Щодня я проходжу повз ювелірні магазини. Прикраси виблискують, заманюють і нагадують – “у тебе нікого немає”.
“Тобі личить моє кохання” – відома вже всім фраза. Якось звиклось, що коштовності чоловіки дарують жінкам з особливої нагоди, а заможні і просто так. Також прикраси купують як подарунок на день народження, хрестини, заручини, весілля та інші свята. Особисто я якось завжди спокійно ставилася до блискучих цяцьок. Останні гроші я готова витратити на книжки або хорошу канцелярію (ох же ці гуманітарії!). Проте, час від часу, я уявляю на собі ті чи інші делікатні срібні або з білого золота сережки і тонкий перстень з невеличким камінчиком. Такий собі красивий набір, який я би могла носити щодня. Жодних масивних прикрас з величезними каміннями.
Ми, жінки, зазвичай, чекаємо, що чоловіки зрозуміють натяки, підказки і пряму мову (реклама та ювелірки на кожному кроці теж чимало допомагають) та сподіваємося, що вони продадуть нирку і куплять таки омріяне колечко за декілька тисяч. Або друзі скинуться і подарують на день народження. Так, прикраси – дороге задоволення для більшості з нас. Проте все ж тема цієї статті буде трохи про інше.
Ми постійно відмовляємо собі у чомусь: химерний капелюх, дороге плаття яскравого кольору, прикраси, подорож, курси… Те, що непрактично і коштує надто дорого для нашого гаманця. Чекаємо моменту, довго і нудно відкладаємо, а потім витрачаємо гроші на щось більш практичне. А тоді помираємо. Так, життя закінчується, а ми втрачаємо мільйони можливостей стати щасливими.
Що нами керує? Практичність? Страх? Голос розуму? Ми пам’ятаємо, що є список, згідно з яким здійснюємо покупки, а на решту фінансів немає. Ми боїмося елементарно здійснити свою мрію. Що ж робити, коли вона здійсниться? Втілювати нову! Що, як здійснення мрії не принесе того задоволення, на яке ми очікуємо? І таке буває. Живемо далі. Голос розуму завжди старається затиснути мрію, посунути її на задвірки пам’яті і вона губиться за “треба”, “потім”, “нереально”.
О я теж такою була! Усе не зараз, не на часі… І як це я сама собі буду купувати коштовності? То ж ніби мав би купувати чоловік? Кхм… То мені тепер активно шукати партнера заради сережок?
Розкажу історію… Одного дня я прийшла в ювелірний магазин і купила собі сережки. Кінець. Я мріяла про них майже рік, постійно шкодувала грошей і ніяк не могла наважитись на “бездумну” покупку. Потім подумала: якого біса?! Я заслужила бути коханою, навіть якщо поряд немає чоловіка! Насправді, я вже давно не почувалася такою коханою, як в той день, бо вкорте полюбила себе. Це важливо – розуміти свої бажання та мрії, а також не боятися їх втілювати. Яка різниця наскільки це затратно? Яка різниця що скажуть люди? Хочете тату? Вперед! Стрибок з парашутом? Легко! Курси з водіння? Та ось їх скільки! Повірте, грошей завжди не вистачатиме. Завжди будуть важливіші потреби.
Ми створюємо обмеження у своїй голові. Можливо, ваші мрії непрактичні та затратні, але якщо вони зроблять вас щасливими – нехай! Якось мене запитали, як я буду реалізовуватись після курсів графічного дизайну. А я не знаю, бо просто втілюю свою мрію! Одного разу ви озирнетеся на своє життя і зрозумієте: чи були щасливі насправді, чи змогли втілити свої мрії, ідеї та бажання. Найстрашніше – це усвідомити, що усе життя ви витратили на чужі мрії та сподівання: батьків, дружин, чоловіків, дітей, друзів, оточуючих. Будь-чиї, але не свої.
Після покупки сережок, я купила омріяного капелюха, закінчую курси графічного дизайну, які давно хотіла пройти, вкотре кардинально змінила стрижку і думаю, що би то втілити наступне зі свого списку. Неважливо, чи є чоловік, який буде купувати діаманти, якщо ви будете мати сміливість самі собі їх дозволити. Дозвольте собі жити так, як ВАМ того хочеться, а не так, як від вас цього очікують інші! Як казала Саманта Джоунс: “Я тебе люблю, але себе я люблю більше.”
Мені личить моє кохання. А ви готові полюбити себе?
