ГЛУЗД

Волонтерський простір “Filter”, який обʼєднує людей з усієї України, працює в Івано-Франківську з червня. У ньому кожен може знайти щось для себе: поспілкуватися, попрацювати, відвідати цікаві події або запропонувати свій івент. 

Адаптація як ціль

Посьорбування кави, аромат свіжоспеченого “Наполеона”, різкі звуки від фішок, якими грають у настільні ігри, та клацання клавіатури ноутбуків… Тендітними кроками проходжу в приміщення, злегка притримуючи в руках свою екосумку. Мене зустрічає відповідальний за волонтерський простір “Filter” Володимир Западнюк. Він з Івано-Франківська. 

Чоловік, розкинувши руки на стілець, розповідає, що від початку вторгнення вирішив активно допомагати переселенцям. 

З Володимиром у команді працює близько 30 людей. Десь 60-70 % волонтерів простору — студенти Таврійського християнського інституту (протестантська семінарія,  — ред.), який 25 років діє у Херсоні. Майже весь склад зі студентами переїхав до Івано-Франківська. Вони відкрили свою філію на базі Прикарпатського біблійного коледжу. 

“Якось ми разом зустрілися і у нас виникла ідея. Спершу це мали бути психологічні центри. Згодом ми, все переосмисливши, вирішили стартувати з волонтерським простором, який став би допомогою і переселенцям, і місцевим для емоційної та культурної адаптації”, —  розповідає Володимир Западнюк.

Щоби допомогти кожному

Простір має кілька напрямів. Перший — евакуація. На початку вторгнення волонтери вивозили людей із Херсонської, Київської, Миколаївської та інших областей України і шукали для них житло в Івано-Франківську. 

Володимир Западнюк розповідає: 

“Для переселенців ми облаштували колишній Прикарпатський коледж на Гординського, який слугував людям за гуртожиток. У ньому ми стабільно розміщували 60 людей, які могли там 3 дні приходити до тями. Наша ціль полягала не у поселенні, а в наданні допомоги на перший період. Хто уже залишався в Івано-Франківську, тим людям ми й надалі допомагали з житлом”.

Донедавна волонтери безкоштовно годували людей, але зараз це перестало бути актуальним, адже переселенців стало значно менше, ніж навесні. 

Другий напрям, за яким працює простір, — робота швейного цеху. Донори закупили швейні машинки, а волонтери надають переселенцям робочі місця.

“У нас жінки щодня шиють форму й одяг для військових: спідню білизну, флісові светри, балаклави, футболки, шкарпетки. Усе це безкоштовно небайдужі відвозять хлопцям на передову.

Деякі жінки приходили й казали, що вони готові працювати без зарплатні день і ніч, лиш би звільнили їхні території. Щотижня ми відправляємо в різні міста через друзів і капеланів близько 80 пакунків, до яких додаємо Новий Заповіт”,  —  говорить Володимир Западнюк.

Третій напрям роботи центру — гуманітарні поїздки. Волонтери продовжують возити гуманітарну допомогу в різні точки як для військових, так і для цивільних.

Кава як спосіб спілкування

На базі волонтерського центру також працює кавʼярня. Тут часто зустрічаються волонтери, варять каву й продають випічку. 

Тимофій Шустов вирішив перебратися до Івано-Франківська з Чернівців. Йому надзвичайно сподобалося місто — і ось уже два роки він живе у серці Прикарпаття.

Хлопець працює у просторі “Filter” із самого його заснування. Серед команди саме у Тимофія найбільший кавовий досвід, тому він навчав волонтерів варити каву. 

“Зараз ми 60 % виторгу віддаємо на різні соціальні проєкти від “Filter”, а 40 % залишаємо на собівартість кави”,  —  каже Тимофій.

Люди купують напій, а волонтери за ті кошти — і турнікети, і ліки для військових, і продуктові набори, щоб людина, яка потребує, могла мати їжу хоча б на тиждень. 

Мою увагу привертають хлопець та дівчина, які роблять каву для гостей простору. Діана Коханевич у вересні приїхала до Івано-Франківська з Києва на навчання.

“Я працювала у Києві баристою більше як пів року.  Якщо у тебе сумний день, ти приходиш у “Filter”, щоб пограти, послухати музику, переглянути якийсь фільм. Варити каву — це для мене не робота, а як спосіб спілкування”, — ділиться дівчина.

Інший бариста, Сергій Степаненко, приїхав із Херсону десь півтора місяця тому до Івано-Франківська — також навчатися. 

“Насправді я ніколи таким не займався — ані кавою, ані баром. Це так класно пробувати себе у чомусь новому”, — додає Сергій.

Хлопець обожнює франківців. Каже, що у них значно більше любові до України, ніж у мешканців Херсону. 

“Можливо, це тому, що в Херсоні небезпечно виражати любов до України. У Франківську ти ходиш магазинами, слухаєш українські пісні…”  —  роздумує бариста.

Переводжу погляд на світлини, розміщені в центрі кавʼярні. На них зображені переселенці з Херсону. Це виставка волонтерки Тетяни Синьої. Тепер ці фото доповнюють атмосферу простору. 

“Потреби людей  —  наш пріоритет”

У просторі, який працює щоденно, волонтери влаштовують різноманітні заходи, які націлені на збір фінансів: події для дітей, квартирники, спільне малювання, майстер-класи з виготовлення свічок, кіновечори, мовні клуби.

“Кожен може проявити себе як бажає. Ми заохочуємо людей ділитися своєю творчістю, адже завдяки цьому збираємо чималі суми для військових. Потреби людей  — наш пріоритет”,  —  каже Володимир Западнюк.

На перший погляд, назва волонтерського простору “Filter” асоціюється з тим, що там роблять фільтр-каву. Але не тільки тому. 

“У це слово вкладено значно більше сенсу. Це не тільки про каву, а й про те, що потрібно фільтрувати всю інформацію, бо вона неабияк впливає на людей”,  —  говорить волонтер Володимир Западнюк. 

Простір відвідує безліч людей. У всіх них свої болючі історії. Раніше у команді “Filter” працював Данік із Чернігова, який зі своїми батьками виїхав у Європу.

Волонтер Володимир Западнюк згадує:

“Він зі своїми батьками спустився у підвал під час повітряної тривоги. Ракета потрапила у їхній будинок і завалила вихід. Їм вдалося вижити, споживаючи тільки томатний сік впродовж 10 днів. Пізніше їх розкопали й витягнули рятувальники”.

У приміщенні кавʼярні майже щодня відбувається багато цікавого. Зокрема, з Ірпеня до Івано-Франківська перебралася ІТ-компанія. Її працівники часто приходили сюди й зранку до ночі працювали. А понад місяць тому, 17 вересня, у кав’ярні святкували своє весілля переселенці з Харкова.

“Тут можна знайти собі друзів, адже чимало людей зараз замикаються в собі. Якраз “Filter” є одним із хабів, який допомагає вийти з депресивного стану”, —  каже Сергій Степаненко. 

Надалі керівники хочуть створити рух волонтерських центрів, які могли б існувати в кожній області після закінчення війни. 

Володимир Западнюк завершує: 

“Ми створимо не місце, а рух, який відповідатиме на духовні, фізичні й емоційні потреби суспільства. Це бачення дало нам розвиток і поштовх не зациклюватися на одному”.

Журналістка: Уляна Сторощук

Фото: Тетяна Синя

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:

телеграмі

вайбері

вацапі

фейсбуці

інстаграмі

твіттері

Наші партнери