В одному з приміщень палацу Потоцьких Тетяна Полуносова разом з волонтерами облаштувала майстерню. Сюди можна принести матеріали чи долучитися до виготовлення окопних свічок для наших військових. Волонтерська організація відправляє готові вироби у всі напрямки, де тривають бойові дії. Ми розпитали майстриню, як зараз працює центр та хто їм допомагає.
“Від початку повномасштабної війни моя подруга Ведана Звенигородська виготовляла у своїй майстерні окопні свічки. Мені стало цікаво, тож я приєдналася до неї, а згодом знайшли цю локацію — палац Потоцьких, де до нас долучилися інші волонтери. Завдяки пресі люди про нас більше дізналися, почали приносити матеріали, долучатися до роботи, тому тепер у нас велика команда. Я сама вчу й показую, як робити ці свічки, складного тут нічого немає, головне — бажання і мотивація допомогти нашим військовим”, — розповідає Тетяна.
До виготовлення може приєднатися будь-хто. Волонтери просять приносити їм необхідні матеріали: бляшанки від консервів, свічки чи парафін та картон.
“Найбільша проблема саме в нестачі парафіну. Він швидко закінчується, а його потрібно багато. Спершу нам допомагали церкви, люди приносили свої свічки, шукали в знайомих, але завжди мало. Хоч зараз і Ведана активно займається цим питанням, нещодавно от привезли парафін із Чехії, а зараз прибуде з Німеччини та Польщі. Звісно, на українських складах є парафін, але якщо він російського чи білоруського виробництва — ми принципово його не купуємо, навіть якщо продають за половину ціни. Це наша позиція”.
Окопні свічки відрізняються від декоративних тим, що дають не тільки світло, а й тепло, якого так не вистачає зараз нашим військовим в окопах. За допомогою таких свічок можна розігріти їжу чи закип’ятити воду, просушити одяг та взуття, зігрітися в окопах.
“Навіть найменша свічка (ми її називаємо бісер) у бляшанці від котячого корму чи тунця може горіти дві години. Більші — 6 чи навіть 8 годин. Хлопці розповідали нам, що вигрівали ними вириті окопи, щоб там було комфортніше. Тепер, із настанням холодів, потреба у свічках тільки зростатиме, тому ми охоче їх виготовляємо і закликаємо долучатися. Я тільки за те, щоб люди підтримували нашу ініціативу та докладали рук до якнайшвидшої нашої перемоги”, — каже пані Тетяна.
Бісер, кукурудза, тунець, холодець та борщ. У майстринь уже з’явився професійний сленг. Вони радо покажуть та навчать крутити заготовки, допоможуть під час процесу. Планують не припиняти своєї діяльності навіть попри те, що кожен має основну роботу.
“Люди звикають до війни, але постійно треба нагадувати про себе, про свою роботу, про те, що триває війна і потрібно допомагати. У нас багато замовлень, і ми хочемо допомагати військовим, зігріти їх там, на передовій, чим можемо. Відправляємо на різні напрямки — Одеська, Харківська, Миколаївська, Запорізька область, велика потреба була в Бахмуті”, — ділиться Тетяна.
Волонтерський центр не має сталого графіку, здебільшого працює у вівторок, середу та четвер після 14:00, можна телефонувати Тетяні за номером: 050 130 22 45. Бляшанки від консервів, віск та картон можна залишити на прохідній чи в охоронця.
Також читай про те, як у коломийському ліцеї ім. Михайла Грушевського громадські активісти забезпечують фронт світлом.
Журналістка та фотографка: Софія Дмитрів
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
