Добірка історій Героїв, які поклали своє життя за незалежність України

Сьогодні День пам’яті захисників та захисниць, які віддали своє життя за незалежність України. Щоб разом згадати Героїв, ми підготували добірку історій незламних воїнів.

Денис Самофал був командиром взводу 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону. Він першим йшов у бій та останнім повертався.

“Українська нація вирізняється своїм духом та жагою до свободи, і Денис — приклад волелюбності та нескореності українського народу. У моєму серці та в серцях його близьких він залишиться назавжди”, — розповідає друг Олексій Затьоскін.

Про Героя читай за посиланням.

Юрій Руф був бійцем 24 окремої механізованої бригади. Він знав, що має йти воювати, бо ненавидів усе московське і не зміг стерпіти ворога на своїй землі.

“Ми гордимося сином і навіть після смерті — він наша опора. Ми горді бути його батьками, хоч тепер навідуємо його на могилі… ”, — ділиться мати Надія.

Більше — у нашому матеріалі.

Дмитро Коцюбайло був командиром батальйону 67 окремої механізованої бригади “Вовки Да Вінчі”.

“Позавчора ти на моїх очах в’їхав на танку у ворожу посадку, а після цього повів за собою на штурм людей. І вони пішли, не роздумуючи, бо вірили своєму командирові. Наступного дня ти голими руками з однією баклажкою води тушив загорівшийся танк з повним бк, в той час, коли всі боялись навіть наблизитись до нього. Герой України. Найкращий з кращих. Воїн. Друг. Легенда”, — йдеться у дописі військових фотографів Костянтина і Влади Ліберових.

Історію “Да Вінчі” читай за посиланням.

Юрій Стецик служив у 78 батальйоні 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Він не думав, що стане військовим, але 24 лютого 2022 року пішов захищати свою країну.

“Юрко мав багато друзів, він світив кожному. Надихав. З ним пов’язано так багато смішних дитячих історій, які можна розповідати весь день. Навіть зараз, ввечері, коли ми із сім’єю збираємося, то завжди згадуємо Юрка, його дитинство, витівки. Він — наше світло, яке ніколи не згасне”, — ділиться сестра Софія.