ГЛУЗД

Своєю історичністю та нетиповістю будівля “Сокола”, розташована майже в центрі Коломиї, приваблювала завжди. Тепер сюди манить не лише архітектура й дух історії, а й неординарні події. Ніхто й припустити не міг, що під час активної фази війни “Сокіл” відчинить свої двері як філармонія та збиратиме в залі світових виконавців.

Будівлю, де колись містилося польсько-гімнастичне товариство, споруджено в закопанському стилі, притаманному Коломиї часів Австро-Угорщини. Урочиста посвята наріжного каменя “Сокола” відбулася 5 травня 1895 року, а відкриття — 15 грудня того самого року. 

Дослідники розвитку будівництва та архітектури в Коломиї кажуть про можливу участь у проєктуванні та будівництві відомого українського архітектора Івана Левинського, а польські описи вказують на авторство Луціана Беккера. Однак досі не встановлено, чи будинок споруджено відповідно до проєкту. Також відомо, що його неодноразово ремонтували, добудовували й перебудовували, а до роботи залучали різних інженерів та архітекторів. 

Кошти на будинок зібрала громадськість міста. Для цього створили спеціальний фонд “Сокола”.

Понад 10 останніх років приміщення пустувало та занепадало.

“Будь ласка, відкривайте…”

Минулого року громадська організація “Долучайся та змінюй”, засновницями якої є Олександра Олійник та Олександра Фоменко, створила ініціативну групу, яка почала відчищати “Сокіл”. Потім відбулася зустріч за круглим столом, під час якої композитор, піаніст, професор, видатний коломиянин Олександр Володимирович Козаренко запропонував створити тут органний зал або філармонію. Підтримали ідею з філармонією.

“Вперше про філармонію ще за два місяці до вторгнення, мені розповів композитор Олександр Володимирович Козаренко. Я тоді тільки-но повернувся з-за кордону.

Знаючи, в якому стані “Сокіл”, подумав, що це точно буде не тепер. Він казав, що тут був міністр культури і ці плани серйозні, але, звісно, через війну все призупинили”,  —  розповідає артдиректор філармонії Микола Губчук.

“Ми всі були в страшній апатії, постійно читали новини і з цим потрібно було щось робити,  —  ділиться Микола Губчук. — Я довго не міг співати, мені не хотілося. Якось, проводячи екскурсію для переселенців, ми з в. о. керівника відділу культури Мар’яною Кодіною-Іванович заспівали гімн, після нього я ще заспівав “Ніч яка місячна”. Тоді я й сказав Мар’яні, що тут надзвичайна акустика, треба робити концерти, так ми згадали про ідею філармонії. Запросили на зустріч у “Сокіл” першого заступника мера Михайла Качанського і кажемо: “Відкриваємо філармонію”. Він такий: 

— Ви впевнені?

— Впевнені!

— Будь ласка, відкривайте.

— Коли? 

— 8 травня (я не знаю, звідки в нас узялася ця дата).

А говорили про це з ним наприкінці березня, тобто до відкриття ми мали два з половиною тижні. Відтоді жили там”.

“Війна вносить корективи, але немає зручного часу і ніколи не буде, тому ми вирішили не чекати. Акустика в “Соколі” — як у найкращих акустичних залах Європи”,  — ділиться Микола Губчук.

До того, як відчинити двері філармонії…

Коломийська філармонія — друга філармонія в Івано-Франківській області. Її директоркою стала Ганна Лазарук, заступницею — Катерина Гордієнко, артдиректором — оперний співак, який підкорив європейські сцени, виходець з Коломийщини, Микола Губчук. 

«З приміщення “Сокола” вивезли 10 причепів зі сміттям і всім іншим. Робили все це комунальники міста за вказівкою мерії»,  — ділиться завідувачка центру культурної спадщини управління культури Коломийської міської ради  Оксана Пашник.

У філармонію провели світло, воду, опалення, перекрили дах, всередині збили до цегли стіни. Усе роблять за кошт місцевого бюджету, дещо — за підтримки меценатів.

“Ми відновили вежу з автентичним візерунком. Тією старовинною черепицею, яку змогли врятувати, покрили вхідну зону, ще частину покрили сучасною металочерепицею, бо не могли закупити таку кількість старовинної. Ці роботи з перекриття коштували 2 млн 316 тис. грн з міського бюджету”,  —  розповідає пані Оксана. 

