Мамо, я чую…

Іванна — мати трьох дітей, і всі вони мають вади слуху. Історію сина Жені, який реалізовує себе в перукарській справі, ми розповідали тобі раніше.

3 березня цього року сім’я вперше святкувала Міжнародний день здоров’я вуха та слуху, оскільки тепер усі діти чують: одна дитина — завдяки слуховому апарату, двоє — завдяки кохлеарним імплантам.

Захворювання спадкове. Спершу всі обходилися слуховими апаратами, але вітрянка, якою перехворіли, погіршила стан двох дітей. 

Сім’ї порадили звернутися до Інституту отоларингології в Києві й дізнатися більше про програму, за якою встановлюють кохлеарний імплант. Там лікарі сказали, що потрібна операція. 

Коли Іванна це почула, то була шокована й налякана, проте жодної миті не вагалася.

Усе оплатила державна програма. Сім’я витратила кошти лише на  доопераційний пакет ліків. Після встановлення імплантів довелося залишитися на 10 днів у столиці, щоб діти адаптувалися.

Я вчитимуся, доки не почую все

24 червня сім’я поїхала до столиці на перше налаштування імпланту для сприйняття певних звуків. 3 наступні процедури вже робили в Івано-Франківську. З кожним візитом до лікаря імпланти налаштовують для сприйняття більшої кількості звуків. Діти адаптовуються й досі. 

Іванна виводила їх у поле, щоб вони звикали до різних звуків: як тече вода в річці, їде трактор або співає соловей. Тепер діти чують приблизно 90 % усіх звуків. 

Мати задоволена тим, що встановили кохлеарні імпланти: тепер Женя і Софія ліпше чують і  мають змогу розвиватися. Діти кожного дня роблять різні вправи для покращення слуху й отримують хороші результати. Тепер вони можуть чути навіть шепіт. Удома мама стимулює дітей більше говорити замість спілкуватися мовою рухів.

“Я не реагуватиму на їхні прохання, доки вони не перестануть показувати й врешті-решт скажуть про те, що їм потрібно”,  —  каже Іванна.

За її словами, встановлення кохлеарного імпланта — великий крок уперед. За пів року жінка з дітьми вивчила все те, чого не могла навчити їх роками.

“Якщо у вашої дитини 4 ступінь глухоти, варто встановити імплант. Ви даєте змогу дітям реалізувати себе і навчитися говорити,”  —  каже Іванна.

Коли варто робити імплантацію?

Роз’яснити це відгукнулася Ірина Сапіжак — науковий співробітник відділу лор-патології дитячого віку в Інституті отоларингології імені професора О. С. Коломійченка.

Кохлеарний імплант — це система слухового протезування. У внутрішнє вухо вводять електрод, що повністю замінює втрачене внутрішнє вухо.

Кохлеарну імплантацію потрібно робити, якщо є глухота або приглухуватість 4 ступеня на мовних частотах понад 90 децибелів.

Ці кохлеарні імпланти виготовляють в Австралії та Америці. Вони коштують від 25 тисяч євро. Усе оплачує Міністерство фінансів України. Цього домігся директор та академік Дмитро Заболотний. Дотепер забезпечували імплантами лише дітей з вадами слуху, а 2021 року почала діяти програма й для лікування дорослих. 

Який перший крок?

Передусім варто звернутися до лора. Він  встановить діагноз і, якщо потрібно, надасть скерування до Київського Інституту отоларингології.  Вимоги щодо подання документів шукай тут.

Що далі?

У нас є комісія з відбору пацієнтів на кохлеарну імплантацію. Якщо вона встановить, що дитина готова до операції, то робити її можна наступного ж дня. Тепер не треба довго очікувати рішення, усе відбувається впродовж 2–3 робочих днів.

Коли є всі потрібні документи, ми робимо комп’ютерну томографію скроневих кісток, щоб переконатися, чи можна оперувати.

Необхідно, щоб дитина не менше ніж два тижні до цього носила слуховий апарат. 

Протипоказанням для кохлеарної імплантації є тяжкі  психічні розлади, супутня патологія або ж судинні порушення.

Ми допомогли понад 1000 дітям. Кохлеарна імплантація — це наразі єдиний метод у світі для реабілітації дітей з порушеннями слуху.

Журналістка: Каміла Чернєцова
Фото: Архів  Інституту отоларингології

А щоб у твоєму житті було більше Глуzду —підписуйся на наш телеграм-канал.