Анастасія Сохацька — пластунка, волонтерка, засновниця львівського осередку благодійного фонду “Клуб добродіїв” та засновниця фонду “1991”. Анастасія розповіла ГЛУЗDy, як створили фонд “1991”, як вечірня розмова на кухні переросла в найбільший медійний проєкт фонду “Лють” та з якими викликами стикалися під час його реалізації.
“Шукайте щось”
Тема волонтерсва для мене не є новою. Я пластую з раннього віку, багато часу займалася “Клубом добродіїв”, де ми опікувалися дітьми-сиротами. З початком широкомасштабного вторгнення я перемкнулася на гуманітарну і військову допомогу. Із 24 лютого у Львові діяв Пластовий гуманітарний штаб, і коли з-за кордону привозили тонни допомоги, то однією з організацій, що її приймала, був “Пласт”. В основному надавали медикаменти, харчі, одяг та якісь туристичні речі. Спальники й каремати можна було надсилати військовим, але засобів особистого захисту, які тоді були дуже необхідні (бронежилети, каски, розгрузки, берци), не було.
Головним аспектом переходу на мілітарну гілку для мене було те, що багато моїх друзів стали добровольцями і потрібна була допомога у зборі засобів особистого захисту. До нас звернулися пластові друзі, які служать у 73-му центрі ССО (двоє з них, на жаль, вже загинуло — Курка та Гармаш). На початку вторгнення вони телефонували і казали: “У нас реально дуже суворі завдання, шукайте щось”. У березні ми зі штабом вже купували перші нічники та рації. З того все і почалося. А далі один запит, другий… і понеслось.
1991
На початках допомагали тільки друзям, які пішли добровольцями, потім хтось комусь порадив — і таким чином отримували запити від нових бригад. Коли ще паралельно допомагала в Штабі, то починала свої перші солозбори, зазвичай писала просто в фейсбуці: “Гайз, треба розгрузки, скидайте гроші”. Як сьогодні пам’ятаю свій перший збір: вдалося закрити за перший день сто тисяч гривень. Тоді це здавалось чимось нереальним. Після того почала збирати більші суми або колаборуватись з друзями, які зараз також у команді фонду. В червні я вирішила віддалитися від Пластового штабу і зосередитися винятково на військовій сфері, оскільки Штаб все ж більше концентрувався на цивільних потребах та госпіталях.
У серпні 2022 року був перший збір на мільйон, потім на 5 пікапів для 21-го батальйону спеціального призначення, почали наростати обсяги. Вже з літа було чітке розуміння, що без фонду нам буде дуже складно. Отримали запит від 73-го центру ССО на безпілотний комплекс Shark українського виробника. Попередньо компанія не укладала договорів купівлі з фізичними особами, але після довгих вмовлянь мені вдалося його придбати. Таких складнощів було багато, та й суми зростали, і збирати, наприклад, вісім мільйонів на особисту карточку було теж незручно, а процес ускладнював подальше звітування. Нам потрібна була ресурсна база, через яку змогли б проводити потрібні операції і виходити на серйозніший рівень волонтерства. Не було такого, що “я дуже хочу створити фонд і буду там директоркою й засновницею”. Це сталося органічно.
Планували використовувати його тільки як інструмент, а зі своїх сторінок збирати гроші. Дуже довго думали і над назвою, бо вигадати щось геніальніше, як “Повернись живим”, здавалось нереальним. Зупинилися на назві “1991”, оскільки цей рік — наша основа, рік відновлення Незалежності України, дуже цінна дата. Я думаю, що мрія та кінцева ціль кожного з нас — вихід на державні кордони 1991 року. Як фонд зареєструвалися 16 жовтня 2023 року.
За лаштунками
У серпні цього року я звільнилася з цивільної роботи, де працювала HR в IT-сфері, щоб повноцінно займатися фондом. Зараз у нас в команді є 5 людей, які працюють фултайм, плюс юристи та бухгалтери. Моя принципова позиція була — 100% донатів на допомогу армії, без зарплатні команді з коштів фонду. Паралельно ми активно шукаємо інвесторів, хто хотів би донатити прямо на інституційну діяльність фонду. Станом на зараз у нас в команді сто відсотків волонтерів. Наш фонд — як наш маленький бізнес, тільки без прибутку, а навпаки.
Ми допомагаємо армії дронами, FPV, денними і нічними, безпілотними системами і машинами. Ми шукаємо якісні дрони за хорошими цінами і швидко доставляємо їх на фронт. Ну і дрони та автівки — це, об’єктивно, найбільші розхідники, які тепер є на фронті, їх постійно треба.