Вона не називає те, що зробили культурні діячі, громадські активісти та волонтери, реставрацією. Спеціалістка вважає, що це важка праця, але називає роботи, які відбулися в “Соколі”, рятівними — громада помагає продовжити життя своїй пам’ятці. Реставрація буде тоді, коли відчищатимуть кожну цеглинку.

Влітку до облаштування будівлі залучили вчителів, вихователів та завгоспів навчальних закладів Коломиї. Також участь брали громадські активісти, волонтери, митці, і місцеві, і приїжджі.

Наразі шукають гранти, щоб продовжити життя “Сокола” в новому амплуа та розпочати реставрацію.

“Щоб залучити кошти на облаштування приміщення, ми подавали проєкт на грант, але не пройшли тільки тому, що “Сокіл” — це пам’ятка місцевого значення, а перевагу надавали національним. Отримати статус національної наразі неможливо, бо неможливо зберегти все автентичне. Ми маємо поміняти вхідні двері, старих, немає, навіть на фотографії. Сподіваємося, що нас підтримає якийсь інший грант”,  —  ділиться Оксана Пашник.

“Культурна спадщина — це фундамент, на якому стоїть усе наше покоління, і ми маємо розуміти, що, зберігаючи його, ми є українцями”,  — каже пані Оксана.

“Над відкриттям працювала команда однодумців: управління культури, молодіжна рада, завідувачка сектору охорони культурної спадщини Оксана Пашник, яка здійснила титанічну роботу, переселенці  —  оперні співаки та музиканти з Києва та Харкова, волонтери. Просто неймовірно допомогла моя дружна, Катерина Гордієнко, без неї я б не справився. Також дуже активно долучався до робіт чоловік Мар’яни Кодіної, Віктор”,  —  ділиться Микола Губчук.

Коштом міської ради залили стяжки, на етапі завершення дахового покриття виділили кошти на двері, вікна та санвузол. 

“На відкриття, яке відбулося 8 травня, ми запросили симфонічний оркестр, духову групу, солістів, заслужених артистів України, солістів національної опери України, соліста театру опери та балету. Були також солісти нашої філармонії, струнний ансамбль “Дивертисмент”, струнний ансамбль другої музичної школи та оркестр “Трембіта”, я теж виконав арію”,  —  розповідає артдиректор філармонії.

Як усе працює?

Від травня дотепер, щоп’ятниці, у Коломийській філармонії відбуваються концерти, інколи й частіше. Нас запрошують на гастролі, і ми запрошуємо до себе різних виконавців. Від часу заснування мали дві закордонні поїздки, у Румунію та Польщу.

Впродовж першого філармонійного сезону, який тривав від травня до жовтня, ми організували 48 заходів: концерти, вистави, виставки та інші події. На сцені філармонії виступило понад 300 артистів з України та з-за кордону, зокрема диригент Курт Шмід з Відня та солістка-піаністка з Японії  Хіномі Йокко.

Частину коштів, які отримуємо з концертів, передаємо на ЗСУ, частину залишаємо, щоб привести до ладу приміщення “Сокола”, а частину виділяємо на гонорарний фонд, оплату виконавцям переїзду, харчування та проживання. За цей період ми передали на потреби ЗСУ понад 100 тис. грн. Зарплату працівникам виплачують з місцевого бюджету.

У Коломийській філармонії є п’ять солістів і три оркестри: оркестр народних інструментів “Трембіта”, струнний ансамбль “Дивертисмент” та естрадно-духовий оркестр “БігБенд”. Серед працівників філармонії також мій викладач Микола Скільський, який навчав одних з найкращих оперних співаків України та європейських сцен.

Зазвичай у нас оркестри складаються з викладачів музичних шкіл. У Коломиї немає ні музичного училища, ні консерваторії, тому ми не можемо набрати тут симфонічний оркестр. У нашому місті є музиканти високого рівня, я хочу, щоб люди слухали їх.

Щоб висловилися різні митці

Я за те, щоб філармонія була мистецьким хабом, де можуть висловлюватися різні митці, зокрема й художники та актори. 

Один відомий львівський художник сказав мені, що у Львові немає такої будівлі з природним світлом, як наш “Сокіл”, де можна було б виставляти живопис. Майже всі галереї зі штучним світлом, а живопис гарно дивитися за природного освітлення. Плануванням виставок у “Соколі” займається мистецтвознавець Тарас Косович. У нас мав виставку коломийський художник Лев Чопенко, також був українсько-польський проєкт.

