Час від часу туристи у Карпатах потрапляють у небезпечні ситуації, викликані різким погіршенням кліматичних умов, втратою орієнтування, травмування і не тільки. Тому, саме для їх пошуку та порятунку існує служба гірських рятувальників. Історія цієї державної служби насичена частими реорганізаціями, змінами назв і підпорядкувань. На сьогоднішній день, гірські рятувальники є частиною Державної служби надзвичайних ситуацій (ДСНС України) і виконують свої завдання, як аварійно-рятувальні загони спеціального призначення. Такі підрозділи є у п’яти областях України: дев’ять у Закарпатській, сім у Івано-Франківській, дві у Львівській, один у Тернопільській та Чернівецькій.
Сьогодні ми розповімо про одне із таких пошуково-рятувальних відділень (ПРВ) “Явірник”, працівники котрого виконують свої обов’язки в умовах високогір’я Українських Карпат на горі Піп Іван (Чорногора), висота 2028 м над рівнем моря.
В цьому відділенні несе службу наш коломийський альпініст – Ярослав Коваль, який поділиться із нами буднями гірських рятувальників.
Хлопці виходять на зміну за вахтовим методом по двоє людей на чотири доби, та дислокуються в приміщенні старої метеостанції, або, як її ще називають «Білий слон». Саме тут і функціонує Чорногірський гірський пошуково-рятувальний пост.
Всього у цьому відділенні працюють 10 осіб під керівництвом Тараса Бринди. Особовий склад, атестовані спеціалісти, які починали свою роботу на посту як волонтери-добровольці. Перед тим, як пов’язати себе із професією рятувальника всі вони були затятими туристами та любителями гір, альпіністами. Оскільки професія не проста і вимагає спеціальних навичків, то хлопці постійно їздять на навчання не тільки в Україні, а ще й закордон.
Тісна співпраця та програма для обміну досвідом налагоджена із групою польських рятувальників GOPR. Завдання, які хлопці виконують під час своєї зміни, – це забезпечення безпеки людей при перебуванні в південній частині Чорногірського хребта, проведення пошуково-рятувальних робіт, надання першої долікарської допомоги, допомога туристам при несприятливих умовах, надання інформаційної та консультативної допомоги мандрівникам. Тому, хлопці тричі на день слідкують за погодою, заміряють швидкість та напрям вітру, а в зимовий період проводиться розкопування шурфу і визначення рівня лавинної небезпеки та товщини снігового покриву. Всі дані фіксуються та передаються, також ця інформація викладається на їхній сторінці в Facebook для вільного доступу та інформування туристичних груп, які вирушають у цей район.
Всі рятувальники вільно володіють спецспорядженням та обладнанням: льодоруби, мотузки та навіть снігоходи. Спорядженням забезпечуються відповідно до місцевих та міжнародних програм розвитку. Проте, хотілося би кращого матеріально-технічного забезпечення перш за все тому, що кількість туристів постійно збільшується. Зростає необхідність і в розвитку мережі гірських рятувальників та, можливо, створення окремої структури, яка б їх об’єднувала.
Рекомендації. Аналізуючи досвід останніх років, Ярослав дає декілька важливих порад, зокрема уважно слідкувати за погодою перед і під час мандрівки, мати із собою спеціальний пристрій GPS (а не телефон), оскільки в умовах гірської місцевості та поганої видимості, він найчастіше підводить туристів. Відповідальніше ставитися до мандрівок, особливо в зимовий період. Чимало туристів нехтують рекомендаціями рятувальників, не проводять реєстрацію та не дотримуються маршруту. А також більшість груп є непідготовлені до складних кліматичних умов та не мають всього необхідного туристичного та спеціального спорядження.
Випадки на посту
Випадок 1. Одного разу взимку на гору Піп Іван прийшли двоє туристів, поляк та іспанка. Після інструктажу та рекомендацій рятувальників змінити маршрут та піти через гору Смотрич іноземці знехтували порадами та, використовуючи GPS мобільного телефона, направились через Вухатий камінь по класичному літньому маршруту. Дорогою по траверсній стежці вони в умовах дуже поганої видимості зблудили та вийшли на дуже крутий схил і побоялись рухатись далі. За допомогою звернулись до рятувальників, по телефону надали GPS координати свого місцезнаходження. Їм на допомогу висунулась група із двох чоловік, які чергували на Чорногірському гірському пошуково-рятувальному пості, та вже впродовж півтори години рятувальники їх відшукали в умовах густого снігопаду. Рятувальники надали допомогу та вивели групу із небезпечної ділянки схилу і провели до найближчого населеного пункту. Інколи вміння користуватися сучасними засобами навігації рятує від переохолодження та трагічних наслідків.
Випадок 2. В обідню пору поступило повідомлення, що група у складі трьох чоловік втратила орієнтування на схилах Чорногірського хребта в районі полонини Бальзатул. Як виявилось, у групі було двоє чоловіків із досвідом літніх походів та навичками в орієнтуванні на місцевості, і одна жінка. Але при різкому погіршенні погодніх умов все ж таки були затиснуті на схилах високогір’я. Провівши вже одну ніч на снігу в наметі, їм вдалось направити сигнал про допомогу в рятувальну службу (мали занотовані контакти та телефони, це теж важливо). Оскільки їх орієнтовне місцезнаходження було в зоні відповідальності Явірнинського ПРВ, то знову ж на допомогу вирушили хлопці із г. Піп Іван. Туристи встигли втратити надію на порятунок, та рятувальники знайшли їх доволі швидко та безпечним маршрутом провели до села Дземброня.
Підсумуємо: Дуже важливо бути підготовленим до погіршення сезонних погодних умов, мати надійні засоби навігації та не покладатися тільки на везіння. Обов’язково реєструватися у рятувальних службах та мати їх контактні телефони. В зимовий період визначальним фактором є оперативність та швидкість долання відстаней рятувальниками при надходження сигналів тривоги. Тому оптимальне територіальне розташування, як у випадку із Чорногірським гірським пошуково-рятувальним постом та забезпеченість снігоступами, скітурами, лижами чи снігоходом рятувальних загонів зіграють вирішальну роль у боротьбі людини із стихією. Таких історій порятунку стає дедалі більше і роботи у гірського рятувальника лиш додається, адже популярність гірських видів спорту зростає. Нам залишається прислухатися до порад фахівців і подякувати їм за їхню роботу та сили, які вони віддають під час виконання своїх обов’язків.
