Матеріал для тих, хто давно думав, але все ніяк не наважувався вирушити у свій перший похід. Для тих, хто після важкого робочого тижня, замикається у стінах із пультом в руках в надії знайти спокій і відпочинок. Варто нагадати, що ми живемо в унікальному туристичному регіоні і не завжди вміємо організувати свій відпочинок тут, вирушаючи в “заморські краї” в пошуках релаксу. Проте, альтернатива є і найосновніше – вона поруч. Я опишу найпростіший та найдешевший варіант одноденної мандрівки у Карпати.
Найзручніше спробувати свої сили, набути досвіду, підібрати спорядження та розвідати туристичні маршрути в м. Яремче. Варіантів добирання є декілька: поїзд, автомобіль, маршрутний автобус. Зупинемося на першому, найдешевшому та найбільш видовищному. Вирушаємо о 8:15 із залізнодорожнього вокзалу м. Коломия, квиток звідси до Яремче коштує близько 20 грн. Дорога займе майже годину, проте час пролетить непомітно, увагу привертають тутешні села та краєвиди. Чим більша компанія, тим веселіший переїзд, для дітей це також буде пізнавально. До прибуття в пункт призначення нам слід визначитися із приблизним варіантом маршруту та місцями, які ми хочемо відвідати, тому варто оцінити склад та вік групи, час який ми плануємо витратити на мандрівку в її активній (ходовій) та відпочинковій фазі. А відвідати та подивитися в Яремче справді є що: водоспади Пробій та Дівочі сльози, гори Маковиця та Явірник, скелі Довбуша, вольєрне господарство та унікальний парк-музей «Карпати в мініатюрі», Прутські пороги, Карпатський національний природний парк, музеї, вело та кінні прогулянки, мотузкові парки ну і, звісно ж, сувенірні ринки. Заздалегідь попереджу: відвідати всі ключові місцини та спробувати всі види відпочинку вам за один день аж ніяк не вдасться. Для того, щоб побачити все, доведеться відвідати Яремче декілька разів, відкриваючи для себе кожного разу щось нове. Чесно кажучи, відпочинок в літній час у Яремче нічим не поступається релаксу в обжитих нами (коломиянами) Шешорах. Наша мета – прогулянки на свіжому повітрі, тому основну частину подорожі ми виділимо якраз для сходження на г. Маковицю (984 м.) з подальшим захопленням деяких популярних місцин.
Підготовку до мандрівки ми розпочали ще напередодні, в Коломиї, тому необхідний набір спорядження вже спакований. Коротко, що потрібно мати із собою:
Провізія, вони ж харчі: бутерброди, овочі (огірки, помідори, шампіньйони чи баклажани) та фрукти, декілька варених яєць, сирна маса ”творог”, хліб чи булочки, зелень, мариноване м’ясо для запікання на вогні, або попередньо спечене в духовці (хто як любить), солодощі, термос з чаєм, запас води у пляшці. Кількість та вміст підбирається індивідуально, але, зазначу, що набирати із запасом не слід, оскільки ми розраховуємо провести один основний прийом їжі та декілька невеликих зупинок на перекус. Оскільки, в місті достатньо харчових закладів та торгівельних точок, то без особливих проблем, можна поласувати улюбленим морозивом на початку чи в кінці походу. Ми ж розраховуємо, провести свій обід десь значно вище, тому, при можливості, беремо із собою пальник із газовим балоном, казанок або ж чайник, щоб підігріти чи зварити свою трапезу. Також можливо в спеціальних місцях, розвести вогнище та запекти ковбаски чи м’ясо.
Спорядження. Спершу слід оцінити базову інформацію про місце куди ми вирушаємо. Із досвіду та погодніх умов, вибираємо вільний одяг спортивного крою: футболки та шорти, лосіни чи штани, в основі, назвемо його – “першим шаром”. Не забуваємо, наш маршрут проходитиме через місто та лісову зону карпатських лісів, полонин, а там погода може змінюватися по декілька разів на день. Тому, ідеальний для нас одяг – туристичного (outdoor) спрямування, або рибацького чи мисливського походження. Люди, які стабільно проводять час в горах, зупиняють свій вибір на вбранні профілюючих фірм виробників, брендів, які спеціалізуються на виготовленні «аутдор» одягу та спорядження. Це пояснюється використанням спеціальних матеріалів та технологій, які покращують умови перебування людини в природному середовищі, але про це пізніше….
Оскільки ми будемо долати непересічну місцевість, проходячи маркований маршрут, то зупинимося на спортивних кросівках з твердою підошвою, або ж на адаптованих спортивних сандалях. Блудити первісними лісами у проливні дощі не плануємо, тому гумові чоботи та високе трекінгове взуття цього разу залишаємо вдома. Важливо також не забути про головний убір, кепку, чи баф та окуляри, бо сонце у горах ще може дати жару. Тепер пакуємо «другий шар» – це верхній одяг, штурмовка чи дощовик, що забезпечить нам сухість під час короткочасних атмосферних опадів на верхах. Штурмовка – одяг із спеціальним покриттям (мембраною), що не дозволяє волозі потрапити на наш одяг. Також беремо із собою тоненький флісовий чи шерстяний светр, для випадків різкого похолодання. Зазначу, що неодноразово, перебуваючи в горах в липні, натрапляв на крижаний вітер та сніг. Якщо ж із вами, мандрує дитина, то цей список множиться мінімум удвоє. З індивідуального спорядження, обов’язково взяти із собою похідну аптечку, при необхідності ліки, крем від сонця, протиалергічні засоби, сірники. Із групового спорядження: мапа, казанок, пальник, ніж, набір посуду, туристичні килимки, тент, мотузку.
