ГЛУЗД

Привіт, Загін Кіноманів! Ось і настав той день, коли я подивився найочікуваніший фільм — “Черкаси”. Це виявилось дебютна повнометражна робота, не скажу, що дуже молодого режисера, Тимура Ященка. 

Фільм розповідає про трагічні події 2014 року. Коли в екіпажу тральника «Черкаси» триває навчання, президент Янукович утікає з України, а Крим захоплюють “зелені чоловічки“. Починається окупація Кримського півострова. Корабель повертається на базу, але порт уже втрачено. “Черкаси” разом з іншими кораблями українського флоту заблокований в озері Донузлав — шлях до моря перекрито затопленими суднами.

Українські кораблі здаються один за одним, лише екіпаж “Черкас” чинить опір і продовжує відважну, хоч і безнадійну, боротьбу з ворогом.

Фільм уже має довгу епопею зі своїм виходом, адже реліз планували на 24 серпня 2018 року,  знято і змонтовано 2017-го, а на екрани стрічка вийде 27 лютого 2020 року, символічно, бо саме цього дня почалась окупація Криму.

Як я дізнався вже після перегляду картини, існує дві версії фільму, режисерська та продюсерська, і ви в кінотеатрах побачите саме продюсерську версію, а я бачив режисерську. Про відмінності лише знаю, що режисерську не зрозуміли прокатники, тому довелося переробляти. І знаю, що в тій, яку побачите ви, буде 90% української мови, відповідно до нового закону про мову, бо попередня, за підрахунками режисера,  звучала лише на 60%.

Тепер про сам фільм. Я очікував кращої реалізації такої теми і коли вийшов, то був навіть роздратований, що все не так гарно, як могло б бути. Нахили на цю красу дав сам фільм, ніби й гарно все починається, сидиш і вже уявляєш, як вони розвинуть далі ці лінії і цих героїв, але чим далі в ліс, тим більше тебе обламують і кажуть, ну, ми типу не так планували, як ти собі вигадав.

Стрічка добре показує цю невизначеність, що була в армії до 2014-го, я б навіть додав більше абсурдності буття тих солдатів і офіцерів. Але, по суті, й так достатньо. А далі дуже сумбурно стрічка демонструє всі події. По-перше, немає головного героя. До речі, про героїв: їх тут двоє головних   — Мишко та Лев, які живуть у селі й обоє йдуть служити на “Черкаси”. І мені, як глядачу, складно сприймати інформацію, я не зовсім розумію, на кому чи на чому мені зосередитись, я не розумію зв’язку, наприклад, тих же двох хлопців, бо діалогів між ними то, по суті, й нема. А саму історію з російським вторгненням показано дуже дивно. 

Я хотів би побачити, що от стався перший факт нападу Росії і як на це реагує екіпаж, що їхні друзі з російського флоту вже атакують їх, а натомість ми маємо незрозумілі сцени, які навіть не демонструють, що відбувається. Якби я не жив у той час і не був обізнаний у ситуації, то мало що зрозумів би.  Можливо, додати сумбурності — це задум режисера, але, гадаю, це просто поганий сценарій і монтаж. 

Увесь фільм для мене, по суті, це збірка не зовсім пов’язаних сюжетом сцен, але з однієї історії, про одних людей. Направду відчувалась рваність і неясність. І основне — вона проявлялась у нерозумінні двох головних героїв, що вони хочуть, як змінюються, що ними рухає, я не знаю, їх не показують, їх не розкривають, у мене таке відчуття, ніби до них не допускали й це стало причиною сумбуру, що відбувається. 

Персонаж Лева взагалі залишився однією із загадок людства, у нього навіть нормальних діалогів для розкриття героя не було, просто терпеливий тихоня, та й усе. 

Із хорошого ще скажу, що акторські роботи тут сильні, усі спеціалісти впорались із завданням, із цим проблем абсолютно я не зауважив. Особливо відмічу Женю Ламаха, який відомий мені за “Крутами”, а в “Черкасах” створив абсолютно протилежний образ. Також плюс Роману Семисалу, який зіграв упевненого та непорушного командира.  

І знову з мінусів  — це сюжетні нелогічності, якими грішить майже кожен український фільм (ну а як по-інакшому?).

До прикладу, лінія з кримськими татарами є криво вписана або була й недовершеною. Сцена з танцями на палубі під “Воїни світла” абсолютно зайва, адже я не бачив до того такого командного духу, а тут бах і вони всі разом танцюють та тримаються, як команда. Далі є і питання щодо фіналу, якого не буду вам розкривати.  Скажу, що я не зрозумів фінального рішення капітана. Або ще: команда вирішила зробити корабель недієздатним, але чомусь Лев так бореться проти цього, не зрозуміло чому, але аж кишки рве, так хоче цей процес зупинити. І таких моментів багацько, складно все переназвати. Тому я і був роздратований, бо така тема, а реалізована на відсотків 30 свого потенціалу. 

Хоча не буду лукавити: були хороші моменти, як до прикладу, дозвіл покинути корабель усім зрадникам або один поворот у фіналі і ще дещо. Ще до плюсів те, що у фільму була своя атмосфера, у яку поневолі потрапляєш, така затягнуто-невизначена, що і панувала тоді на кораблі. Єдине, це можна було підкреслити більше і точніше все пояснити й показати.

Але найсильнішим моментом картини є розгорнутий фінальний титр на фоні морських хвиль під сумну музику про те, що за час війни багато людей загинуло й вона триває досі, оце мене вразило. Для цього і  фільму не потрібно було дивитись.

Висновок: я особисто не в захваті від картини, та в кіно ви побачите мінімально, але все ж іншу версію картини. Я сподіваюсь, вони самі зрозуміли свої помилки й виправили їх як могли, а перевірити це ми зможемо разом у кінотеатрах з 27 лютого. 

Попри все, закликаю вас купити квиток на фільм, принаймні, щоб перевірити, чи зробили вони щось краще, чи так і залишились із нереалізованим потенціалом цієї такої важливої для України історії.

Автор: Віталік Гордієнко

Щоб краще чути серцебиття нашого медіа – підписуйтеся на Telegram-канал.