ГЛУЗД

Руслан і Юля Філіповичі побралися рівно два роки тому, 14 лютого. Так сталося випадково. Незважаючи на це, подружжя не святкує Дня Валентина, бо проживає кожен день, як День закоханих.

Вона — учасниця Революції гідності та ветеранка АТО. Він — учасник мультиперегонів, спортсмен до самих кісток. Уже два роки ця пара підсилює та надихає одне одного бути кращими в роботі, спорті й активізмі. А починалося все з тих самих перегонів, стрільби на швидкість та усмішки, що влучає в серце.

Спринтерський забіг у сімейне життя

Познайомились Юля і Руслана у 2017 році в Тернополі на пригодницьких перегонах “Терен”. Руслан брав участь у змаганнях, Юля судила один з етапів змагань — стрільбу.

Руслан згадує:

Вона пригостила мене кофеїновим батончиком… А ні, гелем. Так і познайомились”.

Його команда, до речі, виграла ті змагання, — додає Юля. Я якось прикипіла до них серцем і до кінця перегонів вболівала за їхню перемогу”.

Руслан зауважує, що Юля, як ніхто, вміє радіти його перемогам. А тоді вона була за крок до депресії. Глузд уже розповідав історію Юлії Філіпович у лонгріді “Ветерани — не інопланетяни”. Ветеранка відчувала невизначеність, бо пішла на війну в доволі ранньому віці (не встигнувши навіть вступити в університет). Повернувшись у цивільне життя, вона подібно до героїв книги “На західному фронті без змін” ловила себе на думці, що не вміє нічого, крім воювати. Не бачила можливостей для розвитку.

У її нового знайомого також був не найлегший період у житті. Чоловіка пригнічувало, що через роботу, яка не приносила задоволення, у нього все менше часу залишалося на спорт — те, що він дійсно любив.

“Так зустрілися два нещастя — і стало одне щастя, — каже Юля. — Гадаю, не тільки позитивні моменти, а й проблеми зробили нас ближчими”.

Що ще їх об’єднувало, крім проблем? Тисяча містичних збігів: від моделі телефонів до факту, що Юля і Руслан вегетаріанці. Через декілька місяців після знайомства закохані побралися. Жартують: “То був спринтерський забіг у сімейне життя”.

Чому ми не святкуємо День створення YouTube?

Попри те, що тепер пара живе у Львові, одружувались вони в рідному місті Руслана Володимирі-Волинському (Волинська область). І, до речі, заповітне “так” говорили не один раз, як усі інші, а двічі. Спершу 14 лютого, а потім 17-го. Руслан пояснює:

Взагалі ми планували одружуватись 17 лютого, але працівники РАЦСу вмовили розписатися на три дні раніше”

Можна я розповім? — просить Юля. — У містечку Руслана дуже мало пар хотіли розписуватися 14-го. А РАЦСу треба було красиво прозвітувати, що багато молодят узяли шлюб у День святого Валентина. Вони нас дуже просили, говорили: “Вас пофотографують, візьмуть інтерв’ю, покажуть у новинах”. Ми погодились, а вже 17-го прийшли, як і планували, урочисто з родичами. Нас потім ще питали, яку дату у свідоцтві ставити. Ми сказали, що 14-те. Чому б ні?”.

І попри небуденну історію, пов’язану із цією датою, 14 лютого пара не святкує. Іронізують: “14 лютого? День створення YouTube? Навіщо його святкувати?”. Насправді ж просто не вважають етичним робити свято з дня, коли стратили святого Валентина. А річницю святкують 17-го.

Що не однакове, те спільне

Хоча романтики їм і без валентинок вистачає. Закохані зізнаються: відколи Руслан переїхав до Юлі у Львів, більше ніж на тиждень вони не розлучаються.

Працюють теж разом промисловими альпіністами. Мріють, коли трохи наберуться знань і вмінь, відкрити власну фірму, яка буде займатись висотними роботами.

Інформаційна довідка: Промисловий альпінізм — технологія виконання висотних робіт на промислових та інших об’єктах. Щоб дістатися до свого робочого місця, фахівці цього напряму використовують мотузки, кріплення та інше альпіністське спорядження. Основні види робіт промислових альпіністів: миття вікон, очищення, фарбування, ремонт фасадів, видалення бурульок із дахів, монтажні роботи”.

Після двох років спільного життя особисті досвіди цих двох настільки переплелися, що вже складно зрозуміти, хто з них спортсмен, а хто військовий. Юля час до часу бере участь у спортивних змаганнях із Русланом. За словами чоловіка, саме вона мотивує його тренуватися більше й ставати кращим в улюбленій справі. Руслан є активним членом громадської організації Veterans Go, яку заснувала Юля зі своїми друзями з “Професійної школи лідерства для ветеранів”. До речі, він там єдиний не ветеран.

Юля сміється:

Зараз багато хто допомагає ветеранам реінтегруватись у мирне життя. А ми безжально інтегрували цивільну людину в наше середовище”.

Мені з ними дуже-дуже цікаво, — розповідає Руслан. — Так, у мене немає бойових історій, щоб ними поділитись, але я слухаю і, здається, уже знаю і розумію багато речей. Деколи жалію, що не воював. Якби я 5 років тому зустрів Юлю, то теж би пішов у добровольчий батальйон”.

Veterans Go організовує сходження в гори для військових, які отримали інвалідність у зоні бойових дій. Людину з інвалідністю підіймають на вершину за допомогою спеціального візка — жульєтки. Руслан і Юля переконують: така мандрівка — справжня пригода для кожної людини, але для декого — це нездійсненна мрія, яка стає реальністю.

Фото архівне

Ідея зробити подорожі доступними для ветеранів з інвалідністю виникла в Юлі та її проєктної команди ще в школі лідерства. Щось подібне робить львівська організація “On 3 wheels —  Фонд здійснення мрій”. Вони допомагали дітям і дорослим, людям із вродженими й набутими порушеннями здоров’я. Натомість команда Юлі вирішила сфокусуватися лише на ветеранах.

Такі речі складно порівнювати, але мені здається, коли людина повертається з інвалідністю з війни, їй морально важче, ніж коли це вроджене. Адже її життя змінюється раптово і кардинально, — міркує Юля. — Таким людям необхідна особлива підтримка”.

Навесні 2019 активісти Veterans Go взяли участь у проєкті “Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей” від Міжнародної організації з міграції. У межах цього проєкту вони змогли придбати власну жульєтку (до того для кожного підйому мусили позичати візок у дружньої організації). Тепер ветерани міркують, як зробити їхню благодійну ініціативу більш сталою, перетворивши її на успішне соціальне підприємство.

Що робить стійкішими стосунки Юлі та Руслана?

Мабуть, перше наше правило — завжди говорити одне з одним, ділиться Руслан. — Говорити, коли щось не подобається, не дозволяти дрібницям накопичуватись. У конфліктних ситуаціях намагаємось стати на місце другої половини, зрозуміти, що її турбує”.

Немає універсального рецепта успішних стосунків, — вважає Юля. — Але коли позбутися всіх нав’язаних уявлень, як має бути, будувати своє щастя стає легше”

Руслан: “Ну і спільна справа. Якщо людина розуміє тебе у справі, якою ти займаєшся, це зближує, як ніщо інше”.

Журналістка та фотографка Ксенія Янко

Щоб краще чути серцебиття нашого медіа – підписуйтеся на Telegram-канал.

Наші партнери