Книжка складається з добірки есеїв, опублікованих в іноземних та українських медіа 1999–2020 років. Хоч написані в різний час та в різних контекстах, вони підсилюють одне одного.
З назви, напевно, виникає очікування, що книжка буде пронизана темою націоналізму, проте простежується доволі чітка позиція: справедливе й помірковане ставлення до минулого та теперішнього.
У своїх есеях автор аналізує Майдани і їхні контексти. Зокрема, наводить приклади, як європейські медіа тиражують наративи, які вкидає російська федерація.
“Як по-вашому, те, що відбувається в Україні — революція чи путч?”(йдеться про Революцію Гідності), — показове питання чеської журналістки, яке ілюструє “поїдання” “спеціальної російської правди” і те, що західні медіа ставали пішаками в кремлівській грі, відволікаючись від справді важливих тем: збиття малайського літака, введення військ та захоплення Криму…
“А що було там у вас, у Празі, в 1989-му?”, — неочікувано для інтерв’юерки питанням відповів публіцист.
Очевидно, для неї було немислимо порівнювати оспівану Оксамитову з “диким путчем” в Україні.
У своїй книжці Микола Рябчук фіксує основні моменти та шукає зв’язки. “Лексикон націоналіста та інші есеї” рекомендую і для тих, хто тільки намагається збагнути тонкощі російсько-українських відносин, і як допоміжний інструмент тим, хто хоче глибше проаналізувати наше вчора та сьогодні.
Рекомендуємо почитати: “This is Америка” Остапа Яриша та “Хто ти такий?” Артема Чеха