У передмові до “Велика президентка маленької країни” Даля Грибаускайте звертається до українського читача й сподівається, що книжка про неї допоможе зміцнити віру в себе й посилити вимоги до керівництва країни. Сталева Магнолія, таке альтернативне звання отримала президентка, попри опір олігархів зуміла зняти країну з голки кремлівського газпрому, реформувати судову систему й взяти вектор на демократичне майбутнє.
Спробуємо з’ясувати унікальність досвіду Литви крізь книжку про її відому президентку. Книжку написала колишня радниця Далі Грибаускайте, тому будемо й критичні.
Годі здригатися!
В образі президентки з книжки Дайви Ульбінайте ви не знайдете жодної критики чи невигідного боку. Авторка багато років працювала радницею Грибаускайте й, маючи добрі стосунки з нею, написати іншу книжку, не могла. Хоча мені й самій важко було натрапити на інформацію про неї, де містилось би слово “скандал”, не беручи до уваги олігархічні чи проросійські медіа.
Грибаускайте вимоглива і до працівників, і до самої себе. Про президентство та політику в книжці багато. Трохи тезисно:
– “Людина може стати будь-ким і мусить удосконалюватися”;
– “Я ізолювала все своє особисте життя, щоб не стати вразливою. Коли мене вмовляли стати президентом, я відмовилася ще і тому, що нема кому бодай поплакатися на плечі, якби трапилося яке лихо. “Ви не уявляєте, яка ви сильна”, — казали мені… Як сильна? Я самотня. Виявляється, що через це і сильна, бо невразлива — не маю близьких, тому до мене підступитися буде дуже важко”;
– “Східна сусідка, на жаль, досі плутає економіку з політикою або свідомо використовує її як політичний інструмент, і поки там керуватиме адміністрація путіна, ця країна відчутно не зміниться”.
Даля Грибаускайте взяла собі за девіз коротке словосполучення — Годі здригатися! Цю фразу варто виокремлювати, щоб розуміти, що їй допомагало в рушійних діях і чому вона стала каменем спотикання кремля.
За словами Далі Грибаускайте, вона ніколи не хотіла ставати політиком, а тим більше головою держави. Почуття відповідальності, яке виникло опісля її навчання в США, стало тим важелем, що змусив піти на вибори.
Авторка пише, що відчувала, наче Президентка мала борг перед Литвою, не може стверджувати, звідки це почуття, але припускає, що воно властиве поколінню, яке виросло в радянські часи або ж у сім’ї, яка задля безпеки та спокою міцно тримала сімейні таємниці. Про “борг” є окремий розділ, тому не переповідатиму.
Якщо вам цікава репортажистика, то вам може сподобатися “This is Америка” Остапа Яриша. Про неї можна почитати тут.
Поперек горла
Частина життя президентки минула в совєцькому союзі, тому її не раз кололи минулим: членство в комуністичній партії, робота в партійній школі. Єдине, що відштовхує, — 11 зниклих сторінок з особистої справи. Та попри це, її політика далека від комуністичної.
Важливою за час президентства Далі Грибаускайте була реформа судової системи. У Литві із судами було дуже зле, і те, як у литовців відновилася довіра до судів та прокуратури, — велика зміна. Здійснити це було важко, оскільки держава, звикла до корупції та кумівства, не одразу піддалася.
Крапки. А де ж схожість?
Дипломатичних відносин у президентки не склалося ні з путіним, ні з лукашенком. Варто також сказати, що вона може викликати у вас прихильність однією фразою: “росія — терористична держава”. Так вона сказала 2014 року. Вболівання Литви за Україну в персоні Грибаускайте, напевно, варті того, що 2015-го в Україні президентку відзначили нагородою “Людина року”. Свою підтримку вона висловила і 2022-го, критикуючи реакцію країн НАТО на напад на Україну.
Небажання “дружити” з росією вона засвідчувала своєю політикою. Стійкість проти ницості політики рф — це сказати тверде “ні” російському газу й пояснювати Європі, що то не так уже круто мати партнерство з таким монополістом.
Різниця між здобуттям незалежності Литви і України — один рік. І ці незалежності не приймає й намагається скасувати росія.
Минулого року країна-агресор мала спробу “невизнання” незалежності Литви, здобутої 1990 року, апелюючи до того, що балтійська країна веде агресивну політику щодо росії. Ще одна невеличка держава агресує до росії?
“Це ж було вже”, — лунає фраза в голові голосом Кучми.
Досвіди наших держав, як на мене, справді подібні, бо розчищення всього багна після союзу триває понад 30 років.
Щодо рекомендацій, то книга варта читання, бо це хороше введення у світові контексти. Багато хто її рекомендує дипломатам чи політикам, та насправді вона для всього українського народу.
А щоб у твоєму житті було більше Глузду — підписуйся на нас у:
