Жені Настащуку 23, від народження в нього дитячий церебральний параліч (ДЦП).
Лікарі казали, що ходити він не буде, але батьки із цим не змирилися і робили все для того, щоб Женя став на ноги.
“Я не тримав ні голови, ні спини, переніс три операції, ходити почав у рік на пальцях, на стопу, як зараз, ставати ще не міг”.
Щоб почуватися краще, хлопець проходив різні реабілітації.
“Правою рукою можу робити все, лівою тільки щось підтримати”.
З допомогою мами Женя щоранку виконує фізичні вправи, щоб підтримувати тіло в тонусі.
Хлопець дуже любить проводити час на свіжому повітрі, однак без допомоги йому важко, бо може впасти. Часто на вихідні їде із сім’єю в будинок за містом.
“Бувають моменти, коли впадаю у відчай, про це не ділюся ні з ким, підтримую себе сам. Наступного дня думаю, що все буде добре. Мій настрій змінюється, як погода”.
Женя ходив у початкову школу, потім перейшов на індивідуальну форму навчання. До 9 класу його навчальним закладом була школа № 10, у 10-11 класі — школа № 2. Однокласники підтримували його, допомагали, але він не відчував щирості.
Хлопець пробував працювати в інтернеті, займався продажем детокс-чаю, але зрозумів, що це не його. Також хотів відкрити інтернет-магазин, щоб продавати одяг, але вирішив відкласти цю ідею на потім.
У дитинстві Женя цікавився комп’ютерами, навіть мріяв стати програмістом.
“У дев’ять років на Миколая я попросив комп’ютер. Тоді інтернету ще не було, але я грав ігри, мені було цікаво, багато моїх ровесників такого не мали”.
Узимку 2020 року Женя почав писати вірші, спочатку для себе, потім публікував їх на своїй фейсбук-сторінці. Посил віршів — щоб світ був кращим. Тепер хлопець не пише, бо не має натхнення.
Женя любить дивитися фільми, серіали, а коли на душі важко, відволікає себе музикою. Він мріє створити сім’ю, хоче, щоб було мирне небо і не хворіли діти, бо розуміє їх та батьків.
Журналістка: Тетяна Грабна
Фото: Архів Жені Настащука
А щоб у твоєму житті було більше Глуzду — підписуйся на нас у телеграмі чи вайбері.
