Ніч на Івана Купала — одна з наймістичніших у році. Тут переплітаються: віра, традиції, магія та юнацька жага до пригод. Колись наші предки вклонялися землі та створювали обряди, щоб їй догодити. Спалювали на вогнищі опудало Марени (символ нечисті — ред.), на знак очищення та перемоги добра над злом. З тією ж метою стрибали через вогонь. А колеса від возу підпалювали, як жертву сонцю, аби врожай був багатий і люди жили в достатку. Влаштовували гучні забави, щоб розлякати злих духів. На світанку збирали зілля — різноманітні трави та квіти і вважали, що вся ця зелень магічна й цілюща.
Прикмети та обряди залишилися в минулому, але Купальські традиції вкорінилися в українську культуру. З початком війни всі розважальні заходи отримали й благодійну мету. Тому активісти Єзуполя з ГО “Моє майбутнє” та БФ “Червоне серце” вже вдруге організували благодійний етнофестиваль “Купальські вечорниці”. Квиток, сувеніри, напої, їжа, майстер-класи — усі зібрані кошти спрямують на допомогу українським захисникам. Цього року збирають 250 тисяч на авто для розвідки.
Про те, як пройшов фестиваль і чи вдалося організаторам досягти мети — читайте в матеріалі.
Купальські вечорниці
Селище Єзупіль розташоване неподалік Івано-Франківська. Для місцевих знайти локацію фестивалю — ліс біля річки Бистриця, було нескладно. Та на подію приїхали й гості з навколишніх громад і навіть декілька туристів з інших областей. Аби людям було зручніше, організатори записаливідео навігацію, а також закріпили вказівники, з дерев звисали вишиті хустинки та рушники.
На фестивалі діяв дрескод — гості мали бути у вишиванках, або ж прикрасити свій одяг елементами українського строю. Ще одне правило заходу — донати. Квиток на фестиваль — це донат від 50-ти гривень, хоч гості кидали в скриньку різні суми.
У першу годину до вечорниць долучилися 500 людей, згодом, як зазначили організатори, гостей не змогли порахувати, бо закінчилися реєстраційні браслети. Але позначку пів тисячі перетнули точно.
Голова громади Ігор Лукашевич сподівається, що фестиваль “Купальські вечорниці” стане щорічною місцевою традицією. Каже, якщо наступного разу приїдуть люди з цілої області, то в Єзуполі є ще декілька гарних локацій для заходу, де мають поміститися всі.
Гостей зустрічали народні музиканти. Поки організатори завершували останні приготування, учасники позували на фотозонах, їх було аж шість та купували напої зі смаколиками.
Людей прийшло чимало, кажуть, з початком війни не вистачає колоритних українських забав, а якщо захід приносить користь військовим, то проґавити таке не можна. До фестивалю приєдналися й ветерани громади.
Гостя фестивалю Ірина Боришкевич радіє, що традиції пам’ятають і відроджують, незважаючи на складний час в країні:
“Івана Купала в мене асоціюється зі святом дитинства. Ми всі збирались на духовій криниці (локація поруч з Єзуполем — ред.) розкладали палатки, розпалювали вогнище, і святкували. А вранці з бабусею йшли збирати зілля.
Громадська організація “Моє майбутнє” спільно із “Червоним Серцем” часто влаштовують такі події і завжди збирають кошти для наших Збройних Сил України, тому стараємося підтримувати”.
Один з організаторів та ведучий заходу — Андрій Крис розповів:
“Коли ще там на болотах вовки вили, наші предки вже шанували землю, поклонялися природі, землі, сонцю. Вони вірили в тепло та родючість. А з приходом християнства, щоб не посварити населення, Володимир Великий пішов розумним шляхом і об’єднав язичницьке свято з християнським. Сьогодні гостям розповімо про всі звичаї та традиції свята Купала, які створювали тисячоліттями”.
Нам показали театральну постановку про свято Івана Купала. Як годиться на Галичині — дівчата та хлопці співали та кружляли в танці. В руках вони тримали опудала Купала та Марени й сперечалися у кого воно вдалося кращим.
Зі слів Андрія Криса, підготовка до свята Івана Купала має розпочинатися саме із створення цих опудал. Вони є головними персонажами свята і символом боротьби добра та зла. Купало символізує достаток, у слов’янській міфології його вважають покровителем шлюбу. Марена ж є уособленням нечисті. Вважалося, що саме вона насилає на людей хвороби, голод й сіє розбрат.
За традицією, опудала робили з соломи, гілок верби та очерету, зверху прикрашали квітами та листям.
Підтримка армії
“Захід створений щоб підтримувати українські традиції та допомогти нашій армії”, — розповідає один з організаторів заходу Олег Сеньків.
