Цей текст розпочну двома історіями, #яжісторик.
Історія перша
Колись давно, на зорі педагогічної діяльності, діялог з колегою:
— О, у тебе ще уроків нині не було?
— Чому? Були, чотири.
— Та як так? Ти свіжий, ніби щойно прийшов, а я два провела і всьо — як вижатий лимон…
*Далі був мій натхненний спіч про отриманий через космос зв’язок і енергію від учнів, про то, що треба не “віддавати”, а обмінюватись, зіронізував із Сухомлинського (здається).
Історія друга
Нещодавно під оголошенням про продовження карантинних заходів для шкіл та садочків, де звучало втомлене “віримо, що скоро наші діти повернуться до НОРМАЛЬНОГО навчання…”, написав щось у стилі «фраза про “нормальність” може бути образливою для вчителів, які викладаються на дистанційці». Десь зо два десятки читачів підтримали моє тихе обурення. Бо всі розуміють, що, як і кожна пандемія, ця вже змінила світ. Змінила нас. І вже не буде, як колись, коли “нормально” було не знати слів “зум / міт”, “класрум / сісо”, “кахут / кластайм”.
Гряде щось нове і небезпечне
Отож, на мою думку, дистанційна освіта — це круто.
Суто технічно й морально я до неї був готовий на 300% ще рік тому.
І нормально, комфортно можу відпрацювати тепер, через рік опісля.
Але
Космос
Енергія
Ну ви зрозуміли…
Отож про дистанційку…
Уже рік і один тиждень тому я сказав своїм учням перед тим, як нас відправляли на звичний, здавалось, карантин: завтра у вас активується контрольна, ну то напишете її, та й закінчимо якраз оцю тему… Ну а що, усе, як і щороку: кінець зими — початок весни, традиційні ГРВІ і купа шмаркаючих та пчєхаючих навколо. Я вже “звик”, що по два-три рази на рік хворію, як не запаленням легень, то бронхітом. Проте коли в аеропорту Борисполя зустрічали крім металодетекторів, ще й люди з термометрами, ставало зрозуміло, що гряде щось нове й небачене. До речі, оті термометри, які тобі приставляють до чола, в історика викликають такі собі асоціації. Чесно.
Від довгого перебування вдома вчитель починає робити дивні речі. Наприклад, купує бензопилу. Не вірите? Гляньте в інстаграмі допис річної давності. Але є й інші речі, яких раніше ви не знали, а тепер, завдяки постійному перебуванню дітей удома, побачили в дистанційних уроках.
Різні онлайн-плюшки та навчання
Я настільки лінивий учитель, що минулої весни зводив класи однієї паралелі для онлайн-лекції. Це було легко. Головне — узгодити, щоб не було збігів з іншими уроками. Та Бог з ними, уроками, головне, аби не збігалося із заняттями дітей з репетиторами. Адже всі випускники дико кайфували від можливості спати досхочу і вчитися в зручний час, приділяючи вдосталь уваги підготовці до ЗНО. Великі надії покладав на ВШО (Всеукраїнська Школа Онлайн — це коли вчителі по тєліку нашим звйоздам намагалися щось розказувати), але організатори цього шоу взагалі не зважали на програму й уроки відбувалися у своєму, тільки Офісу Президента зрозумілому, темпі. Тоді виручав ютуб. На цю тему в Глузді вже була окрема стаття, тому відсилаю до неї. Але в ютубі всього не знайдеш, тому для внутрішнього користування записував свої відео, робив усілякі презентації й чого лише не… Навіть радіоурок на «Радіо ВЕЖА», у студії, замотаній целофаном. Справжній, з етеру, в саунд-клауд потрапив і став рекордсменом за кількістю прослуховувань.
Тоді ж ознайомився й доповнив свій методичний апарат численними новинками, загалом нахапавшись різноманітних вебінарів, конференцій і т. п. десь годин на 200. І це так, “на око” цифра, бо не всюди видавали документи, та й останні не були самоціллю.
“Зайшли” учням проєкти. Або я видаю бажане за дійсне — якось спитаю… У мене ще десь має бути відеозапис нашого марафону: кожен заповнив форму, де обрав зручний йому час, долучався у відведену йому годину й презентував своє дослідження. Час на виступ лімітований, глядачі можуть долучатися безлімітно. Було цікаво, пізнавально і… шість годин.
Втомлені карантином юзери просто ніби з ланцюга зірвалися
У якийсь момент стало зрозуміло, що ці “тимчасові обмежувальні заходи” надовго. Чи повпливало це на щось? Та ні, хіба що почали надходити пропозиції й ідеї щодо вдосконалення навчального процесу від Міністерства, департаментів та адміністрації. Наприклад, наші міські (франківські) управлінці вирішили відзняти свою умовну “Школу онлайн”. Учителі отримали досвід роботи на камеру, але нікого не цікавило, що онлайн-урок — це не просто запис звичної роботи вчителя перед дошкою, навіть якщо вона мультимедійна й інтерактивна. А оскільки редактори ВШО чи то прочитали гнівні коментарі, чи дізналися про існування навчальних планів і програм, зробили уроки корисними для роботи. До речі, учасники цих урочних марафонів у Новопечерській школі росли на очах, а деякі вже зараз є успішними ютуб-блогерами.
Наприкінці весни почалися уроки, присвячені історії сучасности. І втомлені карантином юзери просто ніби з ланцюга зірвалися. Та чого гріха таїти? Я сам зірвався, влаштувавши війну фейсбучним ватникам, для яких і війна не війна, і герої не герої, і взагалі вивчати все це ще не на часі.
До речі, цю саму тему ми з випускниками вивчали так: я за допомогою платформи Падлет створив таймлайн, поставивши точку відліку, а учні її наповнювали інформацією про події. За кілька уроків ми, по суті, створили посібник з російсько-української війни. Просто факти. Без коментарів. Але ми помітили, що ця війна триває вже весь час їхнього навчання в старшій школі, спостерегли, що в розмові з іноземцями фраза “у нас війна” викликає щире здивування, зрозуміли, що неможливо “просто перестати стріляти”. Та й таке…
А потім рік завершився. Навчальний. І розпочалася невідомість літа, першого літа за багато років без таборів, мандрівок і з регулярним відстежуванням температури й перевіркою, чи не пропали смак та нюх.
Підсумок
Дистанційно вчитися можна. Це потребує нових підходів від учителів і більшої зібраності й умотивованості учнів. Тому ті, хто може, пробуйте хомскулінг чи екстернат, на ринку вже є купа дистанційних шкіл. Навіть МОН виділило кількадесят мільйонів наших податків на переведення ВШО на постійну основу. Дистанційно працювати можна. Це вимагає прискорення темпу самоосвіти від учителя. Бо 300% уже не вистачає, а наявні ресурси потрібно поновлювати. І ресурс емоційний. Ну отой, що з космосу. Бо інакше — вигорання, згасання.
Дистанційно — це НОРМАЛЬНО.
Який чудовий цей світ новий.
Автор: Володимир Половський
Дизайнерка: Яна Букреєва
Отримуй першим добірку новин Коломиї — підписуйся на телеграм-канал Глузду.
