Про що пише місто: історії стінописів Коломиї

Місто творять люди. Щоб зрозуміти їхню сутність та унікальність, треба пороззиратися довкола. Архітектура, наповненість громадського простору, зелені зони багато можуть розповісти про характер містян, їхні пріоритети та смаки. Важливе смислове навантаження про місто мають мурали. Вони розставляють акценти та надають родзинки. Тож сьогодні розповімо тобі про стінописи Коломиї, щоб краще зрозуміти її.

Слово “мурал” походить чи то від англійського “mural”, що означає настінний малюнок, чи то від іспанського “muro” — стіна, але точно відомо: як культурний феномен він зародився в Мексиці ще сто років тому. Потім мурали почали прикрашати міста Латинської Америки і лише з початком 2000-х з’явилися в Україні. Першим стінописам у Коломиї близько 50 років, проте активно заповнюють міський простір вони останніми роками.

Під визначення муралу підпадає величезна фреска радянської доби, яку лише нещодавно визволили з-під білборда. Міститься вона навпроти Центру зайнятості. Вона прославляє робочий клас. Поряд є ще один стінопис, на якому зображено керамічний посуд. Обидва мурали є не лише культурним надбанням, а й мають уже історичну цінність. Авторами радянського панно є Олександр Миханько та Адам Варадовський.

Восени 2014 року на бульварі Лесі Українки, на стіні непримітного для ока будинку, відкрили меморіальну дошку, а ще невеликий, але дуже щемний за своєю суттю мурал. Зображено молоді обличчя, життя яких обірвали в стінах в’язниці, що тут колись була. Упродовж 1942–1952 рр. у ній катували патріотів України, вбивали, а для когось це була відправна точка до найстрашніших таборів нацистсько-більшовицьких тоталітарних режимів.

Із зародженням фестивалю вуличних мистецтв “Арт-візія” в Коломиї почалася доба культурного освоєння стін. До цього спонукав вандалізм. Балончик фарби і намагання підлітків самоствердитися надало Коломиї вигляду, ніби із чернеток незадоволеного життям містянина. Іншим визначальним чинником була стихійна реклама. Організатори “Арт-візії” хотіли змінити стан справ у місті та надати більше змісту щоденним речам. Про це розповів Глуzду засновник фестивалю Сергій Коцюр.

У рамках фестивалю першим з’явився мурал на початку стометрівки. Локацію обрали не випадково. Напис під муралом свідчить, що в цій будівлі містився “Галицький готель”, який називали “Галіція”. Саме тут, у його бальній залі, 7 серпня 1884 року студенти-мандрівники на чолі з Іваном Франком організували вечірку. На цьому дійстві поет востаннє зустрічався зі своїм першим коханням, Ольгою Рошкевич, яка тоді вже була дружиною священника Володимира Озаркевича. Ідея муралу належить Софії Анжелюк та Сергію Коцюру, а реалізувала проєкт івано-франківська художниця Марта Пітчук. Вона зобразила Каменяра з коханою жінкою у вирі танцю.

Мурал з Франком був в епіцентрі громадської уваги в жовтні минулого року, коли його безпардонно затулили рекламою. Редакторка Глуzду, Оленка Гелетюк, розмістила допис про це в соцмережі. Він викликав шалений резонанс, і вже наступного ранку мурал переміг рекламу. 

У рамках фестивалю Марта Пітчук створила чудовий мурал про єврейську дівчинку, яка переховувалася у стінах будинку, що на куті вулиць Театральної та Івана Франка. Історію про родину, яка зазнала переслідувань, розповів краєзнавець Микола Савчук. Вандали, найімовірніше антисеміти, балончиком пошкодили мурал. Замість того щоб його відновити, вирішили замалювати і так оминути незручну тему. Натомість на його місці в рамках тієї самої “Арт-візії” Юлія Ангелюк написала стінопис про любов, молодість та автентику. Через знищення попереднього муралу деякі коломияни критично ставляться до новоствореного. Мовляв, раніше люди мали змогу дізнатися про історію Коломиї, а нова робота без контексту.

