Наталія Губерна — жителька Дніпра. Працює інженеркою, але, попри основну роботу, знаходить час на своє хобі — виготовлення мотанок.
Мотанка — це зроблена із тканини вузликова лялька. Жінка розповіла ГЛУЗDу про особливості виготовлення ляльки, чому у неї немає обличчя та яку силу має мотанка для своїх власників.
Мотанки, які виготовляє Наталія, — це мотанки-берегині із призначенням.
«Мотанка походить ще з часів трипільської культури. Уже тоді були зроблені перші мотанки. Згодом це стала більш язичницька річ, на неї переклали ярмо оберегу. А потім наші предки почали виготовляти мотанки як забаву для дітей — іграшки. Мотанки використовували по-різному: для когось це лялька-іграшка, для когось — мотанка-берегиня», — говорить Наталія.
Наталія розповіла, що шиття її цікавило завжди, але вперше з процесом виготовлення мотанки вона стикнулася зовсім нещодавно.
«Рік тому ми з дітьми були на масляному святі, і там проводили дитячий майстер-клас з виготовлення мотанок. Моя донька тоді зробила невелику ляльку своїми руками, простеньку, можливо, трішки неохайну. Але в той момент я подумала, що можу зробити цю річ класною і вона буде дійсно мати гарний вигляд. Мені хотілось вдосконалити її, прикрасити вишивкою, намистом, зробити гарне волосся», — ділиться Наталія.
Коли жінка взялась за роботу, то інформацію про те, як плести мотанки, брала з інтернету. Наталія купувала різні тематичні книжки, читала статті в мережі, вивчала блоги майстринь, котрі вже займаються плетінням ляльок. Майстер-класів для дорослих Наталія не знайшла, тому почала все робити за шаблоном з різних джерел. А згодом, коли почало вдаватися, Наталія вже інтуїтивно робила кожну мотанку особливою. Так, як вона відчувала.
«За час, відколи я почала робити мотанки, у мене виробилися декілька правил. Перш за все, це правильно робити намотування — без жодних вузлів. Також ляльку не можна проколювати голкою. Усе, що потрібно зшити, до прикладу сукню, я шию окремо. А потім примотую всі деталі до мотанки. Різати щось на виробі теж не можна».
Наталія також розповіла, що вона стежить за місячним календарем, щоб підібрати правильні дні для вишивання.
«Є певні сприятливі та несприятливі дні, коли варто починати робити нову мотанку. Я стежу за цим і вірю, що це впливає на кінцевий результат».
Мотанки Наталії доповнені різними деталями. Серед них і намисто, традиційні силянки, неповторні вишивки, віночки, є навіть булава та бандура.
«Образ мотанки часто приходить, коли я спостерігаю за людьми, гортаю особливу літературу, переглядаю історичні естетичні картинки. До прикладу, на мотанку з бандурою мене надихнув мій син, який вчиться грати на бандурі».
Один з улюблених виробів Наталії — патріотична мотанка в символічних кольорах. Жінка розповіла, що вона одразу уявила образ постаті з булавою як символ сили.
Усі деталі для ляльок майстриня робить самотужки.
«Я власноруч вишиваю одяг для мотанки, створюю прикраси, усе, що є в ляльці, — зроблене з душею. А деревʼяні атрибути, такі як бандура чи булава, мені допомогли виготовити люди, які знаються на дереві».
Наталія каже: якщо надати мотанці обличчя, намалювати очі, то до людини, яка стане власником мотанки, можна буде проникнути в душу. Тому у ляльок немає обличчя, натомість є знаки і хрести, намотані нитками.
«Знак з ниток на голові мотанки — це хрест, солярний знак Сонця. До прикладу, 8-кутна зірка — це хрест алатир. Намотувати можна по-різному, головне, щоб це був хрест, щоб нитки перепліталися. Це символізує початок та кінець Всесвіту, поєднання чоловічого та жіночого».
Тканини для мотанок Наталія обирає винятково натуральні. На такий вибір впливає два фактори: на такому матеріалі зручніше вишивати (наприклад, у льону рівномірне переплетення). Другий фактор — це догляд за мотанкою. Зроблена з натуральної тканини лялька не так мнеться.
«Для намиста я теж обираю натуральне каміння. Мені дуже подобається це, хоч так виходить дорожче, аніж використовувати бісер чи деревʼяні намистинки. Але це теж наближає мотанку до більшої натуральності. Тоді у виробі інша енергетика».
Наталія вишиває візерунки не тільки свого регіону. Все відбувається інтуїтивно.
«У мене була замовниця родом зі східної частини України. І в той момент мені захотілося підібрати візерунок, властивий саме її регіону. Зазвичай я відчуваю, який орнамент повинна обрати».
Кольори ниток зазвичай залежать від посилу, з яким створена мотанка. Наталія поділилась, що, коли образ ляльки приходить від певної події чи людини, то колір має сповна її характеризувати.
«Коли я робила мотанку-чаклунку, то мені хотілось вибрати кольори, які були притаманні босорканям, відьмам в різних оповідях. У виробі я використала руду нитку для волосся ляльки, спідницю вишила у коричневих і темних тонах, на пояс повісила сову з пірʼям і зробила відповідне намисто».
Для Наталії виготовлення мотанок — це не лише хобі, а й процес, у який жінка занурюється повністю і не може від нього відірватись. Жінка каже — для неї це справжня медитація, яка надає їй нових сил та енергії.
«Коли я роблю мотанки, відчуваю сильний потік енергії, яку одразу вкладаю у виріб. Але також я маю мету відтворити та продовжити нашу культуру. Я прагну вишити і зберегти все для наших нащадків, хочу робити те, що робили пращури, бо це наша культура, ми повинні передати її нашим дітям та внукам. Сьогодні це вкрай важливо», — завершує майстриня Наталія.
