“МСЛ Drive for life – територія твого драйву” – так обіцяли організатори. Гості і з парашутом стрибали, і літали, “тащились” від боїв авто, а комусь для відчуття кайфу достатньо було виступу кумира.
Ми з Оксаною, фотографкою Глузду, відправились на коломийське летовище, що на окраїні міста, щоб все зафіксувати і передати вам. Таке віддалене розташування не завадило цьому місцю потонути в автомобілях та мурашнику людей.
По приїзді на локацію я майже з першої секунди зловила ту атмосферу: в небі один за одним літали літаки і парашутисти, спека змішалась із запахом смачної їжі, зі сцени лунала музика, а попереду сцени були люди.
Люди приїжджали звідусіль. Я зустріла там тих, кого не бачила декілька років. Відвідувачі фесту лежали та сиділи на траві з напоями в руках. Виглядало все ніби в одному з парків Нью Йорка. Вони були такі безпосередні і розслаблені. Я на мить присіла і розчинилася в атмосфері.
Музичні колонки на колесах та щасливчики, заправлені адреналіном
Увагу мою перемкнула Ксюша. Вона побачила, як в небі одразу із двох літаків вистрибнули з парашутами люди. Ми побігли до місця, де вони приземляються, щоб поспілкуватись і побачити емоції цих екстремалів.
Намагаючись їх спіймати, ми майже першими прибігли на локацію до щасливчиків, заправлених адреналіном. Здавалося, що від їхнього укусу можна отримати хоч 15 відсотків заряду. Але спілкуватися з ними було важко, люди були переповнені емоціями, тому не могли говорити. Та все-таки ми спіймали одного юнака, коломиянина Дмитра, який захекано поділився:
«Це було ахірєнно. Страшно було тільки в ту мить, коли вистрибував. Я вперше стрибав і обов`язково повторю ще!»
Я стояла ще хвилин 10, спостерігала за цим процесом і на секунду навіть позаздрила тим відчайдухам. І тут раптово прогуділа музика. Саме так, прогуділа. Мене в прямому сенсі здригнуло від звуку. В рамках фестивалю проходив чемпіонат України з автозвуку, на який з`їхалось більше 20 учасників. Це були не автівки, а колонки на колесах. Коли охочі спробували посидіти в середині під час того, як грає музика, то волосся в них ставало дибки. Найпомітніше це було у дівчат: звук піднімав коси вгору у прямому сенсі, і видно було, як перехоплювало подих від висоти децибел. Людей поруч це веселило. Погодьтеся, не щодня побачиш щось схоже.
Я не переплатила за квиток, а доплатила організаторам за емоції
Позаду сцени я помітила наметове містечко, і ми попрямували туди. Близько двох десятків компаній розклали свої намети і, судячи зі сміху, там було дуже весело. То був окремий острів, на якому панувала своя атмосфера.
До нас одразу ж прибігли два молодики із чудовим настроєм. На МСЛ Drife for Life хлопці вперше приїхали на мотоциклах, за допомогою яких вирішили довести нам, як же їм весело.
Ми обійшли сім наметів і зустріли гостей зі Львова, Івано-Франківська, Богородчан, Калуша. Серед них були такі, що заради фестивалю швидше приїхали із заробітків.
Юля, яка приїхала із Івано-Франківська, каже, що до останнього дня не знала, чи вийде їй потрапити в Коломию:
“Я так тішусь, що мені вдалося приїхати. Попереднього року я купляла квитки заздалегідь, а тепер платила дорожче, бо квитки купляла в останню хвилину. Але така ціна для мене взагалі не проблема, я дуже задоволена. Дуже тішить, що події такого високого рівня є в Коломиї. Я писала організаторам напередодні, що не переплатила за квиток, а доплатила їм за емоції та старання”.
Друзі, з якими приїхала Юля, жаліються, що хоч вони довго збирались на фест, все розпланували, але і без пригод не обійшлось. В них виникли проблеми з орендою палаткаток, і поїздка могла зірватись. Але це не погіршило їхнього настрою, і відірвалися вони круто.
Пообіймавшись із крутими гостями, ми відправились назад до сцени, там починалася концертна програма.
Ми зустріли двох колег, і в нас сформувалася своя, глуздівська тусовка. Багато співали і ще більше танцювали під пісні гуртів Фіолет, ТНМК і АНТИТІЛ. Посил зі сцени ішов в натовп, а з натовпу – назад на сцену. Публіка цьогорічного фесту просто була на хвилі, і це оцінили виконавці:
«Я приїхав із мегавтомленими голосовими зв’язками, а попереду ще два концерти. Робив все можливе, щоб зарядитись. Коломийська публіка – просто суперова! І навіть в силу якихось неполадок, відповіла неабиякою взаємністю. Тому дякую кожному!», – ділиться емоціями фронтмен гурту «Фіолет» Сергій Колос.