Ще однією жертвою розбіжності смаків і естетики став мурал на проспекті В. Чорновола. Минулого року з ініціативи молодіжної ради Коломийської міської ради створили мурал із зображенням В’ячеслава Чорновола за мотивами  шаржу Юрія Журавля. Стінопис трохи відрізнявся від ескізу —  і коломияни миттєво відреагували гучною критикою. Були й ті, хто захищав мурал. Проте тодішня влада на чолі з Ігорем Слюзаром вирішила замалювати мурал, переконуючи, що тут постане покращений варіант. Як то часто буває, обіцянки ще не виконали і стіна пустує.

Неподалік, біля “Книжкової хати”, є ще один мурал. Це також плід “Арт-візії”. На місці рекламного банера Марта Пітчук створила шафу, де красуються книжки авторів, які так чи інакше були дотичні до Коломиї. Зокрема, згадано Романа Іваничука, Марка Черемшину, Мирослава Ірчана, Ірину Вільде, Дмитра Павличка, Андрія Чайковського, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Тараса Мельничука, Леопольда фон Захер-Мазоха, Станіслава Вінценза, Францишека Карпінського та Шолом-Алейхема.

Основа, на якій створювали мурал, почала нещадно відвалюватися від стіни шматками, і тепер малюнок у жалюгідному стані. Є сподівання, що його реконструюють, а не просто знищать.

За кілька кроків від стометрівки, на вулиці Валовій, є стінопис з лялькою-мотанкою, що символізує бабусь, які виходять на вулиці міста з молокопродуктами та городиною, намагаючись заробити кілька гривень. Стихійна торгівля тривалий час у центрі уваги містян. На сьогодні боротьбу з нею програно, а мурал висвітлює цю проблему. Його також створили в рамках фестивалю вуличних мистецтв “Арт-Візія”.

Поблизу, на стіні “Вишиванки”, міститься мурал, яким власники хотіли звернути увагу на специфіку магазину. Створили стінопис 2015-го.

“Я підбирала образ, пов’язаний з українською вишивкою і доповнила його калиною, що символізує продовження роду. Мурал зображує дівочу красу, довголіття сім’ї, зв’язок між поколіннями.


Вишиванка покликана приносити щастя, є потужним оберегом. Власники магазину закохані в українську вишивку, традиції та все, що пов’язане з нею. У їхньому асортименті є сучасні та старовинні вишиванки, віднайдені в бабусиних скринях, яким нове життя дають талановиті майстрині. Я створила мурал, що є відображенням любові власників до вишиванки і традицій та передає її символіку, закладену з древніх часів”, — ділиться художниця, авторка муралу Галина Симчич.

Сіре приміщення пошти — спадок радянської забудови в центрі міста. На його стінах красується відразу два мурали, успадковані від “Арт-візії”. Один, з боку стометрівки, дуже красномовний: персонажі відомого мультфільму “Сімпсони” — як протистояння вандала і маляра. З протилежного боку будинку зображено дівчину з “Кобзарем” у руках, що дуже символічно, бо вона ніби запрошує школярів, які навчаються в ліцеї через дорогу, частіше звертатися до книг по знання.

Дві дівчини-туристки закрили собою графіті вандалів. Знову-таки настінні малюнки створено в рамках “Арт-Візії”. Один мурал міститься в провулку Валової, 17, а інший — на будинку в кінці алеї від музею Писанки до Театральної.

На приміщенні дитячої бібліотеки та управління освіти скромно розмістився вірш Юрія Іздрика “drink me”. Він пронизливий, нещадно розтікається до найглибших закутків душі. Хто, пробігаючи повз, зупиниться коло нього, отримає неймовірне задоволення. Ця робота — результат “Арт-Візії”.

Один з найбільших муралів міста прикрашає будинок, що на розі вулиць Театральної та І. Франка. З’явився він понад рік тому на замовлення власників будинку під час реставрації фасаду. Так хотіли ознайомити коломиян та гостей міста з історією будівлі, надати їй шарму. На муралі — Марія Горвіца, засновниця гардинно-швейного промислу в Коломиї. Її родина жила в цьому будинку на початку ХХ століття. Згодом споруда стала власністю швейної фабрики.

Розробив ескіз та реалізував мурал івано-франківський художник Роман Бончук. “Створюючи стінопис, митець намагався лаконічно вписати його в контекст фасаду”, — йдеться в сюжеті телеканалу НТК.