Аби зібрати необхідну суму на фестивалі також провели благодійний аукціон. Розігрували прикраси ручної роботи та воєнні реліквії розмальовані місцевою мисткинею Вікторією Марчук.
Також проводили майстер-класи з в’язання української ляльки-мотанки та розфарбовування шоперів. Останнє палко сподобалося наймолодшим учасницям та учасникам фестивалю. Фарба забруднила одяг малечі, але батьки ставилися до цього лояльно і допомагали дітям втілити дизайн.
Плетіння вінків
У перервах між концертом бажаючі могли сплести вінок. Згідно давніх вірувань, вінки мають плести незаміжні дівчата, з різних трав та квітів. Під час плетіння вони співали українських пісень про бажану долю, аби вплести її в вінок. Це один з обрядів купальського ворожіння.
У Єзуполі до цього обряду поставилися символічно, вінок плели всі бажаючі: діти, незаміжні дівчата, заміжні жінки і навіть чоловіки. Пісень не співали, фоново грали музиканти, але справу супроводжували теплими розмовами.
Дівчата жартують: щоб сплести вінок, головне мати руки та бажання, хлопця і бажання вийти заміж — не обов’язково. Ромашок було достатньо, аби мати декілька спроб.
Наступний етап — танці, з вінком обов’язково потрібно було затанцювати і носити його весь день на голові. Цим і зайнялися. Після офіційної концертної програми розпочалися танці. Молодь співала й танцювала під традиційні українські пісні: гуцулку, аркан, коломийку.
Ввечері небо затягнулося синіми хмарами і почав накрапати дощ, але як зазначив ведучий: “Гості розігнали хмари драйвовою коломийкою вправніше за шаманів з бубнами”.
Час вогнища
примітка: всі фото з вогнищем у цій частині – Назара та Христини Левицьких
Родзинкою купальських звичаїв є пишне багаття. За легендами, його має запалювати старійшина громади тертям гілок. Оскільки основна частина святкування раніше відбувалася вночі — вогнище розпалювали велике, щоб було видно весь ліс чи галявину.
Частина присутніх танцювала та стрибала через вогонь, а інші йшли шукати магічний цвіт папороті. Вважалося, що люди його не бачать, оскільки злі духи ховають червоне сяйво, але у ніч на Івана Купала найсміливіші могли знайти квітку й отримати магічну силу.
Гасити вогонь не можна було аж до ранку. Звісно, воєнний стан та комендантська година внесли свої корективи і багаття загасили о 22:30 — в кінці фестивалю.
З приходом сутінок юнаки розпалили багаття і кинули у вогнище — Марену, або ж Мару. Її спалення це символ перемоги добра над нечистю.
Ще одним важливим обрядом є стрибки через багаття. Це також процес очищення людини від злих духів і поганих вчинків. Згідно прикмет, якщо під час стрибку запалиться одяг — це віщує проблеми людині.
А якщо через вогнище стрибає пара і їхні руки не роз’єдналися, отже вони житимуть щасливе спільне життя і ніколи не розлучаться.
Попіл з ватри теж має свою цінність. Газдині розсипали його полями, і вірили, що це зробить врожай багатим та смачним.
Ворожіння
Поки хлопці забавлялися біля вогнища — дівчата спустилися до берега річки. Через червневу спеку, ріка Бистриця трохи пересохла, але води було достатньо для пускання вінків.
За традицією, куди вінок запливе — у тій стороні дівчина вийде заміж, правда за переказами, молодь хитрувала і часто хлопці пірнали в річку та допомагали вінку доплести у правильне місце.
Оскільки Бистриця зараз не глибока, то ніхто у воду не пірнав, але хлопці підтримували дівчатам сукенки і допомагали зняти відео на згадку.
Якщо вінок кружляє на одному місці, отже цього року дівчина ще не виходитиме заміж. Якщо вінок тонув — це віщувало нещастя дівчині. Та молодь в Єзуполі попіклувалася, щоб всі вінки попливли за течією. Біля берега не було видно жодного потонулого. Юнаки з дівчатами співали “Ти ж мене підманула”, а вогники свічок, що плели з вінками по течії, повільно віддалялися від берега.
Минулого року на етнофестивалі “Купальські вечорниці” мешканці Єзуполя зібрали 54 тисячі гривень і купили FPV дрони для наших воїнів. Цьогорічна ціль — автомобіль для української розвідки, його орієнтовна вартість 250 000. Під час фестивалю зібрали 200 844 гривні, але збір триває і охочі можуть зробити донат на благодійну банку.
Текст: Уляна Феняк та Ростислав Чайка
Фото: Уляна Феняк
