Нейробіолог Сергій Данилов та військова психологиня Оксана Забронська розповіли ГЛУЗDу про психоемоційні стани в захисників.
Сергій Данилов — співзасновник Anima, сервісу, який допомагає людям визначити свій ментальний стан за динамікою руху очей та емоційною реакцією на зображення. Вони співпрацюють з військовими психологами із Центру психічного здоров’я та реабілітації “Лісова Поляна”.
Оксана Забронська від 2016 року працює психологинею в Коломийському військовому госпіталі.
“При військкоматах є фахівці, які навчають першої психологічної допомоги. Моя робота — визначити психоемоційний стан військового після фронту та здійснювати психодіагностику”, — каже психологиня.
Оксана розмовляє з бійцями про їхній ресурс, пропрацьовує стресостійкість та показує техніки, щоб поліпшити психоемоційний стан.
“Я застосовую когнітивно-поведінкову терапію, що є травмофокусована, та EMDR терапію, яку використовують під час роботи з травматичним досвідом. Щоб працювати з військовослужбовцями, необхідно володіти однією із цих технік або одразу двома. Звичайно, до кожного бійця потрібно знайти підхід: з кимось я можу використати арттерапію — малювати, працювати з глиною, а комусь це не підходить”.
Психологиня розповідає, що бійці можуть мати різні психоемоційні стани — від тривоги до депресії. Найчастіше приходять зі скаргами на порушення сну, кошмари, неспокій, роздратованість, зниження концентрації уваги, головний біль і запаморочення.
“У військових усі стани є нормою, адже це реакція на ненормальні події, які з ними відбуваються. Я працюю в госпіталі від 2016 року, раніше не було так багато травм з постконтузійним синдромом (внаслідок сильного вибуху чи удару). Також часто приходять з посттравматичним стресовим розладом, який супроводжується флешбеками, кошмарними сновидіннями, відстороненістю. Вийти із цього можна, якщо пропрацьовувати з психотерапевтом”, — ділиться військова психологиня.
“…без нього в людини мало шансів вижити”
“Проблеми у всіх різні, але основна пов’язана з бойовим стресом — гіперпильність або тривожне напруження, постійний пошук загрози довкола себе. На фронті цей стан є нормальним, він допомагає виживати, але коли військові перебувають у постійному напруженні в цивільному житті, це є проблемою, адже виснажує і становить ризик розвитку ПТСР та тривожних розладів. Робота військових психологів має бути спрямована на те, щоб бійці вміли перемикатись із цього стану”, — розповідає Сергій Данилов.
Нейробіолог каже, що люди відрізняються за опірністю, тобто в когось психіка може бути менш вразливою, а в когось більш. Розвиток ПТСР, з погляду нейробіології, пов’язаний з тим, як людина опрацьовує травматичну ситуацію і сприймає її.
“Ми точно знаємо, що основними зонами мозку, які беруть участь у цих реакціях, є амігдала (мигдалеподібний комплекс), гіпокамп і різні ділянки лобної кори. Мигдалеподібний комплекс дуже складний, там багато різних ядер. Якщо спрощено, то там є бокові ядра, пов’язані з розпізнаванням сигналів, які мозок повʼязав з небезпечною ситуацією. Якщо ці ядра перенасичені, то навіть випадковий сигнал, який асоціюється з травмою, може викликати в людини флешбек або інтрузію (спонтанні нав’язливі спогади, які повторюються). Проблема в тому, що ядро стає занадто чутливим до будь-яких сигналів зовнішнього світу, і дуже часто якісь незначні сигнали людина починає інтерпретувати як дуже небезпечні. Якщо центральне ядро, яке потрібне, щоб активувати захисні рухові реакції (наприклад, коли ми чуємо небезпечний звук, то здригаємось), занадто активне та чутливе, то починаються невідповідні загрозі реакції: прискорене серцебиття, зміна тиску, підвищене потовиділення”.
За словами Сергія Данилова, гіпокамп прив’язує нашу пам’ять до просторових карт, які створює мозок. Коли відбувається страшна подія, людина дуже добре запам’ятовує її через гормони, які виділяються, і постійно повертається до неї. Усі наступні події запам’ятовуються гірше, на першому місці травматична подія.
“У людей з ПТСР розмір гіпокампа стає меншим, і такі зміни призводять до формування флешбеків. Тоді людина починає уникати будь-яких спогадів, подій, сигналів, які можуть асоціюватись з травмою. Боєць намагається закритися від світу. Це призводить до роздратування, агресії, проблем зі сном. А коли в мозку немає ресурсів, щоб відновитися і переробити цей досвід, травматичні спогади лише посилюються і поступово витісняють памʼять про інші події. ПТСР важливо вчасно виявити, і потрібно використовувати різні практики, щоб людина не замкнулася”.
“…уміти приймати людей з травматичним досвідом і співпереживати”
Один зі способів відновитися після травматичного досвіду — це згадувати травматичну подію, щоразу роблячи її менш емоційною, зауважує нейробіолог. Терапевтичні підходи в лікуванні можуть бути різними, усе індивідуально.
“На фронті бійці можуть не мати проблем, але коли вони повертаються назад, виявляється, що ланцюг уже запустився і вони не здатні контролювати свої емоційні стани. З погляду світової медицини, найкращий результат дає використання психоделічно асистованої терапії. На жаль, в Україні це заборонено. У нас стигматизоване суспільство, яке думає, що психоделіки (терапія з психоактивними речовинами) — це зло. Проте у світі все більше даних, що саме така терапія найкраще допомагає виводити людей із цього стану. Звісно, це має відбуватися за психотерапевтичним протоколом і з допомогою терапевта”, — ділиться Сергій.
