Попит на послуги психологів зростає, проте нещодавній скандал зі Спартаком Субботою порушив питання довіри до спеціалістів. Про неї ми говорили….з психологинею Яною Ліщук.
Чим є довіра?
“Коли в контакті безпечно і комфортно — виникає довіра”, — пояснює психологиня Яна Ліщук.
Проте це індивідуально, до прикладу, людина може мати проблеми з довірою загалом і з цим приходити в терапію.
“Формується терапевтичний альянс, у якому я, як клієнт, вірю, що все, що робить терапевт, на моє благо, а терапевт зі свого боку вірить у те, що клієнт робить для результату все, що в його силах. Стосунки з терапевтом рівноцінні: не може бути такого, щоб клієнт чекав, щоб з ним щось зробили. Довіра до процесу тоді, коли клієнт усвідомлює, що він теж бере участь і регулює його”, — каже психологиня.
Якщо клієнт приходить до психотерапевта, який транслює позицію “більшого себе”, “рятує клієнта” і не робить нічого, щоб людина мала відчуття контролю під час процесу, то варто задуматися, чи це кваліфікований спеціаліст.
З досвіду Яни довіра до терапії за останні 2 роки помітно зросла. Змінилося сприйняття та ставлення:
“Коли 2011-го я починала практику, то мене запитували, чи потрібно брати медичну картку. До нас ставилися, як до лікарів, зверталися якраз із цієї позиції “маленького”. Ще кілька років тому було багато страхів: як піти і довіритися чужій людині, як працювати в групі з багатьма людьми”.
Питати про диплом нормально?
Щоб займатися психологією за кордоном, потрібна ліцензія. Натомість в Україні ця галузь доволі вільна. За словами Яни Ліщук, практикувати психологію в Україні беруться без освіти, апелюючи до того, що вміють слухати.
“Я думаю, що саме це створює недовіру, і тут важливим аспектом є відповідальність клієнтів, якої, на жаль, немає. Є трудність запитати про освіту. Це навіть не приходить у голову. Нещодавно я говорила про це в інстаграмі, і люди ділилися, що ніколи про це не задумувалися. Після ситуації зі Спартаком ми з колегами акцентуємо, що варто уточняти кваліфікацію. Коли запитую людей, чи їм важлива моя освіта, часто ніяковіють. Це важлива тема, з якою треба працювати, щоб легалізувати право знати про освіту спеціаліста, до якого звертаєшся”, — говорить психологиня.
Про відмінність кваліфікацій можна почитати тут.
Чому люблять харизматичних психологів
За словами Яни, у випадку Спартака могло спрацювати постійне транслювання його регалій.
“От якщо людина працює в такій солідній організації (Інституті когнітивного моделювання — ред.), то сумнівів не виникає, у тому, що він говорить, мав би бути сенс. Плюс болючі теми. Мені здається, він вибрав стратегію тиснути на болючі точки й маніпулювати. Якщо він винуватий у тому, за що його звинувачують, то, певно, мав якийсь план дій, зокрема щодо образу, який транслює”.
Психологиня пояснює, що ми маємо бажаний і справжній образ себе. У цьому частий конфлікт. Тобто якщо є бажання авдиторії і прихильності, то привернення відбувається через створення образу великого гуру, який знає відповіді на всі питання.
Спекуляція на довірі
Яна Ліщук наводить приклад російського терапевта Ярослава Самойлова, який також був популярним в Україні. Заради цікавості вона долучилася до його групи і помітила чимало маніпуляцій. Коли пішла з групи, то отримала від організаторів багато дзвінків з маніпулятивними формулюваннями: “Це твоє найгірше рішення”, “Ти сама не впораєшся”. Цей випадок ілюструє спекуляцію на потребі клієнта.
“Це не терапія. Навіть не окей, коли терапевт каже тобі, що краще отак і отак. Не треба сліпо довіряти”, — каже Яна.
Якщо в терапію приходить людина із співзалежністю, то з нею легко побудувати довготривалі і близькі стосунки, де буде залежність від психотерапевта, який начебто знає, як краще діяти. Спекуляція на довірі обслуговує симптом, а не допомагає позбутися його.
Для чого існує кодекс психолога?
Етичний кодекс, яким визначено загальні принципи терапії і встановлено межі відповідальності, розробили 1998 року. Він інформує та захищає клієнтів, визначаючи наскільки дії терапевта є кваліфікованими. Положення є у вільному доступі.
Згідно із цим кодексом, терапевт не має ухвалювати рішення замість клієнта. Крізь свої знання та досвід може лише пропонувати варіанти, завдання, експерименти.
Якщо терапія доходить до межі, коли терапевт не справляється, він іде по підтримку до більш досвідченого колеги або ж радить клієнту звернутися до іншого спеціаліста.
Погано на довіру в терапії впливає змішування контекстів. Якщо під час надання послуг формуються дружні стосунки, то з’являються нові ролі, ситуації, яким у процесі терапії не місце. Тому професійний кодекс забороняє терапевту мати стосунки з клієнтами, романтичні чи дружні. Зловживання та використовування пацієнта та членів його сім’ї для власної мети є грубим порушенням.
“Змішання контекстів заважає спеціалістові надавати кваліфіковану допомогу, а клієнту отримувати її. Дуже важливо забезпечити конфіденційний простір, де клієнт буде чесним”, — сказала Яна.
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
