Був би Зміст, якби не Сенсація: як у Глуzді з’явився новий член сім’ї

Близькі друзі знають, що в мене неоднозначне ставлення до котів. У домі моїх батьків їх ніколи не було, відповідно, я не знаю, як з ними поводитися. Та відколи ми перебралися в нову редакцію, усе частіше чую: “О, вам би ще кота сюди”. Я тричі намагалася його взяти, навіть придумала ім’я, але близькі люди, знаючи мої графіки, наполегливо рекомендували не спішити з таким рішенням: “Добре обдумай, бо це відповідальність”, “Нііі, цей кіт загине від голодної смерті”, “Хто буде його доглядати, поки ти будеш у відрядженнях?”, “Не муч нещасне створіння, не треба тобі того, це позбавить тебе волі й накладе додаткову відповідальність”…👀 

Ну а команда сказала, що кіт може бути редакційним, мені допоможуть у дечому, але відповідальність за нього на мені 🙈. Кота я так і не взяла, обдумувала, чи це мені треба, тож питання залишалося відкритим. А потім вирішила: якщо в мене має бути кіт, то він сам мене знайде 🐈. 

Це не Зміст, а ціла Сенсація

Цієї неділі, коли ми з подругою ніяк не могли попрощатися, побачили маленьке кошеня, яке налякано намагалося перебігти дорогу. Воно виглядало безпритульним, а ще майже одразу з дороги заскочило на руки, потім плавно забралося на шию… Погодку останніх днів ви точно на собі відчули… Як його залишити на вулиці? Подруга зі Львова, тому… Здається, він мене знайшов.

Так, у Глуzді з’явилося кошеня. Ми пішли купляти корм, воно виривалося, вулицею гуляли собаки, тому я загорнула його в куртку — і за декілька хвилин воно почало воркотати, а я з ним спілкуватися. Вдома одразу кинулося на їжу, а я — до телефона. Сказала Яні, що в редакції кошеня і я не знаю, що з ним робити 🙈. 

“А якщо в нього блохи? А якщо він зараз захоче в туалет? Що люди роблять з котами??? Що я маю знати про котів?”.

Яна примчалася й одразу ж надала кошеняті першу допомогу, а мені інструкцію. Вимога була одна: “Ми з малим маємо стати його хресними”.

Сказала, що це дівчинка, і я підвисла, бо вже почала називати кошеня Змістом…, а виявилося що це Сенсація… Це ім’я в робочому чаті запропонувала Світлана. Спочатку я посміялася з гри слів, а потім зрозуміла, що кошеня в моєму житті — це реально сенсація. Усе назвали своїми іменами: ситуація — треш, а кошеня — Сенсація… 

Настала ніч… 

Ніколи не розуміла людей, які сплять з тваринами. Це не гігієнічно, думала я. Кожен повинен мати своє місце і свій простір. Але кошеня плакало, або мені так здалося… Воно похилило голову та принишкло у ящику, поблизу мого ліжка, і я відчула, як у мене всередині тьохнуло… Мені стало так боляче за нього, воно було таке налякане й нещасне, що я взяла його на руки і, обнявши, забрала в ліжко… Ти, мабуть, здогадуєшся, що ніч була безсонною. Трясця, я не могла обернутися. Це створіння ніжно, обережно, плавно, але дуже впевнено залізо мені на шию (єдине, що лап не спустило). “Ніхто з редакції ще на шию не залазив… ”,  —  подумала я і зсунула кошеня на рушник поряд зі мною, але Сенсація не здалася і знову забралася на мою шию, це повторювалося тричі… Я почала злитися й усвідомила, що ніч буде безсонною. Нарешті ми якось пристосувалися, але дрімала або я, або вона. Щойно я хотіла обернутися, кошеня мостилося хвилин 7, обираючи нову зручну позу 🤬. 

 День другий

Остаточно солодко заснули ми о 6-й і успішно проспали збори о 9-й.

В офісі Space Up я вручила кицю колезі й видихнула… (вона намагалася вискочити з-під моєї куртки в ліфті, виривалася в таксі, мабуть, налякалася звуків і невідомого закритого простору). Ми запізнилися на 30 хв. Колега зробив комплімент, що я жахливо виглядаю, так, наче всю ніч тусила. Звісно, а як ще виглядають люди, які всю ніч не спали через кота? Сенсації зраділи, вона пішла по руках…

Опісля ми відправилися до ветеринара. Поки Сенсації чистили вуха, вона волала, дерла руки мого друга, який розумів, що сама не впораюся, а я мало не ридала (навіть беземоційний ветеринар зміряв мене співчутливим поглядом). 

Тортури завершилися… Лікар прописав краплі, я прослухала експрес-курс про бліх, тварин і людей 🤯. Я досі не вірю, що це відбувається зі мною. Я мала закрапувати їй вуха та втерти засіб проти бліх 🙄. 

Вдома Сенсація одразу ж відправилася обідати, а потім знову вмостилася на шиї… Другий день вона стресує. 

Поки я працювала, вона спала. Опісля довелося залишити її на декілька годин саму в редакції. Трохи переживала, чи все буде ок, але весь день носитися з нею містом  —  така собі ідея… 

Я сиділа на лекції і переживала, чи не перегризе вона нетівський кабель, не запхає лапу в переноску і не накакає в мої кроси 😒. 

Усе було ок. Сенсація зустріла мене на порозі. Щойно я сіла, вона вмостилася на колінах і завібрувала (здається, так коти радіють). А ще за трохи я пішла відчищати квартиру, бо до лотка Сенсація ще не звикла. Мені дуже важко чути запах її їжі: я вже рік не їм м’яса і мене нудить від схожих запахів. Але любов вона така… Моментами жертовна.

Невже Глуzд, який не пише про треш, назве кота Сенсацією?

Наша Іра, та, яка не коломиянка, сказала, що слово сенсація їй нагадує новинні помийки, і натомість запропонувала ім’я Рація. Тому ми вирішили залучити читачів. Поки що в голосуванні домінує Сенсація, а дехто запропонував ім’я Глуzдиха, Вогник, Несамовита, Прокрастинація, а ще була Маніпуляція. 

Кошеня почало мітити територію, моя любов інколи переходить у палку ненависть, особливо коли воно ходить у туалет не на лоток 🤬🤯. Сьогодні на зборах усі заніжили Сенсацію, вона не припиняла воркотати 🥰. Декілька разів ходила на лоток, але після ще однієї процедури, мабуть, вирішила відімстити і знову не туди пішла в туалет. Тепер ми намагаємося помиритися…

Висновки:

  • Це важко і відповідально
  • Сенсація пробудила в мені багато любові  і трохи ненависті
  • Я ще не на 100 % переконана, що це добра ідея, але не звикла тікати від відповідальності, тому поки що намагаюся подружитися 🧡. 

Діліться своїми фотографіями й історіями, як ви зустріли своїх домашніх улюбленців. Поради теж вітаються.

Дизайнерка: Яна Букреєва

А щоб у твоєму житті було більше Глуzду — підписуйся на нас у телеграмі чи вайбері.