ГЛУЗД

Далібор Кравець – викладач старослов’янської міфології, переїжджаючи жити з сином у Львів, й гадки не мав, на що перетвориться його спокійне викладацьке життя за кілька днів…
Максимові Підгірському дідусь залишив єдиний спадок – незрозумілий дерев’яний куб, більше того – сказав передати його своєму викладачеві Далібору Кравцю. Дивно, бо дід ніколи з тим викладачем й не був знайомий. І тут починається найцікавіше: раптове зникнення студента, загадкові смерті, пошук артефакту, привернення уваги читача до легенд давніх слов’ян та багато іншого.
Ще в романі присутня зворушлива історія життя Кравця з коханою дружиною, коли вона була ще живою. Книга насичена кількістю сюжетних ліній, автор ніби перестрибує з однієї країни в іншу, знайомить з новими людьми, яких спочатку важко поєднати, та згодом все стає на свої місця. Перша половина книги читалась мені на одному диханні, потім важче, хотілось зробити паузу, переосмислити все – і знову читати.
Комусь Новік нагадав Дена Брауна, комусь – Кідрука, а дехто вперто заперечує схожість до інших авторів. Проте це щось нове й напрочуд цікаве в українській літературі. УВАГА! У романі присутні нецензурні вислови та сцени насильства, про що чомусь видавництво не попереджає.
Якщо вам цікаво побачити, як слов’янська міфологія відтворюється у сучасній літературі, – GO до “Останнього спадку” розгадувати куб разом з головним героєм гостросюжетного трилеру.

Цікаві факти:
– це дебютний роман Андрія Новіка;
– “Останній спадок” зовсім свіжа книга, адже вийшла друком у 2019 році;
– анотацію написав Макс Кідрук, де зазначив: “Андрій Новік намагається пробудити у читача цікавість до маловідомих таємниць і навіть забутих легенд – підкреслюю: саме українських легенд – і, як на мене, йому це вдається”.

Цікаві цитати:
– Просто подивися на людей! Вони такі заклопотані, нидіють у своїх сірих будинках-коробках і не бачать усієї краси життя. Вулицями ходять, утупивши погляд у землю, ще й чітко завченим роками маршрутом. Хіба люди зараз щасливі?
– Люди не є поганими, як і не є хорошими. Просто одні намагаються вразити оточуючих, а інші – себе;
– Прийнявши людину, позбуваєшся кайданів осуду.