Тепер стабільно щомісяця допомагаємо приблизно 10-15 підрозділам. У нас є точно п’ять підрозділів, які щомісяця забезпечуємо певною кількістю дронів. І який би в нас не був проєкт, ми готуємо додатковий збір, щоб забезпечити ці підрозділи. Наразі ми є дуже юним та маленьким фондом, тому не можемо допомагати всім, хто до нас звертається, проте, якщо звертаються якісь нові бригади із запитом, який можемо ефективно покрити, то беремося за роботу. Скоро буде можливість залишати запити на сайті, а поки що комунікуємо та все узгоджуємо з командирами підрозділів.
“Я впевнена, що для багатьох він буде артефактом війни”
Нашим першим великим проєктом від фонду був “Чорний збір” на 80 бригаду, де спільними зусиллями зібрали 3,5 мільйона гривень. Маленькими зборами також збирали доволі великі суми, проте найбільш медійним проєктом вийшов фотокалендар “Лють”. Ідея календаря зародилася за звичайною вечірньою розмовою, коли обговорювали календар зі світлинами священників, який мала вдома моя подруга Олеся. Так ми вирішили втілити наш фотокалендар з військовими. Ми розуміли, що нашою першочерговою метою було зібрати кошти на Збройні Сили, проте створення цього календаря — це також і історичний момент. Я впевнена, що для багатьох він буде артефактом війни. Тому зараз ми з командою намагаємося частину друкованої продукції передати в бібліотеки та університети, щоб зросла соціальна цінність проєкту і він зберігся в історії.
2023 рік був дуже складним для українців, бачу це і по собі та друзях, і в 2024 рік ми всі увійшли з дуже великою втомою, з втратою якоїсь віри та сили. Очевидно, що військові є нашим символом стійкості та віри в те, що “завтра” буде. Тому ми хотіли, щоб цей календар став нагадуванням на кожен місяць, що Сили оборони — це наша основа всіх основ, на яку ми можемо спертися. Це нагадування, що вони поруч, що вони не здаються. Також виникла ідея розпочати календар не з січня, а з лютого, бо для українців вже третій рік поспіль розпочинається саме з цього місяця. І на кожен місяць ми підбирали героїв, які можуть дати нам ту силу підтримки.
“Він ідеально відповідав станові країни і кожного українця в лютому”
Для нас було цінно залучити до проєкту не тільки чинних військових, а й ветеранів, які, не зважаючи на травми та втрати, є такими ж мужніми і прекрасними. Масі Наєм, Гліб Стрижко (про нього ми тобі розповідали) чи Олександр Терен — усі вони тепер, у певний спосіб, працюють на допомогу військовим ветеранам, які також повертаються з фронту.
Більшість хлопців проєкту є чинними військовими, і їх було дуже складно витягнути на фотосесію. Три зйомки мали на сході України — Грома, Тритона та Фроста.
Фрост прийшов на зйомку з бойового завдання, в брудних камуфляжних штанах та з немитою головою. Його образ ми і взяли на лютий — він ідеально відповідав станові країни і кожного українця в лютому.
Дуже приємно було отримати стільки пропозицій для співпраці у проєкті “Лють”. Нам написало дуже багато ЗМІ з пропозицією висвітлити в себе фотопроєкт, ми виставлялися в Муніципальному центрі Львова, придбати календарі можна було також у Книгарні Старого Лева. Також зворушило, коли зателефонувала міська голова Полтави і запропонувала провести виставку у їхньому місті. Нещодавно також проводили виставку у закладі “Республіка саду”, де на стінах висіли усі 12 світлин і придбати можна було будь-яку, знявши просто зі стіни.
Дуже рада, що нам вдалося реалізувати цей проєкт, і поки що він — найскладніший в моєму житті. Нам потрібно було запустити бренд та бізнес з монопродукту. Про наступний календар наразі не думали, але отримали багато запитів на такий самий календар з жінками-військовими, тому, можливо, у майбутньому змінимо формат.
На жаль, зараз недостатньо просто збирати гроші на ЗСУ, людям потрібна гарна картинка і якісні комунікації, під кожен проєкт та збір потрібно придумувати якусь нову історію. Ми намагаємося вигадувати різноманітні ініціативи, щоб залучати людей. До прикладу, недавно друг нашого фонду подарував нам машину, і ми розігрували її за донат у телеграм-каналах. Ще з наших лайфхаків: ділимо аудиторію на різні збори (командні, співпраця з бізнесами, телеграм-канал), щоб паралельно вести декілька процесів і таким чином швидше закривати всі запити, що отримуємо.
Сміливість — це не зрадити собі і своїм ідеалам, коли всім нам страшно. І, як на мене, бути сміливим — це не тільки для себе самого, а й для нації, для всього, що тебе оточує. Це мати жагу, мати віру і мати ту саму сміливість стояти на своєму і боротися за те, у що віриш, що любиш.
Журналістка: Каміла Чернєцова
Фото: архів героїні та фотопроєкту “Лють”
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
