ГЛУЗД

Мрячить дощ, зимно і вогко, та люд сходиться до церкви й наповнює все подвір’я, бо в цей день Христос народжується в замерзлім світі, аби його зігріти.

Різдво та легендарна гуцульська коляда в гірському селі Криворівня цьогоріч 25 грудня. Перейти на новоюліанський календар та святкувати з усім світом громада вирішила ще на початку листопада — щоб не просто стати однією частиною зі світом, а й від’єднатись від частини московської.

Отець Іван Рибарук, настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці, протягом Служби кілька разів дякував Богу за цей день і тим, хто нас боронить, а ще нагадав: 

“…хто посягне на Боже в людському втіленні, не буде переможцем, буде переможений українським народом, який, наслідуючи Христа, несе хрест на вселенську Голготу. Хрест свій і хрест усього людства…”.  

Дійство, що збирає люд з року в рік, починається з акафісту до Матері Божої. Цього року вперше перед колядою виконали державний гімн і кілька сотень людей понад горами пронесли “Слава Україні!”.

“В неділю рано сонце сходило, сади вишневі розвеселило.  В саду вишневім цвіток біленький, ой народивси Христос маленький”, — лунає більше ніж сотню років. Це та традиційна колядка на 14 куплетів, яку виконують першою. Бартки здіймають угору й на кожне співане речення підкидають обертаючи. 

Далі 9 партій (так називають групи колядників присілків — ред.) починають колядувати й тричі проти годинника проходять навколо церкви. Цього року 9, бо багато мешканців Криворівні в лавах ЗСУ. Рекордна кількість партій — 13. Спів стає схожий на бджолиний гул, кожен гурт співає своєї.  

Перший зачинає береза (так називають керівника колядничого гурту) — статний старший чоловік у червоному сардаку. Незмінно вже кілька десятків років ним є Іван Зеленчук. Він перейняв цю роль від батька. 

“Ніґде нема такої коліди. Та традиція давна. Дуже давна. Ще із язичницьких часів”, — розсудливо переповідає береза, поки хтось із приїжджих просить сфотографуватись. 

Колядують лиш юнаки та чоловіки. Жіночі партії не застати на традиційному різдвяному дійстві.

“Хоч була дощова погода, люди, які долучилися до дійства, своїм осучасненим вбранням створили неймовірний мікс сучасного та традицій. На початку коляди чула, що багато людей, напевно, місцевих, підспівували, і так виникало відчуття що співає вся галявина навколо церкви. Згадувала, як щедрувала і я, коли була мала”,— каже Людмила Нікітіна, для якої цьогорічна коляда була першою.

Після обходу церкви одна з партій на чолі з Іваном Зеленчуком вирушає догори, до отцевої хати. Там уже чекають на їхній плєс. Вишикувавшись, колядники спершу трембітають, аж потім береза починає “Ой дай, Боже”. 

Хмари над Криворівнею розітнули колядки, напевно. Сонце відбиває тіні на схилі, а колядники від отцевої хати йдуть далі, несучи славу Господу. 

Журналістка: Ірина Блаженко

Фотографка: Софія Дмитрів

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:

телеграмі

вайбері

вацапі

фейсбуці

інстаграмі

твіттері

Наші партнери