ГЛУЗД

Соціальні мережі раптово увірвалися в наше життя, проте люди швидко звикли тягнутися до телефону, щоб перевірити сповіщення та поскролити стрічку. Так минає ранок, інколи день та вечір. Якщо залипати в онлайн-світі, то починаєш губитися в часі. Які наслідки це має для психологічного та фізичного здоров’я — з’ясовуємо та ділимося в матеріалі.

Її життя крутиться довкола соцмереж 

Вона фотографиня та SMM-ниця, їй 21. Стрічка новин, сповіщення, перегляд статистичних даних, розкрутка, створення допису, перегляд кількості вподобайок та коментарів — життя Міли крутиться довкола соціальних мереж. Екранний час у неї становить орієнтовно 10 годин на день. 

“На жаль, я залежна від соцмереж. До того ж моя робота безпосередньо пов’язана з ними. Я вже звикла прокидатися і лягати спати зі смартфоном у руках”. 

Міла розповідає, що люди шукають її завдяки соцмережам, там і замовляють фотосесії. Дуже рідко хтось телефонує, щоб поцікавиться вартістю зйомки чи вільними датами. 

“Я постійно маю бути на зв’язку та активно вести сторінку, а це займає чимало часу, але що довше я там зависаю, то більший дохід матиму. Також веду сторінку одного підприємства”. 

“Негативні наслідки від зависання в соціальних мережах я вже відчуваю: проблеми із зором, внутрішня тривога від віртуального світу та спожитої інформації. Це палиця з двома кінцями. Головне — балансувати, щоб в один кінець не з’їхати”.

Кілька років тому Міла вирішила відписатися від усіх блогерів, адже відчувала дискомфорт від ілюстрації “ідеального” життя.

“У мене виникали думки: “Чому в мене не таке класне життя?”, “Що зі мною не так?”. Тепер не підписана на жодного блогера, мені легше. Стежу за кількома акторами, які нічого не ідеалізують, поважаю їх за справжність, простоту, за фотки без фотошопу”.

Залежність від соціальних мереж = наркотичній залежності 

Психологиня, яка консультує в напрямі гештальт-психології, Аліна Касілова, поділилася експертною думкою щодо залежності від соціальних мереж.

“Інтернет-залежність частково виникає тому, що людина в реальному житті не може задовольнити певні свої потреби, тоді й починає робити це в мережі. Наприклад, хтось має низьку самооцінку і намагається у віртуальному світі показати себе іншим / іншою, хтось шукає однодумців або намагається втекти від утоми чи напруги. У кожному разі соціальні мережі повністю заміняють реальне життя, а людина може цього не помічати. Коли людина не може цінувати своє життя без соціальних мереж, виникає залежність, схожа на наркотичну та алкогольну. З’являється ломка, людині необхідно перевірити всі сповіщення, постійно бути онлайн. Так вона замінює реальне життя віртуальним”. 

Найчастіше такі люди не мають друзів в офлайн-просторі. Вони мають низький рівень критичного мислення, сприймають усе близько до серця, прагнуть впізнаваності, влади, уваги чи спілкування, можуть поводитися агресивно, не розмежовують онлайн та офлайн життя, стають асоціальними. 

У них погіршується пам’ять, увага, з’являються нервові тіки, часте кліпання, а в дітей  —  гіперактивність. 

Аліна розповідає: якщо людина стає агресивною без онлайн-світу і не знає, що їй без нього робити, — це ознака залежності від соціальних мереж. 

“Надмірний час в онлайн-світі впливає на фізичний та психоемоційний стан. Шкідливим є блакитне світло екрана та незначна відстань до нього, внаслідок цього починають погано працювати очні м’язи. Світло від екрана в нічний час головний мозок сприймає, як день, і перебуває в збудженому та активному стані, хоча мав би відпочивати. Так люди страждають від безсоння”. 

Психологиня каже, що через залипання в екрані починаються також проблеми зі спиною, шлунком, з’являється зайва вага, головні болі. 

“Якщо довго перебувати в онлайн-світі, то губиться відчуття часу та виміру, нервова система не гальмує, а постійно збуджена. Тоді трапляються дії в стані емоцій чи афекту”.  

Психологиня рекомендує: 

  • стежити за екранним часом та скорочувати його;
  • поставити собі питання: “Для чого я сиджу в соцмережах?”, “Що це мені дає?”;
  • якщо це єдиний простір, де людина проявляє себе, то треба звернутися до психолога чи психотерапевта;
  • займатися спортом;
  • гуляти на свіжому повітрі;
  • зустрічатися зі знайомими;
  • робити те, що повертатиме до реального життя. 

“Пам’ятай, що в інтернеті часто показують ідеальну картинку, а не реальність. Я особисто знаю лідерів думок, які будують свою діяльність на кредитах. Так, вони показують круті машини, гарні квартири, дорогий одяг, але купують усе за кредитні кошти. Це їхнє бажання влади і впізнаваності. Запитай себе: “Що дарує мені щастя?”.  Не потрібно гнатися за “успішним успіхом”, адже в цьому ми губимо себе”,  —  радить психологиня. 

Соціальні мережі — це не для мене

Як щодо тих, які не зареєстровані в соцмережах. А вони існують? Звісно, і зараз не про людей похилого віку, бо деякі з них теж залипають. 

Софії 19, вона навчається на 3-му курсі університету за спеціальністю  “Графічний дизайн”. Дівчина ніколи не була зареєстрована в соцмережах, за її словами, у неї не виникало такого бажання. 

“Соціальні мережі — це місце, де можна вільно себе проявляти будь-яким способом, і це класно, але не для мене. Я не хочу зайвої уваги і мені не потрібне велике коло спілкування. З упевненістю кажу, що нічого не втрачаю від того, що не сиджу в соцмережах”. 

Для спілкування Софії вистачає таких застосунків, як вайбер, телеграм та ватсап. 

“Я люблю дивитися ютуб, хоча він забирає більше часу, ніж хотілося б. Там переглядаю інформаційний та розважальний контент: інтерв’ю, обговорення важливих тем, стендапи та концерти”.

Журналістка: Юлія Варчук
Фото: архів героїнь

А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у телеграмі чи вайбері.