Педагогіка як стиль життя. Михайло Ходак про свою любов та сучасні погляди на неї

Суміш із класичної педагогіки і сучасного підходу до неї може дати цікавий результат. Щось схоже створює педагог, повчання якого виховали не одне покоління вчителів. Про своє обрамлення класичної педагогіки, чималий досвід та погляди на нову українську школу розповів Глуzду Михайло Ходак.

Педагогічна діяльність Михайла Михайловича розпочалась із любові до історії. Незважаючи на те, що багато-хто вважає педагогіку не зовсім чоловічою професією, він вступив у Коломийське педагогічне училище, відтак – у педагогічний університет Києва. Починав працювати в простій сільській школі, а згодом його запросили викладати в Коломийське педагогічне училище (тепер коледж), там він уже 32 роки.

Хоча педагогіка є класичною наукою, Михайло Ходак має нетиповий підхід до її викладання, оскільки його діяльність припала на час змін:

«Якщо до класики підходити по-класичному, то це буде навіювати застарілі стереотипи.  Класична педагогіка, що була притаманна школі 50-80-х років, уже відійшла. Я працював завжди на зламі епохальних змін: зміна держави, зміна філософії української школи і педагогіки. Завжди треба було по-новому усвідомлювати та брати це як інструмент дії».

Викладач ділиться: виникненню свого підходу до викладання сприяє усвідомлення того, що кожне покоління, яке приходить на зміну одне одному, має свої цінності. Те, що актуальне в одному поколінні, втрачає цінність в іншому.

Михайло Михайлович вважає себе, через особисті риси, не надто строгим, академічним викладачем:

«Думаю, студент має право на свою думку як індивід, і я мушу цю думку сприйняти, зрозуміти та дослухатись до неї. Думаю, навчальний процес буде ефективний тоді, коли студент подолає страх стосовно викладача».

Окрім педагогіки, Михайло Михайлович викладає психологічні дисципліни і дотримується думки, що кожен учитель повинен обов’язково поєднувати і розвивати ці дисципліни впродовж своєї діяльності. Каже, що ніколи дидактика й педагогіка не буде мати успіху, якщо педагог не враховуватиме психологію. Для кращого розуміння цитує українського педагога  Василя Сухомлинського: «Якщо увійшовши в клас, ти побачиш 40 пар очей і вони будуть здаватись однаковими; якщо за кожним голосом ти не почуєш індивідуального тембру, то тобі не бути вчителем».

Як ми вже згадували, пан Михайло за свою педагогічну діяльність пережив чимало змін в освіті, і зараз також відбуваються певні зміни – нова українська школа (далі НУШ). Педагог і дидакт зі стажем, звісно ж, має своє бачення цього. Дати однозначну відповідь «за» чи «проти» не може, але свій погляд намагався обґрунтувати:

«Зразу даю пряму відповідь, що я підтримую філософію НУШ. Чому? Бо світ змінюється, а нова українська школа пропагує комунікації, взаємодії з іншими, входження в соціум і вміння знайти себе в ньому. І нам конче перейти від філософії рахувати на рахівницях, яку вчили все життя, до нової – сучасної. Але українське суспільство, на мою думку, не зовсім готове до неї через певні об’єктивні причини. Я не цікавлюся темою політичних дебатів, але випадково на телебаченні натрапив на одну фразу: «Америка стала Америкою після того, як пережила 25 чи 27 президентів». До чого я? Маю на увазі, що для того, щоб зрозуміти НУШ повністю, треба пройти цю філософію декілька разів».

Через розвиток технологій дуже багато сучасних батьків відмовляються від дошкільної освіти для дітей. Михайло Михайлович не може дати чітку відповідь, але вважає, що це цілком нормально. Якщо батьки правильно розуміють сенс дошкільної освіти і врахують те, що цілеспрямоване навчання починається у 7 років, – зможуть забезпечити набір певних соціальних навичок.

Михайло Михайлович Ходак уже виховав чимало студентів, які працюють на педагогічній ниві. Він каже, що цікавих випадків із студентами багато, вони трапляються чи не кожного дня:

«Іноді доводиться жартувати, іноді самому жаліти чи навпаки – бути суворішим, щоб навчити. Скажу, що все наше життя – це цікаві соціальні випадки і вирішення соціальних ситуацій. Студентам віддаю частинку себе, і це не зміниться за жодних обставин».

Журналістка: Адріана Ковальчук

Фото: Оксана Санагурська