ГЛУЗД

Київське метро тепер —  місце для проживання людей, які залишились у своєму місті. 

Як вони там живуть? 

По-перше, облаштовуються так, аби було тепло. Метро — це постійні протяги, тому теплі шкарпетки, кофти, штани, термобілизна, шапки-капюшони просто необхідні. Місце для сну — кілька карематів, надувні матраци і ковдри-ковдри-ковдри.

По-друге, організовують побут — місце для заряджання телефонів, чайник, мікрохвильовка. На кожній станції є вбиральні та умивальники. Ініціативні групи серед тих, хто там живе, кооперуються з волонтерами та допомагають людям їжею, медикаментами, стежать за внутрішніми правилами безпеки разом із черговими та поліцейськими.

Тепер на деяких станціях створено кінотеатр, що особливо привертає увагу дітей. Вони також грають в ігри, малюють, спілкуються. У підземку люди беруть і своїх тварин: котів, собак, щурів, хом’ячків. 

Також дивися — Тихий та порожній: фоторепортаж з Києва

Я користувалась метро як бомбосховищем кілька разів, та коли захворіла, вже (або поки що) не поверталася туди, щоб ночувати. Але користуюсь метро, щоб провідати бабусю, правда, тепер потяги курсують раз на годину-півтори.

У перші дні вторгнення станції були переповнені людьми, пройти пероном було майже нереально. Тепер людей значно менше: вони або виїхали, або повернулися до своїх квартир. 

Чесно, я ніколи не могла подумати, що у XXI ст. метро стане будинком, місцем захисту для людей. Це якийсь сюр, який, на жаль, став нашою реальністю. Сподіваюся, що ненадовго.

Фотографка: Наталія Вайнілович


А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
🔸телеграмі 
🔸 вайбері
🔸 вацапі
🔸 фейсбуці
🔸 інстаграмі
🔸 твіттері