ГЛУЗД

У суботу, 18 червня, Президент України Володимир Зеленський вніс законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції до Верховної Ради. Конвенцією передбачено запобігання домашньому насильству, захист постраждалих і кримінальну відповідальність за переслідування, примусові шлюби та аборти, стерилізацію, домашнє насильство. Про Конвенцію ми розповідали тут.

Відповідно до положень Конвенції внесуть зміни до законів України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами”, також положенням зазначеної Конвенції повною мірою відповідають норми підзаконних нормативно-правових актів, які активно імплементують в Україні.

У пояснювальній записці Володимира Зеленського йдеться про те, що ратифікація Конвенції передусім сприятиме підвищенню політичного іміджу України на міжнародній арені як країни, яка послідовно дотримується взятих на себе зобов’язань у галузі захисту прав людини та основоположних свобод, тому положення, визначені проєктом акта, не мають прямого впливу на державний чи місцеві бюджети України.

Сьогодні, 20 червня, Верховна Рада проголосувала за ратифікацію. Рішення підтримали 259 парламентарів. Проти ратифікації Стамбульської конвенції виступило 8 нардепів.

Кого стосується конвенція?

Конвенція поширюється на жінок та дівчат будь-якого соціального статусу, віку, раси, релігії, соціального походження, сексуальної орієнтації. Конвенцією також визнано, що певні групи жінок та дівчат перебувають під вищим ризиком стати жертвами насильства, тому необхідно, щоб держави брали до уваги їхні потреби. Крім того, державам варто застосовувати Стамбульську конвенцію щодо інших жертв домашнього насильства, а саме: чоловіків, дітей та людей похилого віку. 

Чому духовенство проти?

Рада Церков закликаєпарламентарів не розглядати Стамбульську конвенцію під час війни. Духовні діячі вважають, що це нібито несе загрози спотворення в молодого покоління своєї статевої ідентичності, популяризації одностатевих сексуальних стосунків та поширення випадків захворювання на гендерну дисфорію.

Чи потрібно боятися гендеру?

У статті 3 роз’яснено, що термін “гендер” означає “соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків”. Дослідження Ради Європи засвідчили, що певні соціальні ролі або стереотипи відтворюють небажану та шкідливу практику і сприяють толеруванню насильства стосовно жінок, тому статтею 12 (1) Конвенції передбачено необхідність викорінити упередження, звичаї, традиції та інші практики, що засновані на ідеї неповноцінності жінок або на стереотипних гендерних ролях. Усвідомлення впливів таких упереджень, традицій та звичаїв дає змогу урядам прийняти “гендерне розуміння” насильства, як того вимагає Конвенція. 

Використання терміну “гендер” також допомагає зрозуміти значення поняття “насильство стосовно жінок за гендерною ознакою”, яке означає “насильство, яке спрямоване проти жінки через те, що вона є жінкою, або яке зачіпає жінок непропорційно”, як це визначено в статті 3.

Що це дасть Україні?

Реалізація акта матиме вплив на інтереси України в частині виконання міжнародних зобов’язань у галузі прав та основоположних свобод людини і на інтереси осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, в частині забезпечення гарантій захисту їхніх прав та надання їм допомоги.

Також буде відповідне реагування на випадки насилля за ознакою статті.

Журналістка та дизайнерка: Ірина Блаженко