Франківка Оля Хрипуненко з 2016 року пише картини. Нещодавно вона почала продавати їх, а зароблені кошти віддавати на потреби військових.
Творчість як зброя
“Ми розвивали у ній багато талантів, поки вона ходила в садочок. І коли там запитали, ким вона хоче бути, Оля відповіла — “художницею”. І це був знак. З того часу вона малює”, — ділиться тато художниці Олександр Хрипуненко.
Білява 11-річна Оля Хрипуненко малює уже 5 років. Окрім малювання, дівчинка має чимало інших захоплень. Вона займається верховою їздою, плаванням, стретчингом, вокалом, бальними танцями, фігурним катанням, грає на гітарі та фортепіано, а минулого року відвідувала заняття з плавання на байдарках та каное.
Проте особливу любов Оля має саме до малювання. Виставку картин батьки Олечки планували ще на початку березня, а малюнки готували ще з минулого року. Та через широкомасштабне вторгнення вдалося її організувати тільки у вересні.
“На виставку у Ваґабундо прийшло чимало друзів та знайомих. Друг чоловіка запитав, чи ми продаємо картини. Я сказала, що роботи можна купити. Щоб написати одну картину, Оля відвідувала два-три заняття, а ще ми купували рамку, щоб її оформити, — загалом виходить мінімум 1000 грн. Гроші від продажу вирішили передати на ЗСУ. І так з того часу почалося, донечка одразу підтримала”, — розповідає мама дівчинки Наталя Хрипуненко.
“Це моє заспокійливе”
Раніше батьки Олі підтримували ЗСУ власними коштами. Коли придумали ідею з картинами, одразу сконтактували з волонтеркою Оксаною Говерою.
“Із 2014-го я волонтерка-логістка. На передовій багато моїх друзів та родичів. Я знаю, чого вони потребують. Мені приходить запит з передової, і я шукаю, де це придбати в тилу. Із картин Олечки на цей час перераховано на ЗСУ 13 700 грн, з яких 6 тисяч — на пікап, 1 тисяча грн — у волонтерський центр на супи та шкарпетки, 6700 грн — на дрон. Щойно ми закінчуємо збір, одразу відкриваємо новий, адже в цьому є потреба”, — розповідає Оксана Говера.
11-річна художниця підписує кожну картину, аби люди памʼятали, що був такий період в житті — ми разом виборюємо перемогу.
“Дуже тішуся, що моя дитина має високий рівень свідомості. Вона робить це із задоволенням. Немає якогось відчуття втрати. Це помітно по її очах”, — додає Олександр Хрипуненко.
Оля припинила рахувати свої картини.
“Малювання — це моє хобі. Завдяки картині я можу виражати свої емоції. Якщо ми з однокласниками посварилися, я беру папір, ледь його не роздираю, і так мазюкаю (протягує слова, — ред.). Це моє заспокійливе”, — ділиться дівчинка.
Окрім того, що Оля продає картини, вона часто дарує їх близьким. Дехто з них має вже кілька її робіт.
Дівчинка каже: “Військові нагадують мені про захист, безпеку і викликають вдячність”.
11-річна Оля займається ще й пошиттям одягу і вже чимало речей створила й для себе.
Наразі дівчинка роздумує над тим, щоб волонтерити, шиючи вбрання. Її надихнула вчителька з фортепіано, яка робила джгути для зупинення крові. Хтозна, можливо, незабаром Оля Хрипуненко займатиметься ще й цією діяльністю.
Журналістка та фотографиня: Уляна Сторощук
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
