо добре продумана реформа? Мені складно коментувати. У нас досить забюрократизована країна. Можу сказати, що більшість нормативки для старту реформи вже пропрацьовано і актуалізовано у вигляді підписаних чинних наказів, які просто бери, читай і роби. Частина документів знаходиться на етапі доопрацювання, але вірю, що до 1 липня, до початку старту фінансової складової реформи, актуальні стануть діючими нормами.

– Національна служба здоров’я України – що це за орган та які його функції? Що гарантуватиме прозорість фінансового потоку у галузі?

Місія Міністерства охорони здоров’я має бути наступна: проводити внутрішню і зовнішню політику в реалізації охорони здоров’я, розробляти нормативи, стандарти і протоколи, розробляти співпрацю з іншими міністерствами, займатися підготовкою нормативних документів для парламенту і уряду. Міністерство не повинне займатися фінансовими потоками галузі та закупівлями. Фінансовими потоками в галузі повинна займатися фінансова установа. Такою буде Національна служба здоров’я, яка, власне, бюджет, який держава виділить для охорони здоров’я, профінансує лікувальним закладам, за той обсяг роботи який вони здійснюють. Закон зобов’язав Національну службу здоров’я підписати угоди з усіма комунальними і некомерційними підприємствами – це всі ті лікувальні заклади, в які перетворяться наші лікарні.

Медична допомога – це хороший термін, але він доволі маніпулятивний, тому що ми ніби говоримо про все і ні про що конкретно. Будь-яке підприємство надає послугу, що таке послуга? Це те, що можна поміряти: в часових, в якісних рамках, та річ яку можна облікувати, профінансувати, і проконтролювати якість. Ведення пацієнта впродовж року сімейним лікарем – це послуга. Звернення пацієнта в лікувальний заклад і надання йому діагностичних процедур, лікувальних процедур – це комплекс послуг, який надається пацієнту. Їх можна облікувати, за них можна прозвітуватись в Національну службу здоров’я, за них можна отримати фінансування і проконтролювати якість.

Всі лікувальні комунальні, державні заклади повинні стати комунальними некомерційними підприємствами, підписати угоду з Національною службою здоров’я України і вона профінансує ці лікувальні заклади. Звичайно деякі люди кажуть, що це створюється корупційний монстр, але для контролю фінансового потоку на сьогоднішній день інструментів є дуже багато. Громадськість має всі інструменти контролю будь-яких фінансових потоків. Більше того, держава, як регулятор, зобов’язала НСЗУ публікувати як всі угоди, так і фінансові стосунки з усіма фінансовими установами. Я, наприклад, не маю підстав сумніватися в транспарентності цих процедур. Особисто знаю людину, яка очолює цю службу. Це безкомпромісна людина, яка, власне, вірить в ідею і готовий за цю ідею йти до кінця. Я вірю тим людям, які створюють реформу в нашій країні. Я їх максимально підтримую. Я – «рупор» тих змін, які мають відбутися. І я вважаю, що якщо ми не будемо вірити в те, що робимо, в нас не відбудеться нічого.

– Які основні зміни чекають на лікарів і медичні заклади?

Запитання доволі складне для однозначної відповіді. Одні кажуть стане краще, інші кажуть – гірше. Лікарі сприймають знову ж таки по різному. Якщо лікар не боїться роботи, не боїться якісних змін, не боїться почати працювати з комп’ютером, не боїться бути прозорим з пацієнтом в своїх стосунках, він каже – буде краще. Чому? Тому що лікар стає  більш захищеним в цій ситуації. Він, в першу чергу, більш захищений фінансово. В цій моделі фінансування лікар, який більше працює, якісніше працює, до якого іде більше пацієнтів, має більший фінансовий ресурс, при чому прозорий, чесний.

Мене якось запитали: а як в селі може з’явитися новий сімейний лікар? Та тільки тоді, коли попередній сімейний лікар чесно заробить мільйон, умовно кажучи. Тоді туди інший, молодий, сімейний лікар, який вийшов з інституту, захоче прийти. Він не буде думати чи поїхати в Польщу на ягоди чи піти і за великі гроші влаштуватися на четверть ставки гінекологом, а побачить, що можна прозоро, чесною роботою в селі заробити нормальні статки, бути людиною, яку поважає громада, само реалізуватися. Лікарі будуть конкурувати за такі робочі місця. Звичайно, це буде не сьогодні, а через 5, можливо, 10 років. Але не почавши зміни сьогодні, ми не досягнемо нічого.

