Врятувати світ від сміття, починаючи з Верховини

Кілька років тому Яніна Лучейко разом із сім’єю переїхала з Києва до Верховини. Тут вони розпочали сімейний бізнес та ініціювали проєкт, що розвинув екозвичку у верховинців, — сортування сміття. Глуzд розпитав Яніну про досвід екопросвітлення.

Як Верховина привчалась сортувати

У Києві сім’я Яніни звикла сортувати сміття, а коли переїхала у Верховину, то не мала куди його дівати. Виявилося, що багато людей не знали, що робити з відходами. Згодом Яніна дізналася, що у Верховині таки є комунальне підприємство, яке надає послуги з вивезення сміття, а потім знайшла і пункт прийому вторсировини.

“Із центральної частини селища комунальне підприємство вивозило сміття, охоплюючи приблизно 30–40 % населення, до інших не їхало, тому що далеко, або немає нормальних доріг для техніки, або його не викликають люди”, — пояснює Яніна.

За словами активістки, селищна рада не брала активної участі у вирішенні цього питання, тому що не було запиту від громади, а люди не зверталися, бо не знали куди. Також за вивезення сміття потрібно платити, а мешканці не розуміли, навіщо давати гроші за те, що їм не потрібне. 

Яніна Лучейко ініціювала громадський проєкт “Еко Верховина”. Разом з активістами розпочали комунікаційну кампанію, щоб розповісти людям, що є комунальне підприємство, а комунальному підприємству показати, що є багато людей, яким воно не надає послуг, через що виникає багато стихійних сміттєзвалищ у Верховині та довкола неї. Селищну раду намагалися переконати, що проблема пріоритетна.

Також завданням активістів було показати: якщо сортувати сміття, то платити можна втричі менше.

“Селищна рада придбала контейнери, але довго їх не ставила. Комунікація в нас тривала приблизно пів року”, — розповідає Яніна.

Спочатку влада пропонувала встановити контейнери лише для пластику і скла, але активісти пояснили, що це не добре, бо люди все одно не матимуть куди дівати інше сміття. 

“Контейнери могли б заповнювати різним сміттям, як це бачимо в сусідньому селі Ільці”, — каже активістка. 

Баки у Верховину закупили за кошти екологічного обласного фонду. Тепер по 3 такі розміщено на 25 майданчиках, тобто охоплено всі вулиці. 

Ніби й вирішили проблему, однак з’явилися інші питання: хто мав би платити за вивезення сміття і скільки. Питання повністю не вичерпано, наразі платять мешканці, решту — із селищного бюджету.  

Про демотивацію, недокомунікацію та переповнені баки

Ще одна проблема — чуже сміття. Яніна розповідає, що його привозять у Верховину мешканці сусідніх сіл, де немає контейнерів.

“Я розумію людей, тому що можна довго чекати, поки староста в селі вирішуватиме це питання, але виходить, що і вони не вмотивовані з тим щось робити”. 

Також жінка додає, що деколи привезене сміття залишають у баку для вторсировини, що нівелює їхнє сортування.

“Також якщо з 10 хат одна не сортує, то складеться враження, що цього не робить ніхто, адже люди дуже багато продукують сміття. Навіть якщо одна людина виносить сміття в ліс, то все одно буде стихійне сміттєзвалище, і це часто демотивує людей”, — каже активістка.

Проте, за словами Яніни, на непроїзних вулицях, куди незручно їхати, щоб викинути своє сміття ввечері, видно, що люди сортують, тут чисто. 

Інколи в післясвяткові періоди або розпал сезону сміття значно більше і комунальні підприємства не встигають його вивозити. Мешканці обурюються, бо вважають, що так утворюється стихійне сміттєзвалище.

“Але якщо тепер є переповнений контейнер зі сміттям, то виникає питання: куди його дівали раніше? Тому тішуся і дякую, що сміття люди несуть у баки, хай недопрацьовує комунікаційна політика, хай селищна рада не до кінця виробила механізм оплати, але ми маємо той результат, який хотіли, — сміття не опиняється в лісах”, — пояснює Яніна Лучейко.

У Верховині сортує сміття чимало садиб. Про це каже комунальне підприємство, а також приватний пункт приймання вторсировини. До нього люди привозять відходи, а також його працівники почали їздити по селах та збирати сортоване сміття.

Починати з найменшого

Кілька років тому ініціатори проєкту “Еко Верховина” об’їздили багато шкіл Верховинського району та провели лекції про сміття, про те, що з ним відбувається в довкіллі. Потім одна велика організація подарувала їм картонні контейнери для сортування сміття — і вони роздали їх навчальним закладам. Також активісти створили школу сортування сміття та разом зі школярами організували різні акції, зокрема прибирання в зелених зонах та лісах. 

Минулого року Яніна з командою видала книжку для дітей “Врятуй світ від сміття. Все починається з тебе”. Кошти для цього збирали серед друзів, знайомих, у мережі. Коли її видрукували, то роздали безплатно всім початковим школам Верховинського району.

“Я мала б більше занурюватися в навчання, але мені дуже хотілося малювати (сміється — ред.). Мене турбувала проблема сміття, і я хотіла зробити таку книжку. Коли ескізи були готові, я віддала їх своїй знайомій дизайнерці Олені Бланк, і вона дуже швидко зробила цифрові малюнки. Редагувати тексти до книги погодилася  редакторка “Освіторії” Олена Павлова. І ми доволі швидко створили таку книжечку”,  —  розповідає Яніна.

Мета — ознайомити учнів початкової школи та дошкільнят із впливом сміття на життя і донести їм про важливість сортування. Там є багато ігор на тему екології, з допомогою яких діти дізнаються щось нове та одразу перевіряють свої знання.

Із чого почати, щоб повторити такий досвід у своїй громаді?

1. Знайти однодумців та об’єднати зусилля.

2. Налагодити співпрацю з органами місцевого самоврядування. Саме в їхній компетенції — створення інфраструктури поводження з відходами, яка від 1 січня 2018 року має містити також і сортування.

3. Знайти поблизу приватних заготівельників вторсировини і популяризувати їхні пункти приймання.

4. Створити сторінки в соціальних мережах для поширення інформації про сортування сміття і роботу пунктів приймання вторсировини.

5. Наповнити інформаційне поле матеріалами про вплив сміття.

6. Вірити в результат.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду “Відродження”.

Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження” та Європейського Союзу. 

Журналістка: Ірина Блаженко
Фото: архів Яніни Лучейко

А щоб у твоєму житті було більше Глуzду — підписуйся на нас у телеграмі чи вайбері.