«Як я провів(провела) літо…» Вже завтра на цю тему будуть писати твори майже всі школярі. Принаймі ті, що вже вміють писати і знають, яке воно – шкільне життя.
Ми дізнавалися, вивчали і вже готові розповісти вам, як змінилися тенденції шкільного життя, як тепер відбувається підготовка до школи в першокласників та як оцінюють сучасні педагоги нове покоління.
Для початку ми поспілкувалися з вчителькою початкових класів, яка працює педагогом 38 років. Віра Григорівна випустила більше десятка класів початкової школи. Цього року до вчительки знову прийдуть першачки. На думку Віри Григорівни, діти будуть суттєво відрізнятися від тих, які переступили поріг школи вперше 10 чи навіть 5 років тому. Передує цьому технічний прогрес і зміни в світі загалом:
«Зараз світ дуже швидко змінюється, багато знань діти черпають з інтернету, і їхні батьки нового покоління. Школярі вже не можуть вчитись на рівні «крейди і дошки». Вони хочуть, щоб їх зацікавлювали, використовували у навчанні різні технології».
Ще Віра Григорівна помітила, що зараз діти інтелектуально сильніші, але фізично навпаки слабші. Тому батькам варто звертати увагу на фізичний стан дитини і вирішувати: піде вона у школу у 6 чи в 7 років”. На її думку це також дуже важливий фактор. Загалом теми і процеси, які відбуваються, Віра Григорівна оцінює позитивно. Та каже, важливо, щоб вчитель був зацікавлений іти в ногу з прогресом. Зараз для цього є безліч можливостей. Головне – враховувати те, що всі діти різні і кожен з них усвідомлює свою індивідуальність і вміє яскраво виражати її.
Інший бік шкільного життя ми розглядали з батьками, діти яких ідуть в перший клас.
Олександр Рожко готує до школи свого сина. Павликова перша вчителька була першою вчителькою і його батька, Олександра.
Батьку пощастило свого часу навчатись в експериментальному класі з поглибленим вивченням англійської мови. Завдяки цьому його шкільне життя було цікавішим і моментами складнішим, ніж в решти. Вони вивчали англійську вже з 1-го класу, майже кожного дня проводились відкриті уроки. Словом, до цих учнів приверталось чимало уваги. Але через ці обставини та цікавий підхід їхньої вчительки учні багато подорожували, відвідували різні екскурсії і їм було легше сприймати цю всю новизну.
Саша детально не пам’ятає своє шкільне життя, а в його сина воно ще тільки почалось, тому він не може робити якісь точні порівняння, але впевнений, що син зараз зовсім інший:
«Колись все вирішували батьки, навіть те, який буде портфелик чи інше шкільне приладдя. Що купили, те й було. Зараз ми з дружиною враховували побажання сина, і він вибрав, який кращий, міцніший і з супергероями (що зараз дуже модно)».
Батьки Павлика багато чули про нову українську школу (далі НУШ – ред.) і їм дуже цікаво, як буде втілюватись в життя все те, що говорила та обіцяла вчителька. Словом, сімя в очікуванні і трохи хвилюється.
Наступні наші герої – сім’я Чаленків. Батьки Надія та Сергій готують до школи дочку Вікторію. Мама дівчинки ділиться, що це справа нелегка, як колись, так і тепер. Але вважає ці клопоти приємними.
Вікторія буде ходити в інтелект клас. Тут трішки інший тип навчання: учні будуть працювати здебільшого з робочими зошитами, без книжок. На перший погляд виглядає дивно, але всі вважають, що це великий плюс, оскільки в школах завжди проблеми з підручниками, та й носити діткам їх важко.
Надія порівнює, що дуже змінився підхід до навчання, і це не може не тішити. Бо діти зараз зовсім інші, працювати по старій системі для них було би важко:
«Теперішнє навчання спрямоване на індивідуальний розвиток дитини. Є багато цікавих методів навчання і наочного матеріалу, що робить навчальний процес значно цікавішим і результативнішим».
Згідно з нововведеннями НУШ, учні не будуть отримувати домашніх завдань. Деякі батьки сприймають це як полегшення. А мама Вікторії вважає, що не завадить з дитиною вдома знаходити час на закріплення і повторення матеріалу, пройденого в школі. Співпраця батьків з школою, на думку Надії, має велике значення. Такими чином дитина буде вдосконалювати рівень знань, а батьківська підтримка тільки підсилить цей процес:
«Батькам треба терпіння і розуміння того, що не вдасться перекласти всю відповідальність на плечі вчителя, тоді процес формування різносторонньо розвиненої особистості буде ефективним», – додає мама.
Для того, щоб пізнати всі переваги і нелоліки так званого «покоління гаджетів», ми поспілкувалися із соціальним педагогом, спеціалісткою, яка багато часу приділяла індивідуальним консультаціям з коучингу, а зараз є керівницею навчальної частини в Академії креативних технологій для дівчат – Ярославою Вегерою.
Якщо говорити про порівняння старої програми навчання і нової, то Ярослава рекомендує шукати певний баланс чи золоту середину для того, щоб процес навчання та виховання був ефективним:
«Стара програма є дещо шаблонною і ставить певні рамки для дітей. Тому учні, які на сьогоднішній день чомусь вчаться старими методами, відрізняються. Вони ніби бояться креативити і пропонувати якісь свої ідеї. Це все тому, що дітям закладені певні алгоритми і вони знають, що діяти можна тільки там. А ми знаємо, що цікаві ідеї і проекти народжуються, коли людина виходить за якісь рамки своїх міркувань. Є і інший бік: коли надто багато всього нового, тоді дитина не хоче думати, їй легше погуглити».
За словами спеціаліста, діти , які забагато часу приділяють гаджетам, стають соціально недоступними і втрачають вміння працювати в команді. Це великий мінус, бо вміння комунікувати є важливим як в побуті, так і в професійній сфері. Варто памятати і про шкоду для здоровя.
Крім цього, педагогиня радить не забувати про психологічну безпеку. Особливо це стосується батьків:
«Діти, які зраз прийдуть до школи (а то й молодші) дуже добре вміють користуватись інтернетом, зокрема ютубом. Багатьох зацікавила тенденція знімати та викладати свої відеоролики. В чому полягає небезпека? Наприклад, до відео пишуть якийсь негативний коментар. Дитина не знає, що з тим робити, виникає якесь хвилювання, вона не хоче спілкуватись із своїми однолітками через неприйняття. Це дуже впливає на її психологічне здоров`я, шкодить не тільки навчанню, а й може становити загрозу для життя», – застерігає спеціалістка.
На думку Ярослави, діти стали швидші, гнучкіші, не бояться висловлювати свою думку, сміливіші. Вони постійно хочуть чогось нового – це великий плюс.
Та яким би стрімким не був розвиток суспільства і дітей в ньому, найголовніше зароджується в дитинстві, тоді і закладається основа, якою людина керується впродовж усього життя.
Пригадується цитата Антуана де Сент-Екзюпері: “Усі ми родом із дитинства”. Саме в дитинстві все виглядає якось безтурботно, казково, особливо. Але часом це не тільки хороші якості чи риси. Це і страхи, різні травми та комплекси.
Хоч школа і вважається першим кроком у доросле життя, не варто бачити в дітях тільки учнів. Насамперед треба дозволити їм побути дітьми.
Журналістка: Адріана Ковальчук
Підписуйтеся на Telegram-канал Глузду та будьте завжди в темі