Багато лікарів боїться цих змін. Якщо взяти весь зріз в лікарському середовищі, то велика частина людей пенсійного, перед-пенсійного віку. Вони реально бояться якісних змін і ці страхи зрозумілі. Вони природні. Хоча, з іншої сторони, спілкуючись навіть з багатьма лікарями пенсійного віку, почув схвалення реформи. Вони хочуть ще трішки, поки є можливість попрацювати якісно в контексті «я себе поважаю, свою роботу і можу своєю роботою заробити на гідне прожиття». Думаю, що з кожним днем, кількість лікарського середовища, яке підтримує зміни буде збільшуватися. Це буде гарантувати поступ цієї реформи і її успіх.

Якщо ми говорили про часові терміни цієї реформи, коли вона повинна була початися: ще поза- позавчора, 26 років тому, а почалась тільки сьогодні. Коли ми очікуємо зміни? Згідно з даними багатьох аналітиків потрібно від 5 до 10 років, щоб зміни переросли з кількісних в якісні. На сьогоднішній день ми будемо оцінювати кількість підписаних декларацій.

Від громади ми очікуємо, що люди оберуть свого сімейного лікаря. Тоді у кожного громадянина з’являється інструмент впливу на галузь. Що це означає? Ти сьогодні вже обрав свого сімейного лікаря. Ти не задоволений його роботою. Тобі не подобається. Ти його змінив. Це буде мотивувати цього сімейного лікаря дбати за тебе, допомагати тобі з твоїми питаннями здоров’я і це твій інструмент впливу на галузь як громадянина, як людини. Я вважаю, що це фантастична можливість кожного впливати на медичну галузь, мотивувати її ставати кращою.

Для лікарів вторинного, третинного рівнів зміни вже давно на часі, але вони поки що неможливі. Я активно агітую населення підписувати декларації, хоча, наприклад, лікарня, яку я очолюю, не займається підписанням декларацій – ми вторинний рівень. Я розумію, що поки більшість сімейних лікарів не внесе в реєстр електронної служби здоров’я більшість населення України, змінити принцип фінансування вторинного і третинного рівня дуже складно.

– Як правильно підійти до вибору свого сімейного лікаря?

Дуже просто, є 3 інструменти, 3 шляхи. Перший – це власний досвід. Якщо ти з  сімейним лікарем або дільничним терапевтом до сьогоднішнього дня спілкувався: лікарняний, довідка, лікування нетяжкого захворювання і тобі все в ньому сподобалось. Наприклад, спілкування, те що він призначив, діагностика, лікування, – все сподобалось, чому би до нього не піти? Це самий простий інструмент, і, я вважаю, найефективніший.

Другий інструмент трохи складніший – нема в тебе сімейного лікаря, піди і вибери собі той лікувальний заклад, який ближче до тебе. Подивись інформацію на стенді, вибери по кваліфікаційній категорії, по стажу роботи, по зручності прийому, заглянь в кабінет, поспілкуйся, запитай важливі для тебе запитання згідно з якими ти готовий прийняти рішення. Важливими для мене запитаннями могли б бути питання вакцинації чи ставлення лікаря до гомеопатії. Позитивна відповідь на перше і негативна на друге збільшили мою довіру.

Ну і третій – Гугл в поміч, фейсбук чи ще хтось, наприклад, бабусі, які сидять біля під’їзду. Вони точно знають який лікар хороший, який не дуже, тому дійсно можна попитати в свого оточення.

Коли ми обираємо сімейного лікаря, має відбутися не тільки формальна процедура обміну інформацією потрібною для підписання декларації, ви ще обмінюєтесь зі своїм сімейним лікарем інформацією про свої вихідні показники здоров’я: чим ви хворіли раніше, особливо хронічні захворювання, чим хворіли в вашій родині, які є професійні шкідливості, який спосіб життя ви ведете, можливо, шкідливі звички. Сімейний лікар вам одразу дасть коротку інструкцію що робити, щоб не захворіти, зберегти ваше здоров’я. Також варто поговорити про щеплення, які вже були зроблені, і він порадить що вам потрібно доповнити до вашого календаря щеплень.

