Прозорі скляні двері дають трохи попідглядати за майстринями, які невідривно працюють: хтось зшиває вироби, хтось вирізає деталі, а хтось тільки відкреслює їх на шкірі. Аня, Таня та Наталя в невеликій майстерні створюють звичні аксесуари бренду Shuflia, а також паски для зброї та ремені для військових.
Без павз
Роботи в майстерні не зупиняли. 24 лютого партнерка мануфактури Shuflia Марта Кондрин написала дівчатам:
“Напевно, ми будемо шити ремені”.
Майстрині думали, як можуть допомогти військовим з наявними в них ресурсами, оскільки команда не велика, як і сама мануфактура. Щоб триматися на плаву, довелося виходити на європейський ринок, оскільки український впав на 80 %.
Багато постачальників бренду опинилися в зоні бойових дій, хтось виїхав, і виникло питання із сировиною. З фурнітурою майстерні допоміг франківський ювелір. Тепер вона латунна та спаяна, що при навантаженні не дасть їй зламатись. Змінили й постачальників шкіри, бо попередні опинились під обстрілами.
— Ми отримали дуже багато розуміння та підтримки з-за кордону, власне, зараз основний ринок збуту там. Клієнти, які робили замовлення в нас, писали з розумінням, що в нас війна і не очікували отримати своє замовлення, а коли отримували, то дуже дивувалися нашій стійкості. Це нам дало змогу безкоштовно виготовляти ремені військовим. Також за донати від знайомих та друзів ми почали шити триточкові й широкі ремені. Спеціально не брали коштів в українців, бо розуміли, що нам треба назбирати на каски та бронежилети, — розповідає Марта.
Окрім сплати податків та збереження робочих місць, майстриням Shuflia було важливо допомагати державі тим, чим займаються щодня. Без переобладнання та з тими самими ресурсами почали робити тактичні ремені.
Година 20 хвилин
Вся робота кипить навколо великого столу посередині майстерні. Про виробництво тут натякає легкий запах шкіри, цокання машинок та побивання молотком час до часу. З магнітної дошки, що на стіні біля інструментів, синім маркером виведено розміри виробів. У різних кутиках майстерні — вироби бренду.
У квітні до мануфактури звернулися волонтери. Через специфічність замовлення майстрині не знали, чи зможуть зробити. За якийсь час волонтери показали зразок, дали рекомендації від військових. Раніше до виробництва долучалися охочі, зараз ремені виготовляє дві майстрині. Перше замовлення робили для роти зі 120 осіб.
Керівниця майстерні Тетяна Щебельська дістає триточковий пасок з поліестеру для автомата. Щоб розробити виріб, зрозуміти послідовність пошиття, вистачило одного дня. Спершу відшили 3 зразки та дали їх протестувати — так вдалося отримати універсальний дизайн ременя. До автомата в наборі зазвичай є пасок, але стандартний одноточковий кріпиться в одному місці, до прикладу, на автоматі, а цей розроблено так, що його можна кріпити в кількох місцях.
Жінка розщіпає інший кінець паска, що на липучці. Зроблено так, щоб можна було розташувати автомат будь-якого розміру та відрегулювати.
— Він зручний військовим, бо вони перекидають зброю з плеча на плече. Коли триває стрільба, звичайний пасок не дасть швидко скинути зброю та впасти на землю.
Ремінь, який роблять дівчата, можна зняти за секунду, Тетяна демонструє це, від’єднавши два паски. Змінити положення можна за допомогою кнопок. Пасок удосконалюють з кожною партією. У руках жінки пасок виблискує металевою фурнітурою. Наступна партія буде без неї. Тетяна Щебельська пояснює:
— Замовили нову фурнітуру. Раніше шукали металеву, бо вона надійніша, але військові відгукнулись, що краще б вона була пластикова, бо на сонці не буде виблискувати і буде легша. Вони й так на собі багато носять. Також для надійності кожен шов обов’язково прошивають двічі.
Виробництво оптимізували: розписали етапи та визначили довжину кожної стрічки, які нарізають тиражем. Це дає змогу одному працівнику за день виконати партію. Кількість пасків у ній залежить від запиту: 10, 15, 30.
Такі замовлення відшивають першочергово, відклавши всі решту. Щоб встигнути зробити, домовляються з іншими клієнтами про перенесення замовлення, інколи виходять за робочі рамки та працюють у суботу.
— Ну, і стає вам ресурсу працювати ще й у вихідні? — звертаюся до всіх майстринь.
— Я працюю, втомлююсь, але розумію, що це треба робити, — говорить Аня, не відводячи погляду від лекал.
Анна Вацеба відбиває молотком по краях деталі та розкроює вироби. У команду вона прийшла за місяць до війни.
— Нема виходу — мусить, — посміхаючись додає Таня.
***
Шкіряні паски для військових у майстерні відшивали майже із самого початку широкомасштабного вторгнення. Волонтери приносили шкіру, та вона не завжди підходила, доводилося ущільнювати за допомогою тасьми. Це займає багато часу, тому довелося шукати інший спосіб. Так почали працювати з постачальниками, які мають ремінну шкіру. Якщо виготовлення зі звичайної шкіри займає близько 2-х годин, то з ремінної шкіри — 20 хвилин.
Першу партію відшили для франківців, які в ЗСУ. Робили за порадами командира. Зменшили відстані між отворами, тому що військовому важливо правильно і щільно посадити ремінь. Він товстіший, ніж стандартний, оскільки не має скручуватись, на нього кріплять магазини для зброї, аптечки, ножі, а ще він ширший, має 4 см й два язички.
— З одним воно б трохи ходило, а 2 не дають уже, вони ліпше фіксують, — пояснює Тетяна.
Загалом відправили 260 ременів на Миколаїв, Харків, Авдіївку й віддали франківським військовим, які вирушали на передову.
Також були окремі запити, до прикладу, чохол для саперної лопати.
— Ця лопата дуже гостра. Для неї ми відшивали чохол зі шкіри, щоб легше було носити і не порізатись, — розповідає Марта.
“Було б бажання!”
Машинка Наталії не припиняє гудіти всі 40 хвилин, поки ми спостерігаємо за роботою та розпитуємо її колег. Вона сидить збоку від великого столу і старанно зшиває виріб. Жінка приїхала до Івано-Франківська із Харкова, у майстерні працює вже місяць.
Шиття для неї було хобі, виготовляла тільки щось для себе. Робота зі шкірою — новий досвід, який вона швидко опанувала, поки працює тут, виготовила 10 триточкових ременів
— Сюди прийшла, дівчата навчили. Було б бажання! Якщо хтось може, то можу і я. Такий у мене девіз, — каже Наталя.
Журналістка: Ірина Блаженко
Фотографка: Софія Дмитрів
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
