ГЛУЗД

Ідеться про життя мільйонів. Тому я не міг мовчати

     — Йоган Людвіґ Мовінкель

Не буду мовчати і я. Голодомор. Пам’ятаю, першим (й шокуючим) твором на цю тему для мене став «Жовтий князь» Василя Барки.  Він вразив, зачепив всі можливі струни моєї душі й гіркотою відлунюється в серці й досі. Тому згодом й вирішила прочитати щось схоже, адже, на мою думку, наша історія – болюча й вистраждана – повинна бути закріпленою в пам’яті кожного. Так я натрапила на книгу Світлани Талан «Розколоте небо».

1930-ті роки. Історія української родини Чорножукових; ця родина завжди готова допомогти нужденним. Вони звикли все життя працювати: доглянуті коні, худоба, ідеально зорана земля. Та настає час колективізації, вони не можуть усвідомити, як можна віддати все нажите на загальне користування. Тепер кожен член сім’ї повинен самостійно зробити вибір –  продовжувати стояти на своєму (бути проти системи) або ж віддати все заради «прекрасного» майбутнього.

На сторінках роману є все: зрада, переживання, смерть близьких та питання «ЗА ЩО?», на яке жорстока влада не має бажання відповідати, адже головне – виконати план… байдуже, якою ціною.

Чесно, під час прочитання очі неодноразово наповнювалися слізьми, адже в ній все те, що вистраждане нашими предками; все те, що й досі болить кожного свідомого українця.

Цікаві цитати:

  •   дивна річ  – пам’ять: хочеться думати про майбутнє, а вона не відпускає з минулого;
  •   чи можна порівнювати почуття зі статками? Кохання не має своєї міри, воно не має меж, не має кінця. Воно або є, або його немає;
  •    … хвилювання нічого не зможе змінити, воно лише краде спокій;
  •    чекання – страшна річ. Здається, що час застиг, саме життя зупинило свій плин.

Цікаві факти:

  • Світлану Талан називають авторкою «реальних історій». Воно й не дивно, адже усі твори на гостросоціальну тематику;
  • роман «Розколоте небо» здобув спеціальну відзнаку «Вибір видавця» в конкурсі «Коронація слова 2014».