Нам вдалося знайти і тих відвідувачів фесту, які, незважаючи на свої емоції, змогли висловити свою критику та побажання для команди організаторів, бо мають з чим порівняти Коломийський фест:
“ “Файне місто” відбувалося в Тернополі. Це місто не набагато більше за Коломию, навіть інфраструктура в нас краща. Там було більше розваг, окрім концерту, а в нас тільки дві сцени. Можна було зробити, наприклад, сцену, де були б навіть наші місцеві виконавці чи гурти” , – каже коломиянин Петро. – “Більшість виконавців повторювались, гурти майже ті самі, що і кожного року. Хоча ONUKA сподобалась. Якщо говорити про якісь жорсткі мінуси, то парк атракціонів був у жахливому стані. Варто звернути увагу на те, що продавали алкоголь неповнолітнім. Моя знайома працює в лікарні і казала, що у дні фесту привозили багато пацієнтів з алкогольним отруєнням. Щодо фудкортів, то так, їх було більше цього року. Але, наприклад, пива я знайшов тільки 2 види. Вартість квитка зросла, порівняно з минулим роком, але, при цьому, нічого по суті не змінилось”.
«На превеликий жаль, МСЛ Drive for life 2020 буде!»
Після виступу гурту “АНТИТІЛА” на сцену вийшов головний організатор фестивалю Михайло Вовк. Він щиро подякував кожному, хто допомагав, і тим, хто прийшов. А ще офіційно заявив:
«На превеликий жаль для моєї дружини, нашої команди, друзів, сім`ї, МСЛ Drive for life 2020 буде!»
“ Чому я вжив словосполучення “на жаль”? Я бачив весь процес підготовки, обличчя всіх тих людей, які не спали добрий тиждень, працювали на виснаження. Але це, звісно, було жартома. Ми зародили цей фестиваль в Коломиї, ми його не продали і не переїдемо звідси. Нам, напевне, ніхто не буде вірити, але ми дозичали гроші, щоб покрити всі витрати. Це так! І коли хтось каже, що я заробляю, то мені смішно.
Скажу, що ми з друзями не будемо зупинятись на досягнутому. Ми пишаємось, що живемо в цей час і причетні до цього. Я впевнений, що цей фестиваль колись ввійде в історію, а ми будемо її частинкою. Круто, коли наше місто впізнають не тільки через велике яйце, а й через унікальний в Україні та Європі фестиваль”, – каже головний організатор Михайло Вовк.
Чоловік розповів мені, що попереду дуже багато планів. Після невеликого відпочинку команда розпочинає роботу над наступним фестом, і незабаром розпочнеться попередній продаж квитків. Певною мірою це для того, щоб перекрити цьогорічні борги.
Організатор ділиться, що все задумане командою вдалося втілити і цього року було важко, як ніколи, оскільки додався ще один фестивальний день. Це було відчутно!
Єдине, що хотіли би змінити на наступний рік, ввести змагання “Off road”, адже для цього є всі можливості. Звісно, було багато нюансів: артисти невчасно виходили на автограф-сесії чи люди, які хотіли нечесним шляхом потрапити на фестиваль. Але, попри все це, результатом організатори задоволені:
“У мене плавиться мозок”
Останні пісні я витанцьовувала із останніх сил. Та й додому поїхала пританцьовуючи.
Наступні два дні були не менш цікавими. Людей ставало щохвилі більше і більше, емоції наповнювались, а сили меншали.
Протягом концертних програм я підслуховувала, що говорили чи викрикували люди з натовпу. Ці фрази так влучно передавали те, що коїлось зі мною.
Коли виступала ONUKA, то хлопець, що танцював позаду мене, кричав: “Аааа! В мене мозок плавиться!”.
А під пісні Jerry Heil дівчата поблизу нестримно стрибали, їхні ноги були схожими на міксер, вловити їх поглядом було важко.
Цьогорічний “МСЛ Drive for life fest” був унікальним, бо тривав аж цілих три дні. Думки людей щодо цього були різними. Одні були втомлені, і їм набридло, а хтось ще б і тиждень веселився. Це вже, мабуть, індивідуальні особливості та витривалість.
Серед останніх була новоспечена студентка Ірина. Дівчина каже, що для неї це головна подія літа. Їй зовсім не хотілося, щоб фестиваль закінчувався, і вона просто не хотіла йти додому:
“Я коли знімала стрічку з руки, то мені аж жаль стало. От сиджу і просто думаю: “Бліііін, чекати ще цілий рік!”.
Журналістка: Адріана Ковальчук
Фото: Оксана Санагурська