Крім терапевтичних процедур, подолати стрес допомагають копінг-стратегії.
“Найменш вразливі люди — ті, у яких багато копінг-стратегій і які вміють ними користуватись. Копінг-стратегією може бути все, що завгодно: музика, спорт, чайна церемонія, їжа. Якщо людина використовує для подолання стресу тільки об’їдання — це може бути небезпечним. Соціальна підтримка — одна з найкращих копінг-стратегій: вона дає багато внутрішнього ресурсу.
Важливо, щоб боєць розумів свій стан і вмів перетворити його в посттравматичне зростання (травматичний досвід робить людину сильнішою). Цьому можуть сприяти довколишні. У кожного з нас є відповідальність уміти приймати людей з травматичним досвідом і співпереживати”, — каже Сергій Данилов.
Вправи для стабілізації
“Спершу захисника потрібно стабілізувати, показати техніки самодопомоги”, — розповідає психологиня.
Десенситизація за Джейкобсоном
“Тіло памʼятає все: і вибухи, і нервовий тремор, повʼязаний зі страхом, а ця вправа допомагає опрацювати мʼязову травмапамʼять, знижує рівень тривожності”, — каже Оксана Забронська.
Вправи. Руки витягнути перед собою прямо. Зосередити увагу на м’язах рук. Максимально напружити їх, зробити вдих, а потім розслабити і зробити видих. Повторити так вісім разів.
Зосередити увагу на мʼязах тулуба. Максимально напружити їх, зробити вдих, а потім розслабити і зробити видих. Повторити вісім разів.
Зосередити увагу на мʼязах ніг. Максимально напружити їх, зробити вдих, а потім розслабити і зробити видих. Повторити вісім разів.
Зосередити увагу на мʼязах обличчя та шиї. Максимально напружити їх, зробити вдих, а потім розслабити і зробити видих. Виконати вісім разів.
Зосередити увагу на всіх мʼязах тіла. Максимально напружити їх, зробити вдих, а потім розслабити і зробити видих. Повторити вісім разів.
Дихальна релакс-вправа “Мʼяч”
“Знижує рівень тривожності, нормалізує роботу мозку, стабілізує гормональну систему внаслідок підвищення рівня вуглецю в організмі, сприяє формуванню нових хімічних реакцій, що нейтралізують стрес”, — ділиться психологиня.
Увагу потрібно зосередити на мʼязах живота та діафрагмі. Зробити вдих животом, максимально напружити діафрагму, а потім розслабити її, зробивши видих. Він має бути вдвічі довшим за вдих. Повторити вісім разів.
Техніка спрямованої уваги “Метелик”.
“Знижує рівень напруження, нормалізує роботу мозку”, — каже Оксана Забронська.
Обійняти себе обома руками. Пригадати щасливий момент з власного життя чи людину, зустріч з якою викличе посмішку та приємні відчуття. Зануритися з головою в спогади. Відчути себе в тому моменті. Пригадати, що відчував, що хотів сказати, і по черзі долонями поплескати себе в цей момент радості.
“Рідні військових теж відчувають великий тиск”
Психологиня каже: якщо військовий / військова не починає розмовляти на тему війни, то не варто його / її розпитувати про життя на фронті, особливо, якщо ти цивільний. Некоректне запитання може травмувати бійця.
“Краще говорити на якісь нейтральні теми, щоб не зачепити болючого. Військові більш відкриті зі своїми побратимами, адже вони разом проходили той досвід і розуміють одне одного. У спілкуванні з військовими важливо бути щирими та відвертими. Вони одразу відчувають ставлення до себе, у бійців підвищена чутливість до того, хто та як розмовляє з ними”.
Оксана розповідає, що підтримка близьких людей є дуже важливою для бійців на фронті.
“Дуже відчутно, коли у військового є близькі люди: кохана, батьки, друзі, родичі. Це допомагає пережити травматичний досвід. Боєць знає, заради кого він воює.
Рідні військових теж відчувають великий тиск, стають тривожними, роздратованими, емоційно вигорають через постійну небезпеку, тому дуже важливо працювати і з ними. Я часто проводжу консультації з дружинами захисників”, — каже психологиня.
“Стараємося поговорити з кожним”
“На консультацію до психолога чи психотерапевта варто йти, коли є будь-які скарги: безсоння, жахливі сни, роздратованість, нестриманість, агресія, відстороненість, флешбеки. Наше ментальне здоров’я важливе, як і фізичне. Проблем не уникнути, як би ми не намагалися. Якщо травм не пропрацювати з фахівцем, то згодом вони лише загострюються”.
Психологиня ділиться, що погляд військових на психічне здоров’я змінився. Більшість упевнені, що консультація в психотерапевта не є слабкістю.
“Захисники, навпаки, діляться між собою інформацією щодо ментального здоров’я.
Консультація психолога в нас обов’язкова, стараємося поговорити з кожним військовим, який перебуває в госпіталі”, — розповідає психологиня Оксана.
Якщо бажаєш записатися на безплатний прийом до військової психологині в Коломиї, приходь за адресою: вул. Шкрумеляка, 26, 3 поверх, 16 кабінет.
Читай також “Психологічна допомога військовим та їхнім родинам”.
Журналістка: Юлія Варчук
Дизайн: Ірина Блаженко
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