Всі свої пожитки вкладаємо в туристичний рюкзак із рекомендованим об’ємом 20-30 літрів для дорослого та 10-15 для дітей. Речі пропорційно розділяємо між усіма учасниками групи. На перший погляд здається, що перш, ніж серйозно зібратися в похід необхідно добряче витратитися на спорядження, але це не так, необхідно уважно придивитися до речей повсякденного вжитку, які є у кожній домівці, а при купівлі нового спорядження чи одягу звертати увагу на його практичність. Скажімо, вам ніколи не завадить мешкаючи у місті, ходити до роботи із туристичним рюкзаком та у водонепроникній штурмовці і тим самим, мати функціональну та практичну річ на всі випадки життя. Якщо ж вам вже надто сподобається подорожувати та долати гірські стежки, то ви так чи інакше прийдете до пошуку більш пристосованого спорядження…..)
Повернемося до залізничного вокзалу у м. Яремче, звідки починаємо рухатися в сторону центру в попутному напрямку із нашим приміським потягом Коломия-Рахів. Проходимо центральну алею та фотографуємося біля фонтану. Далі наш маршрут пролягає через ринок, перетинаємо колію і піднімаємося уверх в напрямку Карпатського національного природного парку (КНПП), в приміщенні якого діє виставка флори та фауни Карпат. Піднімаємося декілька вулиць вище і маємо нагоду відвідати вольєрне господарство КНПП, відвідини платні, вартість близько 20 грн для дорослих, робимо багато фотографій. На цю прогулянку ми витрачаємо близько години, але якщо з вами діти, то обов’язково огляньте територію господарства. Повертаємося вниз тією самою дорогою та спускаємося до основної карпатської автомагістралі, яка “петляє” над Прутом. Минаючи численні сувенірні прилавки, йдемо вздовж дороги та в місці, де зустрінемо найбільше скупчення автотранспорту, переходимо дорогу на протилежну сторону, до місця, яке визначає початок еколого-пізнавальної стежки на гору Маковиця. Існує декілька варіантів маршруту на цю гору, але ми використаємо найоптимальніший для нас варіант. Маршрут починається досить стрімко, але він підготовлений, є декілька місць відпочинку та облаштовані оглядові майданчики, звідкіля відкриваються краєвиди на саме місто. Значна частина дороги до вершини проходить через хвойно-березовий ліс із кам’яними розсипами на шляху. Дорогою натрапимо на ретрансляційну вежу, висотою 150 м, і одразу ж за нею вийдемо на полонину. З цього місця, наш погляд буде спрямований уверх до вершини та по сторонах, адже ми побачимо горизонт на десятки кілометрів довкола. Вздовж дороги натрапимо на облаштовані місця для стоянок та розведення вогню, де ми зупинимося в подальшому на обід. Біля самого підніжжя гори бачимо гостинний двір – “Колибу”, де можна спробувати традиційну гуцульську кухну, свіжу бринзу, будз чи молоко.
Останні 500 м будуть не з легких, адже підйом тут крутенький, але воно того вартує. На самій вершині встановлений великий хрест і є достатньо місця, для декількох груп туристів.
Півгодини милуємося краєвидами і прямуємо вниз, до місця нашого обіднього відпочинку. ….Найсмачніша частина нашої вилазки…))) Підйом з обідом займає 3,5 години, приблизно 7 км. Довго не затримуємося та спускаємося до нашої вежі, звідки звертаємо із відомого нам маршруту, стежкою вліво (є вказівник) і рухаємося вниз до оспіваних Скель Довбуша, минаючи кам’яні розсипи та велетенські маси каменю. Знову багато фотографуємося і після півторагодинного спуску збігаємо вниз до нашої автомагістралі, по котрій рухаємося в сторону центру до місця, де розпочався наш маршрут пізнавальною стежкою. Ось тут, якщо ми ще повні сил, переходимо колію і разом із численними туристами, рухаємося в напрямку водоспаду Пробій, їмо морозиво, п’ємо квас, купуємо сувеніри, “селфимося” та милуємося силою водяної стихії. Для відчайдушних є можливість пройти смугу перешкод на мотузковому парку та спуститися на тролеї, але довго затримуватися не слід, бо на годинниках вже близько 17:00. Це означає, що нам слід поспішати додому, або поїздом (20 грн), який їде з пересадкою в м. Делятин, або ж автобусом Яремче-Київ із автостанції о 18:00, (вартість близько 50 грн). Найоптимальніше спланувати завершення своїх мандрів якраз о 5-6 годині вечора, оскільки найбільший потік транспорту рухається саме в цей час, але якщо вам дуже сподобалося вештатися околицями, то є ще варіант прямого дизель-поїзда Рахів-Коломия, котрий вирушає близько 21:00.
Побутує думка, що гори допомагають краще розібратися в собі та багато чого переосмислити. Я вважаю, що гори допомагають нам зупинитися, і з численного потоку своїх думок вибрати істину. Для когось це релакс, для когось перезагрузка, але там ми насправді стаємо добрішими.
Фото із архіву Івана Візнюка
