“Ти його не бійся, він не вкусить…”, або як я намагалася стати піцейолою

Я змалечку люблю смакувати гарячою піцою. Пам’ятаю, як мама вперше дозволила долучитися до її приготування. Оскільки я безліч разів готувала піцу вдома, то не переймалась, що не впораюся з роллю піцейоли.  “Що може бути складного в цьому??”,  —  думала я, йдучи на одноденну роботу в PizzaBix.  

Переживаєш?  Я теж…

Коли зайшла, то трохи переймалась, як мене сприйме колектив. 

“Я ж не кухарка з десятирічним стажем, якщо я там узагалі не впишуся, а лише заважатиму працювати?”, — крутилися думки. Їх перервала адміністраторка PizzaBix Ілона Дідик, яка з привітною усмішкою провела мене на так званий бекстейдж. Я одягла уніформу і в повній готовності пробралася на кухню.

У PizzaBix вона відкрита, щоб відвідувачі могли спостерігати, як готують їхнє замовлення. Я вже її бачила, проте в новій ролі вона мені здалася ще загадковішою: одразу стало цікаво, як працюють усі механізми і як цього місця вистачає для приготування сотні піц і не тільки.

Моєю вчителькою на наступні декілька годин стала шеф-кухарка Наталія Приймачук. Ніколи не забуду початок нашої розмови:

“— Переживаєш?
— Та ні, просто все дуже цікаво…
— Я теж переживаю”.

Після її слів мені трохи полегшало, і ми взялися до роботи: одягли одноразові рукавички, які повинні носити всі працівники, змастили руки олією (щоб тісто не прилипало) і почали його розкачувати.

Я вимальовую вишиванку, яку спочатку їдять очима…

Пані Наталія до цього працювала кухаркою в Soprano та SushiHouse, згодом вирішила спробувати щось новеньке, так і почала готувати піцу. На день жінка випікає приблизно 150 штук і тішиться, що може порадувати ними гостей.

“Я закінчувала медичний, але стала кухаркою. Людям подобається смачно їсти, а мені — момент, коли я розкачую тісто, зверху кладу те, що вони обожнюють. Я вимальовую вишиванку, яку спочатку їдять очима, а потім уже ротом. Піцейола — майстер у всьому, не достатньо вміти лише правильно розкачати тісто. 
Тепер можна знайти багато роботи, але не кожна буде надихати. Коли люди дякують за смачну піцу, одразу так приємно стає і хочеться придумувати ще щось нове”.      

  Уяви, що любиш це тісто…

Я не переживала, що переверну деку з тістом або ж розсиплю сир з контейнера, бо була під керівництвом дуже хорошої шеф-кухарки. У думках я прозвала пані Наталю кухонною гуру. Ніколи не могла зрозуміти, як це — готувати з любов’ю, доки не побачила, як жінка із захопленням готувала чергову піцу. Вона із запалом у глибоких блакитних очах та широкою посмішкою розповідала мені про кожен крок.

“У дитинстві я обожнювала гратися пластиліном, а тісто — це щось схоже. Ми, піцейоли, як гончарі та ювеліри: як руки взаємодіють з тістом, такою й вийде піца. Маємо гратися ним, отримувати задоволення від того, що воно в наших руках, а не боятися зробити щось неправильно”.

Збоку здається, що все так легко, а от розтягнути тісто по деку, щоб не було дірок, виявилося складним завданням. Капець, це важко. Чому з’являється так багато дірочок, я ж з тістом акуратно?

На це пані Наталя відповіла: “Уяви, що ти любиш це тісто і воно розлягається під твоїми руками.

З тістом та декою я дружу, і вони зі мною теж, тому бачу, де тісто може розірватися. Це все практика, а ти піцу в кафе вперше готуєш”.

Зробити бортики виявилось ще складніше: щоб сформувати гарні та пишні, потрібно пальцями пройтись по колу і всюди притиснути тісто, на що я знову почула влучну фразу:

— Ти його не бійся, бортик тебе не вкусить, навпаки, він сам просить: “Зроби класний, щоб люди побачили мене очима й одразу захотіли з’їсти”.

З підказками я “профі”

Коли настав час вибрати начинку, я вирішила, що моєю першою піцою буде “Ілон Марс”: колись я замовляла її на день народження, і це приготування могло нагадати мені хороші миті.

