Подружжя Журавльових з Краматорська переїхало в Хотин. Тут місцева влада допомогла йому з приміщенням та налагодженням роботи. Майстерня “Мадера” знову працює й виготовляє дитячі дерев’яні іграшки, шкільне приладдя, сувенірну продукцію та декор. Ми поспілкувалися з Анастасією Журавльовою про те, як сім’я відновлювала роботу в новому місті.
«Історія нашої майстерні почалася з того, що ми замовляли своїм дітям з Aliexpress ігри, я довго їх розглядала і говорила Олексію: “От якби я виготовляла ці іграшки, то зробила б так, а тут би по-іншому, я б хотіла, щоб воно працювало так…”. І чоловік запропонував мені спробувати. Сам навчився працювати з технікою, почав вирізьблювати, шліфувати.
Ми довго обирали назву майстерні, хотіли чогось милозвучного. Зупинилися на слові мадера, що з італійської деревина. І все складалося дуже гарно: з’явилися постійні клієнти по всій Україні, працювали зі школами, непогано заробляли, втілювали ідеї та проєкти, мали свою команду й багато планів».
Однак війна змусила сім’ю полишити домівку і майстерню в Краматорську та шукати нового прихистку. Анастасія розповідає, що було дуже лячно, адже ніхто не знав, як буде далі. Найменша дитина тоді мала тільки 7 місяців.
“Ми не одразу виїхали. 24 і навіть 25 лютого мій чоловік Олексій ще працював. Доробляв та відправляв уже готові замовлення. Ми тиждень жили з дітьми в бомбосховищі, а 6 березня таки вибралися. Наш шлях був довгим: шукали прихистку в Дніпрі, Умані, у Тернопільській області, мало не потрапили в Молдову, але опинилися тут, у Хотині. Було дуже важко: двоє маленьких дітей, ми з чоловіком та моя старенька бабуся, а їхали ми 1200 км! Подолати такий шлях для нас — це подвиг, але от ми тут, усе відновлюємо і починаємо життя спочатку”, — розповідає Анастасія.
Сім’я знайшла прихисток, де жило близько 25 людей. Про звичний комфорт тут можна було тільки мріяти, тому подружжя вирішило шукати помешкання деінде. Знайшли будинок у смт Козова Тернопільської області і там прожили до липня.
“Коли ми ще жили в Хотині, мер міста Андрій Дранчук спілкувався з переселенцями, дізнавався, що потрібно, допомагав дітям та пропонував роботу. Ми розповіли йому, що в Краматорську залишилося все наше обладнання, станки та інструменти. Показали, що ми виготовляли, і він вирішив нам допомогти”.
Спершу перевезли все своє обладнання до Козової. Їхали довго, з пригодами.
“У Краматорську ми винаймали велику майстерню, мали багато обладнання й техніки, матеріалів та інструментів. Чоловік замовив фуру, щоб усе перевезти. А це така довга дорога, більше ніж тисяча кілометрів! Машина по дорозі ламалася 3 рази, весь час зупинялися. Водій ще жив у нас тиждень, поки не полагодив транспорт”.
У Козовій сім’ї не вдалося знайти приміщення, налагодити постачання, знайти необхідні матеріали. Тому Анастасія вирішила ще раз звернутися до мера Хотина по допомогу.
“Каже мені мер жартівливо: “Ви всюди мене знайдете!”. Він тоді був у відрядженні за кордоном, тож підключив людей з адміністрації. Для нас знайшли приміщення старої друкарні, зробили там ремонт, полагодили старий дах, і ми з усією своєю технікою, важкими станками, інструментами, заготовками, матеріалами та валізами поїхали до Хотина”.
Жінка розповідає, що дуже вдячна всім, хто відгукнувся й допомагав з майстернею. За короткий час вдалося облаштувати робоче місце та налагодити виробництво.
“Усе місто нам допомагало, до кого б не зверталися. У лікарні, навпроти якої ми жили, взяли старі стелажі, знайшли в людей тумбочки, потрібні нам шафи та столи. Ми вдячні кожному і вдячні місту, що так нас прийняло. Завжди мріяли подорожувати Україною, дуже хотіли побачити саме західну частину, побувати в горах, більше дізнатися про культуру, перейнятися традиціями, і нам тут справді дуже сподобалося. Шкода, що за таких страшних умов”.
Олексій для дітей від 6 місяців виготовляє з дерева ігри, що розвивають моторику та логіку, конструктори та декор. Майстерня “Мадера” співпрацює зі школами та освітніми закладами, виготовляє дерев’яні і шкіряні блокноти та записники, годинники, іменні кубки, різні підставки й декоративні скриньки.
Анастасія каже, що почали замовляти продукцію постійні клієнти, з’явилися також нові охочі купити вироби. Чоловік навіть виготовив подарунки для послів з-за кордону, про які їх попросила місцева влада, та й місцеві зацікавлені у виробах.
У Хотині Олексій Журавльов працює сам. Анастасія ж допомагає з фарбуванням виробів, склеюванням заготівок та деталей, відправляє замовлення й веде соцмережі.
“У нас сім’я велика, часу завжди мало. Останній раз свої вироби ми публікували ще в лютому, зараз геть немає часу на нові публікації та фотографії, але ми працюємо, до нас можна звертатися. А ще плануємо вести наші сторінки українською, бо це для нас важливо, та й у побуті почали розмовляти українською”.
Анастасія ділиться, що наразі не планують повертатися в Краматорськ. У Хотині вже обжилися, мають нові знайомства та й звикли до нового міста.
“Для нас немає значення, звідки працювати, адже вироби ми можемо відправляти по всій Україні. Поки що працюємо самі, проте маємо на меті розширитися і створювати робочі місця, тепер за потреби винаймаємо працівників погодинно. Не все ще так стабільно, замовлення хаотичні, але я дуже вірю в те, що ми відновимо всі потужності. От подалися на грант, шукаємо гарних постачальників матеріалу, тож дуже сподіваємося, що в нас усе вийде! Нам було складно переїжджати, адже ми не знали, як нас сприймуть, та й таких внутрішніх переселенців з проблемами — хоч греблю гати. Було страшно все покидати, але люди тут з першого дня приходили, приносили їжу, одяг, допомагали хто чим міг. Куди б ми не зверталися — ніхто не відмовляв, нас підтримували і морально, і копійкою. Ми дуже вдячні всім і віримо в перемогу України! А поки що працюємо, створюючи щастя для дітей ”
Журналістка: Софія Дмитрів
Фото: Архів героїв
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
