Із Чикаго до Вашингтона через Немішаєве

Знайомтеся: Джордж Стентон! Він із Чикаго, тепер живе у Вашингтоні. Лише кілька місяців тому Джордж із важким серцем покидав українське селище Немішаєве, що поблизу Києва. Обіймав друзів, тиснув руки колегам, які за два роки стали рідними. Сьогодні в рубриці “Українські американці” хлопець розкаже, чим його вразила Україна. 

Понад два роки, від вересня 2017 до листопада 2019, Стентон був волонтером Корпусу Миру в Україні. Допомагав зі стратегічним плануванням та розвитком громади Немішаївській селищній раді. Цей період став знаковим для Джорджа. Із чого все починалось? Розповідаємо.

Чому ти став волонтером?

“Це змога досліджувати інші культури з різних боків, зустрічати нових людей, намагатись їх зрозуміти. Гадаю, що краще людина розуміє інших людей, то краще вона розуміє світ”.

Коли Джордж тільки приїхав до України зі Сполучених Штатів Америки, багато речей були для нього незвичними. Але найбільше дивувала відкритість українців і готовність завжди прийти на допомогу. Пригадує, як одного разу підійшов до автомата з водою, але ніяк не міг зрозуміти, як ним користуватись. Знаки та написи на автоматі майже ні про що не говорили волонтеру, бо ж він ще добре не знав української. Джордж попросив чоловіка, який проходив повз, щоб той допоміг. Виявилось, що автомат не працював. Чоловік показав, де написано номер телефону технічної підтримки, але Джордж сказав, що не може подзвонити, бо добре не розмовляє українською. Тоді чоловік сам набрав номер, пояснив ситуацію і залишався з Джорджем, доки проблеми не вирішили.

“Цей приклад був дуже цінний для мене, адже він про те, що в Україні зовсім випадкові люди можуть допомогти. Мене це приємно дивує, але ще більше вражає щирість українців. Усі відносини та зв’язки, які я мав тут, були справжніми й довірливими”.

Виклики по-українськи

Найбільшим викликом для Джорджа була мова:

“Я поступово підвищив свій рівень української, особливо розмовної, але російської не вчив зовсім. Тому коли чув, як люди говорять між собою хтось російською, а хтось українською, було дуже складно зрозуміти”.

Інший, не менш серйозний виклик, — стереотипи про американців, афроамериканців, людей із темним кольором шкіри. Часом волонтеру доводилось чути не тільки упереджені, а й справді образливі речі про себе. І попри те, Джордж упевнений: це не зі зла, а через необізнаність:

“Багато українців ніколи в житті не бачили американця чи афроамериканця”, — пояснює волонтер. 

У такому разі найліпша пігулка від стереотипного мислення — діалог та вміння слухати.

“Як волонтер Корпусу Миру, я проводив тренінги на тему культурного розмаїття й толерантності. Пояснював: “Уявіть, що ви приїхали в іншу країну. Усе, що чуєте від місцевих мешканців, — це стереотипи про вас. Як би ви почувались?”. А ще я наголошував, що дуже важливо слухати одне одного. Часто саме стереотипи заважають нам чути і бути почутими. Але цього треба вчитися”.

Цікаві факти 

Джордж має магістерський ступінь із розвитку громад, добре розуміється у стратегічному менеджменті. Однак тільки в Немішаєвому він зміг застосувати на практиці знання, здобуті в Іллінойському університеті

“Багато з того, що мені вдалося зробити, —  завдяки активності та злагодженості моєї громади. Я завжди відчував, що більшість людей, з якими я працюю, дійсно хочуть робити щось разом. Що б ми не робили, це викликало в них справжній запал. У Чикаго я ніколи не спостерігав такого зацікавлення на рівні спільноти. Можливо, його мали окремі ентузіасти, але не вся спільнота”.

У селищній раді волонтер допомагав складати стратегічні плани й плани заходів. Він також організовув публічні події.

“Я працював здебільшого з молоддю, але також із людьми старшого віку. Зробив для себе висновок, що найпотужнішими рушіями прогресу в Україні є молодь і жінки”. 

Одним із найбільших своїх успіхів Джордж вважає всеукраїнський табір “Модель ООН”, який він та його команда організували в Немішаєвому цього літа. На табір приїхало 60 дітей з усієї країни. Головними темами обговорень стали роль технологій у глобальних питаннях та міжнародна корупція.

“Це великий форум для дискусій і дебатів. Під час нього діти вчаться думати глобально про такі питання, як корупція і технічний прогрес. Вони спілкуються з представниками організацій, які працюють із цими темами, дізнаються, як всесвітні процеси впливають на життя в їхніх громадах”.

Інший цікавий факт про Джорджа  — він об’їздив більше українських населених пунктів, ніж американських. Пояснює це тим, що волонтери Корпусу Миру, які живуть в одній країні, час до часу відвідують одне одного.

“Коли нас запрошують на подію в іншому місті чи селі, ми їдемо туди, беремо участь, а далі маємо час дослідити той населений пункт, у якому перебуваємо. Так я відкрив для себе багато цікавих місць”.

Мандруємо Україною з Джорджем

У своєму списку улюблених куточків України на перше місце Джордж впевнено ставить Немішаєве, бо там його друзі. А от друге місце дістається Вінниці.

“Усе, що я бачив у Вінниці, мене вражало. Я гуляв тамтешніми вулицями, бачив фонтани. Мені здається, Вінниця має ідеальний розмір як для міста. Вона не надто велика й не надто маленька”.

“Якби Україну відвідали мої друзі з Америки, я показав би їм вінницькі фонтани. Це неймовірне видовище! Ще ми б поїхали в якесь приморське селище біля Одеси (сама Одеса надто людна) насолодитись морем. Я б також показав їм Кам’янець-Подільську фортецю”.

П’ять підсумків українського американця

  1. Що краще людина розуміє інших людей, то краще вона розуміє світ.
  2. Українці дуже відкриті й завжди готові прийти на допомогу.
  3. Люди керуються стереотипами через власну необізнаність.
  4. Найбільшими рушіями прогресу в Україні є молодь і жінки.
  5. Багато з того, що мені вдалося зробити, — завдяки активності та злагодженості моєї громади.

Журналістка: Ксенія Янко

Фото: архів Джорджа Стентона

Отримувати сповіщення з новими матеріалами можна в нашому Telegram-каналі. Підписуйтеся і будьте в темі)