Для новачків на стінах висять підказки з рецептами всіх страв, це мені й допомогло виглядати профі. Звечора кухарі роблять заготовки, що полегшує роботу і не змушує гостей довго очікувати замовлення.  Усе, що мені потрібно було, — це дотримуватися інструкції й послідовно наповнювати піцу продуктами, набравши їх у спеціальну мірну ложечку. Найбільше сподобалось виливати на тісто томатну основу (головне — не попасти на бортики), яка апетитно розливалася по колу, а потім одразу сипати тертий сир на майбутній шедевр. Для дрібного теж є спеціальні мірні ложечки, які економлять час для приготування (не потрібно ще раз переважувати). Після наповнення піци всім потрібним ми відправили її в супершвидкісну електричну пічку.

П’ять хвилин — і піца готова. Я була здивована, бо зазвичай готую її добру годину і ніяк не можу дочекатися бажаного бенкету, а тут так швидко… Далі розрізаємо піцу та доповнюємо зверху інгредієнтами відповідно до рецепту. Після цієї піци я зробила ще “Прошутто” та “Барбекю”, тут уже допоміг су-шеф Юрій Атаманюк.

“У PizzaBix я працюю від відкриття залу, тобто 2 місяці. Перед цим був піцейолою в Тіп-Топі, тому готувати піцу для мене звична справа, але саме в новій піцерії я став су-шефом”.

Рецепти ми вдосконалюємо всією командою

Піцерія PizzaBix запрацювала в Коломиї 26 лютого на самовиніс та доставку, а вже 14 серпня відбулося офіційне відкриття залу. Тож тепер піцу можна смакувати не тільки вдома, а й у затишному закладі. PizzaBix — це сімейне кафе, куди можна приходити з дітьми. Тут є дитяча кімната і телевізор для батьків, щоб вони мали змогу спостерігати за дітьми. Також є VIP зала, якщо бажаєш посидіти із друзями далі від інших. Колектив PizzaBix допомагає з організацією свята твоєї мрії (допоможе зробити день пропозиції незабутнім або ж організує день народження). На сьогодні в меню є 12 видів піц, проте завжди щось змінюють та удосконалюють.

Піцу намагаються приготувати та доставити якнайшвидше. На кухні є спеціальний таймер на кожне замовлення: на приготування піци відведено рівно двадцять хвилин. Доставку здійснює один кур’єр, поки сприяють  погодні умови йому допомагає ще й кур’єр на мопеді.

Що по акціях?

“У нас є постійна акція: 1+1=3, за якою гість обирає три піци й отримує безкоштовно ту, яка найдешевша в чеку. Є ще акція: дві піци 50 розміру — і літрова кола в подарунок. Діє знижка 20 % на самовиніс, а доставка  — безкоштовна. У деякі дні до 12 години діє акція: до кожних 100 гривень замовлення кола 0,33 в подарунок.”,  —  розповідає адміністраторка Ілона Дідик.

Підсумки

Після двох годин цікавої роботи я з полегшенням та невеликим смутком зітхнула: було трохи складно виконувати всі процеси сконцентровано і правильно, але результат того вартий. Дивно, але я взагалі не втомилася, навпаки,  почувалася сповненою сил. Мене дуже надихають люди, а після спілкування з персоналом я вийшла з прекрасним настроєм і бажанням працювати ще більше та щиріше, бо кожна робота стає прекрасною, коли ти виконуєш її з любов’ю. 

Я спробувала своє творіння: три піци, смак яких я не забуду ніколи. Працювати піцейолою мені сподобалось. Я вкотре переконалась, що  немає легкої або ж нудної роботи, кожна по-своєму складна та цікава. Робити піцу —  ціле мистецтво, яке я почала опановувати. Хтозна, можливо, якщо не вийде із журналістикою, то піду піцу готувати. Але найбільше мені в PizzaBix сподобався колектив та дружня атмосфера, що там вирує. Мене прийняли як свою. 

Уроки, які я засвоїла під час приготування піци:

Грайся з тістом, ти ювелір.

Не бійся бортиків, вони не кусаються.

Сміливо розтягуй тісто, бо результат залежить тільки від того, що ми робимо з ним у цей момент.

Уяви, що любиш тісто.

Захоплюйся роботою і радій, що зробила так багато і потішила клієнтів.

Прагни кращого.

Журналістка: Каміла Чернєцова
Фотограф: Назар Яжинський 

Людино з Глуzдом, допоможи нам стати кращими — заповни анкету!

А щоб у твоєму житті було більше Глуzду —підписуйся на наш телеграм-канал.