Минулий рік був плідним на появу нових муралів. Уже згадана художниця Юлія Ангелюк створила панораму міста на паркані економіко-правового коледжу. Зображення будівель ратуші, музею Гуцульщини та Покуття, музею Писанки і собор Преображення Христового зустрічають гостей Коломиї по дорозі із залізничного вокзалу та створюють перше враження. Мурал містить і текстове нагадування для коломиян: “Коломия — це не тільки місто, а й люди, які в ньому живуть. Тому варто пам’ятати, що майбутнє Коломиї залежить від кожного з нас”.

2020-й був роком виборів до місцевих рад. На замовлення Сергія Лосюка з’явився стінопис “Аркан” у виконанні Олега Лобурака. 

“Цією роботою я хотів показати, що Коломия — це місто, яке цінує свою культуру, традиції, а ще — все хороше, сміливе і вільне”, — зауважив митець. Масштабною картиною можна помилуватися на розі вул. Пекарської та вул. Переяславської.



А нещодавно в місті з’явився мурал на фасаді магазину коміксів та настільних ігор “UA Комікс”. Олекса Мельник з гордістю розповів, що створене настінне полотно є найбільшою відомою йому рекламою коміксу. Прототипом муралу є твір “Арідник”. Однойменний персонаж коміксу є традиційним для народної творчості карпатців. 

“Арідник — це грайливий дух, який виник з початку часів і спільно з Богом розбудовував світ. Комікс саме про сотворення світу в уявленні карпатців, що сформувалося внаслідок суміші язичництва та християнства. Комікс створено на основі досліджень, які здійснив Володимир Шухевич. Ілюстраторкою є львів’янка Людмила Самусь. Вона приїхала до Коломиї і власноруч розписала всю стіну сценою з коміксу”,  —  розповів Олекса Мельник.

Цьому передувала робота з відділом архітектури Коломийської міської ради, який затвердив проєкт.

Олекса також поділився, що чув експертну думку про те, що такий яскравий мурал створює інформаційний шум у місті. Пробачити це можна, тому що раніше на місці муралу була стіна, декорована жахливим пластиком.

Приємно, що стильні мурали стають візитівками магазинів та кафе все частіше (мурали Кофеїну, Amici, Apple, Doffy).

Цього року до Дня народження Коломиї, а також з нагоди 145-річчя заснування гончарної школи з’явилися поблизу площі Шевченка, ще два настінні малюнки. Авторками проєкту є Наталія Махова та Оленка Бойцан, які впродовж 5 днів працювали над стінописом. Коломиянка надихнулася творчістю Олекси Бахматюка. Тепер це нова фотозона для містян та гостей Коломиї. Можна зробити доволі цікаве селфі, де мурал буде рамкою в стилі косівської кераміки, яка належить до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Поряд красується дерево життя, що містить низку сакральних елементів для українського народу. Це прототип вишитих рушників, які були поширені в Центральній Україні. Тож мурали ще й спонукають заглибитися в культуру і більше дізнаватися про традиційні українські ремесла. 

Цієї осені мурал створили на вулиці Січових Стрільців. На ньому зображено січових стрільців на фоні ратуші. Створили мурал випускниці Коломийського педколеджу Волощук Вероніка, Галайчук Ліля і Фучик Наталя. Дівчата зізнаються, що працювати над такими об’єктами цікаво, бо результат бачить дуже багато людей. У соцмережах ще на етапі створення стінопису художниці отримали велику порцію схвалення та підтримки.

На сьогодні Коломия доволі багата на мистецький контент. Він різноплановий, викликає дискусії та дарує перехожим картинку іншої, глибшої, Коломиї. Вона промовляє вустами митців про історію, культуру, освіту, туризм.

Активісти, які ініціюють створення стінописів вважають, що місто показує своє мистецьке обличчя та свої цікавинки. Та водночас потрібно контролювати процес створення нових муралів у місті, аби не було перенасичення візуальною інформацією, бо в усьому має бути баланс.

P.S. Ми намагалися охопити всі мурали Коломиї, але якщо маєш чим доповнити матеріал — ділися з нами.

Фото та текст: Оксана Ткачук

А щоб у твоєму житті було більше Глуzду — підписуйся на нас у телеграмі чи вайбері.