Окрім цього в нас відбувається чимало вистав. Філармонію відвідав національний театр Заньковецької з виставою “Злодій”, у нас була національна оперета України з моновиставою “Френк Сінатра”, творча майстерня Лєни Лазовіч зі “Стусом”, львівський театр “У кошику”  — географія дуже широка.

Мені б хотілося поборотися за наступне покоління

У Коломиї є дві музичні школи, діти повинні розуміти, чому вони туди ходять. Зрозуміти вони можуть це, побачивши, як можуть професійно вирости. Наприклад, діти-скрипалі, які відвідують наші виступи і слухають, як грають майстри, бачать перспективу. 

Для дітей, які грають добре, можемо створювати можливості зіграти в оркестрі з дорослими. 

Чим більше буде таких закладів, тим більше можливостей у людей самовиразитися.

Як література й культура, музика формує наше суспільство, щоб ми не були, як наші сусіди.

Ми оголосили набір у Коломийський дитячий оркестр і вже сформували  команду. Цю ідею зі Львова привезла Мар’яна Кодіна, після зустрічі з львівською диригенткою Ольгою Хомою, яка разом з диригенткою Оксаною Линів створила перший молодіжний симфонічний оркестр.  Це буде такий собі мистецький табір, Ольга Хома приїжджатиме, щоб займатися з дітьми. Солістами виступить Христина Соловій, Назар Пилатюк та я.

Це короткостроковий проєкт для розвитку дітей. Коли вони потрапляють у таке середовище, то надзвичайно ростуть професійно. Ніщо так не вчить, як сцена. Можна прекрасно звучати в класах, але справжній рівень видно на сцені: як людина справляється із хвилюванням, зі стресом та іншими обставинами. І щоб музиканти росли, їм потрібно грати із сильнішими музикантами, працювати під орудою професіоналів.

А ще маю мрію — відкрити в “Соколі” балетну, акторську та вокальну студії. Вокальна вже працювала, але наша солістка Юлія Михайлюк, яка займалася з дітками, пішла в декретну відпустку, тому студія призупинила свою діяльність.

Як на мене, рівень суспільства визначається тим, що воно сприймає. Філармонія має на собі один з важелів, вона розвиває суспільство. Люди, які слухають Моцарта, Баха, Лисенка, Анатолія Кос-Анатольського та інших видатних композиторів, паралельно щось читаючи, будуть мислити більш критично, ніж люди, які слухають попсу і споживають  розважальний інтернет-контент.

Наприклад, у Німеччині, де я багато співав, кожне містечко, яке себе поважає, навіть дуже маленьке, має філармонію або театр. І рівень суспільства в Німеччині високий. Це не просто так, усе має якісь свої закономірності. Ти стаєш тим, що споживаєш.

Хочу, щоб коломияни приходили на концерти, я ж бачу, наскільки це важливо, бачу, якими вони виходять опісля.

Усе це всупереч. Якби не війна, я не знаю, чи було б так легко це організувати. У Коломиї вже виступили музиканти світового рівня.

А ще мені б хотілося поборотися за наступне покоління…, тому я хочу, щоб у філармонії функціонували студії для дітей. І вони будуть, ми підготуємо приміщення, щоб діти мали змогу розвиватися.

Партнерства

Ми не тільки організовуємо концерти, а й самостійно, своїми силами, робимо ремонти і все, що можемо. 

Мій друг подарував філармонії диван. Команда “Панни Ванни” розробила шикарний дизайн туалету для малої філармонії. Власники, Петро та Олеся, пообіцяли покрити ще й частину матеріалів. Там буде чоловічий, жіночий та інклюзивний туалети. 

На підтримку філармонії організували концерт у Бельгії, де зібрали 3 тис. євро, ще 600 євро передала відома оперна співачка, яка мешкає у Відні, Єлена Бєлкіна. На ці кошти для концертної зали ми замовили 100 стільців. Також Єлена Бєлкіна передала кошти на ялинку та прикраси.

У мене виникла ідея відзначити наших меценатів — гравіювати логотипи їхніх брендів на плитці, спинці стільців і т. д.

Ми всіма силами стараємося, щоб “Сокіл” розвивався та змушував людей приходити до філармонії знову і знову, відчувати тут натхнення й отримувати душевну насолоду.

Нещодавно в “Соколі” розпочався другий філармонійний сезон.

Журналістка: Оленка Гелетюк

Фото: Василь Іваночко та Назарій Яжинський

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:

телеграмі

вайбері

вацапі

фейсбуці

інстаграмі

твіттері

Наші партнери