ГЛУЗД

Люди, струм, колективні пісні, щоб глушити крики тих, хто на тортурах — “Донецький Дахау” на вулиці Світлого Шляху…

 Колись там був завод ізоляційних виробів, згодом культурна платформа, де організовували виставки та інсталяції, а після того, як 2014-го Донецьк захопили російські війська, — таємна в’язниця-концтабір “Ізоляція”. Вона діє під контролем фсб рф, і в травні 2022-го там відбувалася фільтрація людей з окупованого Маріуполя. Історії, які жили в підручнику з історії, відтворюють у XXI столітті в Україні. 

Станіслав Асєєв — донецький журналіст, колишній політв’язень Кремля, який понад 2 роки провів в “Ізоляції”. Про побачене та пережите написав книжку “Світлий шлях: історія одного концтабору”, яка здобула Шевченківську премію в номінації “Журналістика та публіцистика”.

“Найгірше, що ти можеш вчинити тюремникам, — це вижити і про все розповісти”.

«“Ізоляція” навчає, що “самого дна” не існує: завжди є куди падати глибше»

У “Світлому Шляху: історія одного концтабору” про світло хіба тільки назва вулиці. Автор пробув в “Ізоляції” 28 місяців, отримав два вироки по 15 років за сімома статтями, частину з яких прив’язали до журналістської діяльності. Станіслав Асєєв у книжці описує будні з підвалу в центрі окупованого Донецька. 

В “Ізоляції” було можливо все. Те, що у звичайній в’язниці було неприпустимо, тут було нормою. Все, що залишилося від людини після численних тортур, зґвалтувань та психологічного насилля — тільки оболонка. Станіслав Асєєв згодом напише, що від тварин їх відрізняло дві речі: гумор і суїцид. Без відчуття плину часу в тотальній темряві з пакетом на голові вони відбували свій строк.

«“Ізоляція” навчає, що “самого дна” не існує: завжди є куди падати глибше», — пише автор.

З іншого боку — стокгольмський синдром. Приязнь до адміністрації “Ізоляції” з’являлася після побажання доброго ранку замість порції образ та матюків. Будь-яке людське ставлення сприймали з вдячністю. Деякі в’язні навіть почали співчувати наглядачам, бо вони “просто робили свою роботу”.

Оцінювати цю книгу було б дуже абсурдно. Її сутність не в тому, щоб сподобатись, а в тому, щоб показати всю “любов братського народу”. Без авторських домислів та художніх прийомів Станіслав Асєєв розповідає про жахи того, що досі відбувається в центрі Донецька, на вулиці Світлого Шляху, 3…
Щоб донести світу про російські воєнні злочини, книгу “Світлий Шлях. Історія одного концтабору” переклали понад 10 мовами. 3000 примірників англійською (“The torture camp on Paradise street”) виділили, щоб безкоштовно розповсюджувати серед західних дипломатів.

Можливо тебе зацікавить також ця книга — “Жарт” Мілан Кундера

“Хто ти такий?” Артем Чех

Наші партнери