– Медицина все ще буде безкоштовною? Які послуги будуть надавати за державний кошт?

Вважаю, що головний провал медицини, яка залишилась після Радянського Союзу у слові – безкоштовна. Медицина як галузь господарської діяльності використовує ресурси: людські, матеріальні, треба робити ремонти, закуповувати білизну, впроваджувати нові технології: це, в першу чергу, – фінансовий ресурс. Слово «безкоштовність» надзвичайно деформувало спілкування держави з громадою і медициною. Держава казала громаді: «Ми гроші дали», а галузь казала, що це все коштує дорожче, держава медицині казала: «Сидіть там тихенько». Тому так відбувалось, що в цій галузі кожен брав хто скільки міг і де тільки міг. Пацієнт у цій ситуації був незахищений. Він знав свої права по 49 статті Конституції, але нічого не міг отримати, бо в лікувальному закладі нічого не було. Був тільки демотивований лікар на жебрацькій зарплаті, який далеко не завжди хотів учитися та розвиватися.

В будь-якій країні світу медична галузь є дороговартісною, а законодавчі ініціативи проголосовані минулого року парламентом звучать «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Важлива складова про фінансові гарантії для всіх: для людини, яка захворіє, що вона має отримати; для галузі гарантії, якщо галузь зробить роботу, то вона отримає за неї фінансування; для держави, що вона чітко потратить частину свого бюджету на охорону здоров’я і отримає якісь показники здоров’я населення.  

Вважаю, що модель реорганізації галузі у такому вигляді є добре продуманою. Можливо, через 5 років  ми будемо ще говорити про доповнення страховою моделлю фінансування галузі.

– Що таке «зелений список»?

Це перелік послуг, які держава буде відшкодовувати за бюджетний кошт. Кожного року кабмін буде переглядати і затверджувати список. На сьогоднішній день туди буде входити сімейний лікар, медикаменти з проекту «Доступні ліки». Це хороша ініціатива, яка допоможе адресно принести кошти в родину, де є хронічний хворий, який зі свого власного бюджету витрачає значні кошти на лікування.

– Які медичні послуги українець буде оплачувати з власної кишені?

Українець повинен знати, у разі якщо він не підпише декларацію з сімейним лікарем, то з 2020 року, він за консультацію заплатить з власної кишені. Якщо пацієнт зайде в лікувальний заклад, оминувши свого сімейного лікаря з якоюсь плановою ситуацією, він буде змушений у цьому лікувальному закладі заплатити з власної кишені. Це справедливо, адже якщо проблема може закінчитись на рівні сімейного лікаря, вона там і повинна закінчитись. Фінансуй зі своєї кишені або оформляй додаткову страховку медичну – це твоє право.

– Якою очікують картину по завершенню реформи?

Що отримаємо вкінці прогнозувати дуже складно, тому що паралельно зі змінами в галузі, будуть відбуватися зміни в країні, в суспільних викликах, зміни в політичному устрої, в економічних показниках. Через 5-6 років ми отримаємо якісно іншу галузь, де буде працювати мотивований фахівець. Він буде мотивований зберегти здоров’я населення, мотивований надати якісну послугу в межах міжнародних стандартів і протоколів,  тобто в межах цивілізованої медицини, яка має доказову базу.

– Що можна порадити людині вже сьогодні?

Все дуже просто!

  1. Дбайте про своє здоров’я та здоров’я своїх рідних самі! Профілактика завжди ефективніша за лікування. Не знаєте як – запитайте свого сімейного лікаря.
  2. Оберіть СВОГО сімейного лікаря і підпишіть з ним декларацію, домовитеся за співпрацю.
  3. При перших ознаках будь-якого захворювання зверніться до свого лікаря, не чекаючи ускладнень чи погіршення.

За розмову подякувала Оксана Ткачук

Фото із архіву Олега Токарчука